Справа №409/2030/20
Пров.№2/409/73/21
18 березня 2021 року смт Білокуракине
Білокуракинський районний суд Луганської області в складі:
головуючого судді: О.Ю.Максименко
за участю секретаря судових засідань: В.М.Супрун
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Білокуракине цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 286 від 29.08.2008 року, -
Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернувся до Білокуракинського районного суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 286 від 29.08.2008 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до кредитного договору № 286 від 29.08.2008 року відповідач ОСОБА_1 отримав грошові кошти у розмірі 25000 дол. США зі сплатою 15,5 % річних за користування кредитом з терміном погашення не пізніше 29.08.2028 року. Однак, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим за зазначеним договором утворилася заборгованість. Постановою Луганського апеляційного суду від 10.04.2019 року по цивільній справі № 409/429/17 позов ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит задоволено частково та стягнуто ОСОБА_1 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії- Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит №286 від 29.08.2008 року, станом на 17.02.2017 року в загальній сумі 25654,29 доларів США, еквівалент якої за офіційним курсом НБУ становить 692376,04 (шістсот дев'яносто дві тисячі триста сімдесят шість грн 04 коп.), що складається з: строкового боргу за кредитом в сумі 14395,00 доларів США; простроченого боргу за кредитом за період з 02.07.2014 року по 16.02.2017 року в сумі 3359,39 доларів США; строкових відсотків за користування кредитом за період з 01.02.2017 року по 16.02.2017 року в сумі 120,64 доларів США; прострочених відсотків за користування кредитом за період з 02.07.2014 року по 16.02.2017 року в сумі 7349,86 доларів США; три проценти річних за прострочення боргу за кредитом за період з 03.12.2013 року по 16.02.2017 року в сумі 134,77 доларів США; три проценти річних за прострочення відсотків за користування кредитом за період з 02.07.2014 року по 16.02.2017 року в сумі 294,63 доларів США. Постанова суду набрала законної сили 10.04.2019 року. Станом на 28.10.2020 року заборгованість за Кредитом не погашена, вищевказане рішення суду відповідачами не виконане, що підтверджується виписками по рахункам Позичальника. В зв'язку з тим, що відносини між Банком та Позичальником не припинялися, відповідно до умов Кредитного договору, Позичальнику щомісячно нараховувались проценти за користування кредитом (п. 1.6.1.1. - до моменту закінчення терміну, на який надано кредит). Станом на 28.10.2020 року в результаті не вжиття заходів позичальником щодо погашення заборгованості перед банком, існує нестягнута за рішенням суду заборгованість за договором про іпотечний кредит №286 від 29.08.2008, яка складає 7810,62 дол. США, в тому числі: прострочені проценти за користування Кредитом за період з 17.02.2017 по 10.04.2019 - 5895,91 дол. США; три проценти річних за прострочення сплати боргу за кредитом за період з 17.02.2017 по 27.10.2020 - 630,68 дол. США; три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 17.02.2017 по 27.10.2020 - 1284,03 дол. США. У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про іпотечний кредит №286 від 29.08.2008 в розмірі 7810,62 дол. США, а також понесені судові витрати: судовий збір в сумі 3327,20 грн.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, зазначивши, що вимоги позивача є необґрунтованими з наступних підстав. Звернувшись 27.02.2017 року до суду з позовною заявою від 20.02.2017 року № 110.20-14/7 Позивач, згідно вимог частини другої статті 1050 ЦК України, змінив строк виконання кредитного договору та використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту. Оскільки Позивач 27.02.2017 року використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, то з цього часу настав строк виконання договору в повному обсязі і право Позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також неустойки (пені), обумовленої цим договором, припинилося. Окрім того, позивачем нараховані проценти, несплачені відсотки за кредитом, 3% річних по всіх сумах прострочених з відсотків, 3% річних по всіх сумах простроченого основного боргу, за межами строків позовної давності. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав пропущення строку позовної давності.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, попередньо надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, підтримав вимоги свого позову, та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву просив розглянути справу без його участі та у задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази кожен окремо та в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що Постановою Луганського апеляційного суду від 10.04.2019 по цивільній справі № 409/429/17 позов ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит встановлено, що позивачем доведено отримання відповідачем ОСОБА_1 від ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії- Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» кредитних коштів в сумі 25000 доларів США на придбання квартири за договором купівлі-продажу від 29.08.2008 року, про що сторонами було укладено спірний договір про іпотечний кредит №286 від 29.08.2008 року, умови якого зафіксовані у нотаріально посвідченому договорі іпотеки від 29.08.2008 року.
Постановою Луганського апеляційного суду від 10.04.2019 по цивільній справі 409/429/17 позов ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», станом на 17.02.2017 року в загальній сумі 25654,29 доларів США, еквівалент якої за офіційним курсом НБУ становить 692376,04 грн, що складається з: строкового боргу за кредитом в сумі 14395,00 доларів США; простроченого боргу за кредитом за період з 02.07.2014 року по 16.02.2017 року в сумі 3359,39 доларів США; строкових відсотків за користування кредитом за період з 01.02.2017 року по 16.02.2017 року в сумі 120,64 доларів США; прострочених відсотків за користування кредитом за період з 02.07.2014 року по 16.02.2017 року в сумі 7349,86 доларів США; три проценти річних за прострочення боргу за кредитом за період з 03.12.2013 року по 16.02.2017 року в сумі 134,77 доларів США; три проценти річних за прострочення відсотків за користування кредитом за період з 02.07.2014 року по 16.02.2017 року в сумі 294,63 доларів США, та судовий збір в сумі 12982,05 грн, у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 відмовити.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 568 "Питання акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", яка набрала законної сили 10.07.2019 року, змінено тип публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Державний ощадний банк України".
Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с. 4-7), з урахуванням постанови Луганського апеляційного суду від 10.04.2019 по цивільній справі №409/429/17, починаючи з 17.02.2017, заборгованість за кредитним договором про іпотечний кредит №286 від 29.08.2008 складає 7810,62 дол. США, в тому числі:
- прострочені проценти за користування Кредитом за період з 17.02.2017 по 10.04.2019 - 5895,91 дол. США;
- три проценти річних за прострочення сплати боргу за кредитом за період з 17.02.2017 по 27.10.2020 - 630,68 дол. США;
- три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 17.02.2017 по 27.10.2020 - 1284,03 дол. США.
Відомостей щодо сплати заборгованості в сумі 25654,29 доларів США, що стягнута постановою Луганського апеляційного суду від 10.04.2019 з відповідача не надано. Також із виписок банку вбачається, що сплат після ухвалення рішення судом не було.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у відповідності ЦПК України випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування, а отже, і рішення суду, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частинами 4, 5 ст. 82 ЦПК передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, про те можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участь у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Постановою Луганського апеляційного суду від 10.04.2019 по цивільній справі 409/429/17 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість станом на 17.02.2017 року в загальній сумі 25654,29 доларів США, еквівалент якої за офіційним курсом НБУ становить 692376,04 грн, що складається з:
- строкового боргу за кредитом в сумі 14395,00 доларів США;
- простроченого боргу за кредитом за період з 02.07.2014 року по 16.02.2017 року в сумі 3359,39 доларів США;
- строкових відсотків за користування кредитом за період з 01.02.2017 року по 16.02.2017 року в сумі 120,64 доларів США;
- прострочених відсотків за користування кредитом за період з 02.07.2014 року по 16.02.2017 року в сумі 7349,86 доларів США;
- три проценти річних за прострочення боргу за кредитом за період з 03.12.2013 року по 16.02.2017 року в сумі 134,77 доларів США;
- три проценти річних за прострочення відсотків за користування кредитом за період з 02.07.2014 року по 16.02.2017 року в сумі 294,63 доларів США.
Постанова суду набрала законної сили 10.04.2019 та є приюдиційним у даній справі.
Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється часткового або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема ст. 559 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відсутність реального і своєчасного виконання зобов'язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що банк, у зв'язку із допущеною заборгованістю зі сплати кредиту, скористався своїм правом на пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав (не виконав, чи виконав не в повному обсязі), не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, оскільки строк дії договору змінився. У такому випадку кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
У справі, яка є предметом розгляду, встановлено, що банк видав відповідачеві кредит в сумі 25000 дол. США строком до 29.08.2028 року, у лютому 2017 року банк скористався своїм правом на пред'явлення до позичальника позову про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, а також отримав судовий захист своїх прав (постанова Луганського апеляційного суду від 10.04.2019, що набрало законної сили 10.04.2019), оскільки пред'явив позов про повне стягнення тіла кредиту (а.с. 10-20).
Таким чином, положення абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики та нарахування процентів поза межами строку дії договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
У відповідності до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження 14-154цс18), наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів за кредитним договором, а кредитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача прострочених процентів за користування Кредитом за період з 17.02.2017 по 10.04.2019 - 5895,91 дол. США задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення з відповідача трьох три процентів річних за прострочення сплати боргу за кредитом за період з 17.02.2017 по 27.10.2020 - 630,68 дол. США та трьох процентів річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 17.02.2017 по 27.10.2020 - 1284,03 дол. США, то в цій частині позовні вимоги відлягають задоволенню частково виходячи з наступного.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання (дати останнього платежу з погашення боргу). Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
Разом з тим, відповідач просив суд застосувати у даній справі положення закону, які регулюють позовну давність.
Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому зобов'язання відповідачки перед банком за договором можна вважати припиненим у день остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням.
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року в справі 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).
Так, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних за прострочення сплати боргу за кредитом за період з 17.02.2017 по 27.10.2020 - 630,68 дол. США та трьох процентів річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 17.02.2017 по 27.10.2020 - 1284,03 дол. США. При цьому розрахунок наведений за період з 17.02.2017 по 27.10.2020.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом за період з 17.02.2017 по 10.04.2019 в розмірі 5895,91 дол. США, не підлягають задоволенню, а тому суд вважає, що банк не мав правових підстав для нарахування 3% річних на суму 5895,91 дол. США прострочених процентів за користування кредитом, нарахованих за користування кредитом за період з 17.02.2017 по 27.10.2020.
З матеріалів справи вбачається, що позивач із зазначеним позовом звернувся 09 листопада 2020 року.
Отже, з вимогою про стягнення трьох процентів річних за прострочення сплати відсотків в розмірі 828,18 дол. США, які нараховані на проценти, що були стягнуті постановою Луганського апеляційного суду позивач звернувся поза межами строку позовної давності.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: стягненню підлягають 3% річних за прострочення сплати боргу за кредитом лише за три роки, що передували зверненню позивача з позовом, а саме за період з 09 листопада 2017 року по 09 листопада 2020 року у сумі 155,04 дол. США.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 65,87 грн - понесені витрати на судовий збір, сплачені останнім при подачі позову до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 251, 254, 259, 526, 527, 530, 536, 541, 554, 559, 610-612, 615, 625, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 9, 10, 12, 13, 77-81, 89, 136, 141, 259, 263-265, 272-273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" (Луганська область м. Сєвєродонецьк вул. Енергетиків буд. 36, код ЄДРПОУ 09304612, р/р НОМЕР_2 в філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 304665) заборгованість за договором про іпотечний кредит № 286 від 29.08.2008 року у розмірі 155,04 дол. США.
У задоволенні інших позовних вимог АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 286 від 29.08.2008 року відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" (Луганська область м. Сєвєродонецьк вул. Енергетиків буд. 36, код ЄДРПОУ 09304612, р/р НОМЕР_2 в філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 304665) судовий збір в сумі 65,87 грн.
Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суд через Білокуракинський районний суд Луганської області на підставі п.15.5 ч.1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", код ЄДРПОУ 09304612, місцезнаходження за адресою: Луганська область м. Сєвєродонецьк вул. Енергетиків буд. 36.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області 03.08.2005 року, місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .
Суддя Білокуракинського
районного суду Луганської області О.Ю. Максименко