Справа № 638/2737/20
Провадження № 2/638/1747/21
Іменем України
25 лютого 2021 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Шишкіна О.В.,
за участю секретаря судового засідання Комлєвої К.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженні у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування,
У лютому 2020 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування, в обґрунтування якого вказав, що 11.08.2016 ОСОБА_1 , приблизно о 15:50 годині, керуючи автомобілем ВАЗ, державний номер НОМЕР_1 , по вул. Клочківській у місті Харкові у напрямку від центру міста, на перехресті із проїздом Рогатинським, при виконанні обгону не переконався у безпечності маневру та допустив зіткнення із автомобілем Мерседес, державний номер НОМЕР_2 , який рухався у попутному напрямку та повертав ліворуч, на Рогатинський проїзд.
Постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 12 жовтня 2016 року у справі № 638/13810/16-п, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 08 листопада 2016 року, водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В результаті вказаної ДТП, що сталася з вини водія ОСОБА_1 , був пошкоджений автомобіль марки «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якої була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс №АІ/8624356).
На час скоєння вказаного ДТП водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно звіту № 356/2016 від 19.08.2016 року за результатами дослідження спеціаліста-товарознавця, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , матеріальний збиток, завданий власникові Mercedes-Benz ML320CDI, державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті пошкодження при ДТП складає: 26397,30 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz ML320CDI, державний номерний знак НОМЕР_2 , результаті пошкодження при ДТП складає 52105, 86 грн.
Завдана шкода особисто винуватцем ДТП потерпілій відшкодована не була, у зв'язку з чим, ОСОБА_2 з метою отримання страхового відшкодування 22.08.2016 року звернувся до МТСБУ з відповідною заявою.
Розглянувши заяву власника МТСБУ було здійснено ОСОБА_2 виплату страхового відшкодування у розмірі 24047,32 грн.
Крім того, МТСБУ було сплачено ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» за оплату послуг аварійного комісара (за огляд авто та збір документів) у розмірі 1300 грн.
Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України грошові кошти в розмірі понесених витрат в сумі 24047, 32 грн та судові витрати.
Представник позивача разом з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причина неявки суду не повідомив. З клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не надходили.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів
Суд, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено обставини того, що 11 серпня 2016 року приблизно о 15:50 годин водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем керуючи автомобілем ВАЗ, державний номер НОМЕР_1 , по вул. Клочківській у місті Харкові у напрямку від центру міста, на перехресті із проїздом Рогатинським, при виконанні обгону не переконався у безпечності маневру та допустив зіткнення із автомобілем Мерседес, державний номер НОМЕР_2 , який рухався у попутному напрямку та повертав ліворуч, на Рогатинський проїзд, що підтверджується копією постанови Дзержинського районного суду міста Харкова від 12 жовтня 2016 року (а.с. 8).
Постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 12 жовтня 2016 року у справі № 638/13810/16-п, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 08 листопада 2016 року, водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним в скоєнні адміністративних правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 5-8).
Автомобіль Mercedes-Benz ML320CDI, державний номерний знак НОМЕР_2 , належить на праві власності та зареєстрований за ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 14).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПРАТ «УПСК», про що свідчить копія поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/8624356, терміном дії з 26.10.2016 року (а.с. 11).
На час скоєння вказаного ДТП водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно звіту № 356/2016 від 19.08.2016 року за результатами дослідження спеціаліста-товарознавця, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , матеріальний збиток, завданий власникові Mercedes-Benz ML320CDI, державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті пошкодження при ДТП складає: 26397,30 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz ML320CDI, державний номерний знак НОМЕР_2 , результаті пошкодження при ДТП складає 52105, 86 грн (а.с. 15-17).
Завдана шкода в результаті ДТП ОСОБА_1 ОСОБА_2 відшкодована не була.
ОСОБА_2 28 серпня 2016 року звернулася до МТСБУ з заявою про отримання страхового відшкодування (а.с. 10).
Наказом МТСБУ № 2531 від 23.03.2017 року прийнято рішення про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, ОСОБА_2 з фонду захисту потерпілих та МТСБУ виплачено ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 22747,32 грн, що підтверджується копією наказу МТСБУ № 2531 від 23.03.2017 року та копією платіжного доручення № 2531рв від 24.03.2017 року (а.с. 29-31).
Згідно акту виконаних робіт відповідно до листа МТСБУ № 35642 від 27.10.2016 по справі № 356423 та копії платіжного доручення №35642рв від 15.03.2017, МТСБУ сплачено ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» за виконані роботи, а збір документів згідно договору, грошову суму у розмірі 1300 грн (а.с. 31-33)
Як вбачається із матеріалів справи, предметом судового розгляду у цій справі є вимоги МТСБУ про стягнення шкоди в порядку регресу.
МТСБУ в якості підстави заявлених вимог посилається на невідшкодування відповідачем сплаченої МТСБУ в порядку статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" потерпілій у ДТП особі регламентної виплати за страховика винної в ДТП особи, а саме відповідача, цивільно-правова відповідальність якого не застрахована.
Правовою підставою заявлених вимог позивачем визначено, зокрема, приписи пункту 38.2 статті 38, пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 1166, 1187, 1191 ЦК України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Пунктом 2.1. статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі (стаття 4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно із абзацом 1 пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини шістнадцятої статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України "Про страхування").
В силу положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
За змістом частини 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.
У даній справі МТСБУ здійснив відшкодування регламентної виплати потерпілому у ДТП ОСОБА_2 за страховика винної особи - ОСОБА_1 з посилання на те, що цивільно-правовова відповідальність ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП не була застрахованою.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Стаття 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає право страховика, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ, подати після виплати страхового відшкодування регресний позов (у випадку страховика до страхувальника або водія транспортного засобу, особи, яка заподіяла шкоду навмисно, підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги (пункт 38.1 статті), тоді як у разі МТСБУ - до власника, водія транспортного засобу, страховика, підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги, а також особи, визначеної у пункті 13.1 статті 13 цього Закону, яка причетна до ДТП (пункт 38.2. статті)).
Згідно зі статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини (аналогічний висновок викладено у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц).
Отже, під час розгляду справи не слід ототожнювати правовідносини регресу, регулювання яких здійснюється статтею 1191 ЦК України та статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") з правовідносинами суброгації, які регулюються статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування".
Суброгація є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов'язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.
Водночас регресом є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. При регресі основне (деліктне) зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Це виходить із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно яких зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов'язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою.
Аналогічний висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 у справі № 910/2603/17.
Під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов'язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов'язання та виникнення нового (регресного) зобов'язання.
Звертаючись із позовом до суду МТСБУ обґрунтував наявність у нього права на стягнення шкоди в порядку регресу із посиланням на приписи статі 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначивши про здійснення ним регламентної виплати потерпілій у ДТП особі регламентної за страховика винної особи, цивільно-правова відповідальність якої в ДТП не була застрахована відповідачем.
Правовий статус МТСБУ у свою чергу визначено в Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Так, за пунктом 39.1. статті 39 цього Закону МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Таке бюро є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.
Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з абзацом 2 пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Виключний перелік регламентних виплат, що здійснюються МТСБУ передбачено статтями 41 та 42 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". У вказаних нормах визначено, що МТСБУ відшкодовує шкоду на умовах, передбачених цим Законом.
Як уже зазначалось вище, підставою заявлених вимог про відшкодування шкоди в порядку регресу позивачем визначено із посиланням на приписи статей підпункту 38.2.3. пункту 38 статті 38, пункт 41.1. статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обставини перерахуванням ним в порядку статті 41 зазначеного Закону потерпілій у ДТП особі регламентної виплати за страховика винної особи, цивільно-правова відповідальність якої в ДТП не була застрахована.
Згідно з пунктом 38.2.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Отже, зазначена стаття передбачає наявність у МТСБУ права на пред'явлення регресного позову за наявності однієї з умов, що вказані у пункті 38.2 цієї статті.
Таким, чином, оскільки в результаті вказаної ДТП, що сталася з вини водія ОСОБА_1 , був пошкоджений автомобіль Mercedes-Benz ML320CDI, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 на час скоєння вказаного ДТП водій не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в свою чергу з фонду захисту потерпілих та МТСБУ виплачено ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 22747,32 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_1 , тому, позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування підлягають задоволенню.
В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2102 грн, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 1).
Оскільки позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України підлягають задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 2102 грн.
Керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273-274, 279, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8) грошові кошти в розмірі понесених витрат в сумі 24047 (двадцять чотири тисячі сорок сім) грн 32 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8) судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.В. Шишкін