справа № 208/5025/19
№ провадження 2/208/371/21
Іменем України
09 березня 2021 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання - Грищенко О.Л.,
Учасники справи
Позивач ОСОБА_1 ,
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє самостійно та у відношенні ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_6 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам?янської міської ради відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб Кам?янської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
I.Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
Позивач звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , яка діє самостійно та у відношенні ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
У своєму позові позивач просить суд, усунути йому перешкоди в користування належному йому на праві приватної власності житлового будинку АДРЕСА_1 , визнавши ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , такими, що втратили право користування будинком.
В обґрунтуванні позову позивач зазначив, що він є власниками 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , іншої 1/2 частки будинку є власник його брат ОСОБА_6 . В будинку зареєстрованим значаться також відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , але в будинку не проживають протягом останніх п'яти років. На тепер йому тяжко сплачувати комунальні платежі за відповідачів.
II. Заяви, клопотання позивача, відповідача.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, його представник надав заяву про розгляд справи за його відсутністю та відсутністю позивача, позовні вимоги підтримує.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, надали заяву про розгляд справи за їх відсутністю, вимоги визнають.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам?янської міської ради в судове засідання не з'явився, причини не явки до суду не повідомив.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, його причини не явки до суду не повідомив.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
III. Процесуальні дії по справі.
05 серпня 2020 року ухвалою суду відкрито провадження по справі та призначено дату судового засідання.
IV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є власником 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , іншої 1/2 частки будинку власником є його брат ОСОБА_6 , що підтверджується договором купівлі - продажу від 05.02.1971 р. (а.с.6,7) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
В будинку АДРЕСА_1 зареєстрованим значаться відповідачі ОСОБА_2 , 1971 року народження, ОСОБА_3 , 1972 року народження, ОСОБА_4 , 1990 року народження, ОСОБА_5 , 2009 року народження,(а.с.10), але в будинку не проживають з 2014 року, що підтверджується актом про не проживання № 346 від 25.06.2019 р. (а.с.5).
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
V. Норми права, якізастосовує суд, мотивиїхзастосування.
Відповідно до ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, від 4.11.1950 року, підписаної від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (рішення від 27 травня 2004 р. у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства»).
Відповідно до п.п. 19, 22 Рішення Європейського суду з прав людини про справі «Кечко проти України» (Заява № 63134/00) від 08 листопада 2005 року кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Ст. 405 ЦК передбачено, що власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Як роз'яснено п. 34 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР;стаття 405 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
VI. Висновки суду.
Згідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація є внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
У відповідності зі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою .
Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону.
Вказаний Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані зі зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. Згідно з ч.1 ст.11 Закону реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, та урахуванням того, що відповідачі не проживають в будинку з 2014 року без поважних причин, що позбавляє власника будинку вільно володіти своїм майном, а тому вимоги позивача про визнання осіб такими, що втратили право користування власністю, підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
VII. Розподіл судових витрат.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, на підставі ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 768,40 грн. з відповідачів, що документально підтверджено.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 317, 319, 383, 391 ЦК України, ст. ст. 72, 150 ЖК України ст.ст.81, 89, 114, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє самостійно та у відношенні ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_6 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам?янської міської ради відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб Кам?янської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користування належному йому на праві приватної власності житлового будинку АДРЕСА_1 , визнавши ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування будинком.
Стягнути судовий збір з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в розмірі по 256,13 грн. з кожного.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.
Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Суддя Похваліта С. М.