справа №619/3340/20
провадження №2/619/85/21
19 березня 2021 року Дергачівський районний суд Харківської області
в складі: головуючого судді- Остропілець Є.Р.,
при секретарі - Суржкової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та стягнення коштів,-
ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та стягнення коштів.
В підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 09 червня 2020 року сторони по справі оформили договір про надання послуг по навчанню манікюрній справі, строк дії договору з 09.06.2020 по 09.07.2021, за що ОСОБА_1 сплатила відповідачці 3700 грн.
На підтвердження укладеного договору ОСОБА_2 видала позивачці товарний чек № 1 від 09 червня 2020 року.
Позивачка вказує,що з перших днів навчання ОСОБА_2 почала їй грубити, запізнюватись, фактично ніякого навчання не було, а позивач повинна була слідкувати тільки за її роботою обслуговуванню клієнтів.
На прохання не грубити їй, пояснити, відповідачка ОСОБА_2 відповідала, що вона «тупица». Після чого позивач запропонувала їй розірвати договір про навчання та повернути сплачені грошові кошти за навчання в сумі 3700 грн., так як після ображень не могла продовжувати навчання.
Даний договір про надання послуг з навчання по манікюрній справі був укладений в одному екземплярі і він знаходиться у відповідачки по справі і тільки з цих підстав вищезазначений договір повинен бути визнаним недійсним, так як порушено її права згідно п.5.2 даного договору та ст.202 ЦК України.
Відповідачка крім образ, хамства в її сторону ще і виклала її фото в інтернет, де зазначила, що вона є шахрайкою, щоб повністю обмовити її не тільки в селищі де вона мешкає, а і в сім'ї, що є неприпустимим.
ОСОБА_1 трохи почекала і думала, що відповідачка врегулює їх відносини в добровільному порядку, тобто верне гроші.
18 червня 2020 року позивач вимушена була звернутися до адвоката за допомогою.
Позивач просить суд, визнати договір про надання послуг по навчанню манікюрній справі оформлений між нею та ОСОБА_2 недійсним та стягнути з відповідачки грошові кошти у розмірі 3 700 грн сплату за навчання, а також судові витрати в сумі 840,00 гривень судового збору, та 2000 грн. за оформлення та зобов'язання представляти інтереси в суді, а всього 6540 грн.
01.09.2020 до суду від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Також зазначила, що вказані зобов'язання ФОП ОСОБА_2 були виконані в повному обсязі. Позивачка ОСОБА_1 власноручно підписала акт виконаних робіт за вказаним договором про надання послуг від 09.06.2020. Позивачка за власною ініціативою, досить часто пропускала заняття, про що можуть свідчити інші учні курсів, які навчалися разом із нею.
02.10.2020 до суду від представника позивача ОСОБА_4 надійшла відповідь на відзив зазначив, що договір від 09.06.2020 не може мати будь якої юридичної сили, оскільки його зміст не узгоджено із замовником, а також він не містить підпису позивачки.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, відповідно до якої позов підтримав повністю, наполягав на його задоволенні. Розгляд справи просив проводити без фіксації технічними засобами у його відсутність та у відсутність позивача, що суд вважає за можливе.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, в поданій до суду заяві просила розглядати справу без її участі та участі відповідача з урахуванням доводів викладених у відзиві та додаткових поясненнях. Одночасно просить суд вирішити питання, щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України суд вважає за можливе слухати справу без фіксування технічними засобами.
Суд, вважає можливим справу розглянути за відсутності сторін по справі.
Судом встановлено, що 09 червня 2020 року між сторонами по справі було укладено договір про надання послуг по навчанню манікюрній справі, строк дії договору з 09.06.2020 по 09.07.2021 за, що ОСОБА_1 сплатила відповідачці 3700 грн.
На підтвердження укладеного договору ОСОБА_2 видала позивачці товарний чек № 1 від 09 червня 2020 року.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Договір про надання послуг по навчанню манікюрній справі від 09 червня 2020 року був укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 / та ОСОБА_1
ФОП ОСОБА_2 займається конкретними видами діяльності, в тому числі з надання послуг щодо проведення навчання, відомості про які містяться у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Позивачка у своєму позові підтверджує,що уклала договір про надання послуг із ОСОБА_2 - відповідачкою по справі, вказуючи на наступне: «9 червня 2020 року я та відповідачка по справі ОСОБА_2 оформили договір про надання послуг з навчання по манікюрній справі строком на 1 місяць, за дане навчання я сплатила відповідачці 3 700 грн.» (абз. 1 позовної заяви).
Вказане свідчить про те, що сама позивачка визнає про наявність правовідносин між сторонами: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , які виникли в результаті укладеного Договору про надання послуг по навчанню манікюрній справі від 09 червня 2020 року.
Із умовами договору сторони були ознайомлені, в тому числі позивачка.
ОСОБА_1 сама звернулася до відповідачки з проханням надати їй послуги з навчання. Ні у ОСОБА_1 , ні у ОСОБА_2 не виникало жодних питань, сторони були ознайомлені із усіма умовами Договору від 09 червня 2020 року, не заперечували проти таких умов.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідачка по справі ОСОБА_2 виконала свої зобов'язання в повному обсязі, належним чином проводила навчання усій групі, надала теоретичні знання, надала усім учням можливість виконати практичні завдання.
Вказане підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які навчалися разом із позивачкою ОСОБА_1 у ФОП ОСОБА_2 , які були долучені до цивільної справи раніше разом із відзивом на позовні вимоги ОСОБА_1 .
Сторонами, в тому числі позивачкою ОСОБА_1 » був підписаний акт прийому-передачі наданих послуг № 1 від 09 липня 2020 року. Вказаний акт є достовірним доказом про дійсність правочину між сторонами.
Відповідно п.п. 3.1, 3.2 Договору було визначено, що загальна вартість наданих послуг складає 3 700,00 грн. Замовник сплачує вказану плату на протязі 1 календарного дня з дня підписання Договору.
Як свідчить сама позивачка у своїй позовній заяві, вона сплатила за послуги щодо навчання манікюрній справі на користь ФОП ОСОБА_2 суму коштів в розмірі 3 700,00 грн.
Вказане свідчить про те, що позивачка була ознайомлена з умовами Договору та дала на нього згоду, оскільки уже 09 червня 2020 року (дата самого Договору) внесла плату за навчання. Тобто вказане свідчить про початок виконання зобов'язань сторонами, на які ОСОБА_1 дала своє волевиявлення.
Проведення оплати послуг з навчання підтверджується товарним чеком № 1 від 09 червня 2020 року на суму 3 700,00 грн., підписаним ОСОБА_2 та скріплений печаткою ФОП ОСОБА_2 .
Тому вимога позивача з приводу визнання Договору про надання послуг по навчанню манікюрній справі від 09 червня 2020 року недійсним не відповідає вимогами чинного законодавства України.
У Постанові Вищого господарського суду України від 11 травня 2012 року № 21/5005/14068/211, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що договір може бути укладений спрощеним способом шляхом підписання актів здачі-прийняття виконаних робіт. Договір укладений таким способом, є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.
Акт здачі-прийому виконаних робіт, що є по суті, тим же що і акт прийому виконаних робіт, підтверджує виконання підрядником своїх обов'язків перед замовником. Отже, дії щодо його складання і підписання є діями, спрямованими на припинення обов'язків підрядника перед замовником. Таким чином, акт підтверджує дійсність правочину.
Як визначено ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно ст. 203 ЦК України, яка визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Серед них законодавцем відмічені наступні: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вказані порушення вимог чинного законодавства України відсутні, що вбачається із наявних в матеріалах цивільної справи документах та доказах.
Поряд з цим, слід зазначити, що згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 901 Цивільного кодексу України вказує на те, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Договором, з умовами якого сторони були ознайомлені, було визначено, що сума послуги по навчанню сплачується на протязі 1 календарного дня з дня підписання Договору (позивачкою вказана сума була сплачена 09 червня 2020 року, чим ОСОБА_1 і підтвердила наявність її згоди на правочин та Договір про надання послуг по навчанню манікюрній справі від 09 червня 2020 року із ФОП ОСОБА_2 ) (п. 3.2 Договору).
Також вказаним пунктом Договору також було погоджено, що повернення грошових коштів Замовнику у випадку одностороннього розірвання Договору за його ініціативою, в тому числі в разі неможливості відвідування занять, не допускається.
Неправомірність вимоги ОСОБА_1 щодо повернення їй раніше сплачених 3 700,00 грн. за послуги за навчання підтверджується також вище викладеними доводами щодо дійсності правочину, повним виконанням ФОП ОСОБА_2 усіх взятих на себе зобов'язань, актом прийому-передачі наданих послуг № 1 від 09 липня 2020 року.
Відповідно ст. 903 ЦК України передбачено,що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі викладеного ст.ст. 203, 525, 526, 638, 901, 903 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 263, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було поставлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення складено 26 березня 2021 року.
Суддя Є. Р. Остропілець