Справа № 202/4606/20
Провадження № 1-кс/202/1517/2021
24 березня 2021 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020040000000127,
Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_4 , в якому просить накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження нерухомим майном, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Клопотання слідчого обґрунтовано тим, що слідчим управлінням ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12020040000000127 від 05.02.2020 року, в якому 17.03.2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.366, ч.5 ст.191 КК України, зокрема в заволодінні спільно зі ОСОБА_6 , бюджетними коштами на загальну суму 1181449,47 грн.
Санкцією частини 5 статті 191 КК України, яка інкримінується ОСОБА_5 , передбачено обов'язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
За цих підстав з метою забезпечення можливої конфіскації майна виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно.
Слідчий у судове засідання не з'явився, натомість надав заяву, відповідно до якої просив здійснювати розгляд клопотання без його участі.
Власник майна та його представник в судове засідання не з'явилися, за невідомих суду причин, що відповідно до ч.1 ст.172 КПК України не є перешкодою для розгляду клопотання.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали клопотання слідчого, приходить до висновку, що дане клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020040000000127 від 05.02.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.366, ч.5 ст.191 КК України.
17.03.2021 року в даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.366, ч.5 ст.191 КК України.
Зокрема, санкцією ч. 5 ст.191 КК України передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна.
За змістом частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з частиною другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до частини 5 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна (частина четверта статті 170 КПК).
Відповідно до частин 11, 12 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення,використання,перетворення,пересування,передачі майна. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.
Згідно з частинами 1, 2 статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна, слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
В своєму клопотанні слідчий ставить питання про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 , а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішуючи питання про арешт даного майна, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.366, ч.5 ст.191 КК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Згідно інформаційної довідки №248664745 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що об'єкт нерухомості розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_5 в частині 1/1.
Слідчий суддя вважає, що зазначене майно може бути відчужене або передано підозрюваним іншим особам, оскільки за кримінальні правопорушення, в яких він обґрунтовано підозрюється, передбачено покарання у виді конфіскації майна.
Отже, з метою забезпечення кримінального провадження та можливого застосування до підозрюваного конфіскації майна як виду покарання у випадку, якщо його підозра буде доведена, слідчий суддя вважає можливим задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_5 .
На переконання слідчого судді, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, та накладення арешту на це майно не матиме негативних наслідків як для самого підозрюваного, так і інших осіб, оскільки заборона відчуження та розпорядження майном носить тимчасовий характер і не позбавляє права користування ним. Крім того, арешт майна може бути скасований в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 174 КПК України.
Виходячи з наведеного, слідчий суддя дійшов до висновку про задоволення клопотання слідчого.
Керуючись ст. ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020040000000127, задовольнити.
Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаним майном.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги.
Особи які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом 5-ти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1