Справа №212/2943/20
1-кп/212/239/21
26 березня 2021 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040730000624 від 13.03.2020 року з обвинувальним актом за обвинуваченням неповнолітнього:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, студента Криворізького коледжу національної металургійної академії України, група ГМ-19, не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не маючого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України;
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: прокурор Криворізької північної окружної прокуратури № 2 Дніпропетровської області - ОСОБА_4 , представник служби у справах дітей виконкому Покровської районної у місті ради - ОСОБА_5 , законний представник неповнолітнього обвинуваченого - ОСОБА_6 , захисник неповнолітнього обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 , неповнолітній обвинувачений - ОСОБА_3 ,
встановив:
Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 , повторно, 11 березня 2020 року о 06.28 годині, перебуваючи в приміщенні ігрового інтернет клубу «Трафік», розташованого за адресою: мкрн. 5-й Зарічний, 8а в Покровському районі міста Кривого Рогу, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, побачив, що біля стійки адміністратора вказаного закладу від розетки заряджається мобільний телефон, скориставшись відсутністю уваги з боку відвідувачів закладу та впевнившись у відсутності можливих свідків та очевидців та в тому, що його дії носять таємний характер і за ним ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу знаходячись в приміщенні інтернет клубу «Трафік» підійшов стійки адміністратора та від'єднавши від зарядного пристрою таємно викрав мобільний телефон марки «Vivo 19», 4+128 ГБ, темно-синього кольору, імеі 1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 , вартість якого, згідно висновку судово- товарознавчої експертизи № 1606 від 22.04.2020, становить 5293,40 гривень, який належить ОСОБА_8 . Після чого, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, обернувши викрадене на свою користь, розпорядившись ним на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_8 . майнову шкоду на суму 5293,40 гривень.
Допитаний в судовому засіданні неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав в повному обсязі, суду пояснив, що дійсно 11.03.2020 року викрав мобільний телефон у потерпілого в інтернет клубі. Гроші йому були потрібні на наркотики. На теперішній час він вилікувався від наркотичної залежності, продовжує навчання, став на шлях виправлення.
Законний представник неповнолітнього обвинуваченого просив суд не призначати йому суворого покарання, оскільки він усе усвідомив, його поведінка покращилась, навчається.
Допитаний судом представник служби у справах дітей виконкому Покровської районної у місті ради також просила суд не призначати суворого покарання ОСОБА_3 , оскільки він усе усвідомив.
Крім того, сторони кримінального провадження просили суд допустити по справі застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки обвинувачений повністю визнає свою провину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та сторони вважають зібрані в справі докази його вини достовірними, допустимими та достатніми, в зв'язку з чим досліджувати інші докази його провини, немає ніякої потреби.
З'ясувавши думку прокурора, законного представника неповнолітнього обвинуваченого, представника служби у справах дітей виконкому Покровської районної у місті ради та захисника, які не заперечували проти застосування у справі положень ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснивши учасникам процесу правові наслідки застосування вказаної норми закону, з якими останні погодилися, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, та застосувати при розгляді даної справи положення ч. 3 ст. 349 КПК України, у зв'язку з відсутністю сумнівів в правильності розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій. При цьому сторонам роз'яснено, що у випадку визнання таких обставин вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в суді.
Дослідивши та аналізуючи вивчені в справі докази суд приходить до висновку, що покази обвинуваченого мають характер логічних та послідовних, що дозволяє суду зробити обґрунтований висновок про те, що обвинувачений ОСОБА_3 винний у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
При призначенні покарання, суд керується положенням ст.65 КК України, а також ст.103 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення не досяг 18 річного віку, і враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.
У відповідності зі ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим відносяться до категорії нетяжких злочинів, обвинувачений раніше не судимий в силу ст.89 КК України, вчинив злочин у віці 15 років, за місцем проживання характеризуються позитивно, навчається, не працює, виховується у повній сім,ї. Відносини у родині та умови проживання задовільні, рівень розвитку відповідає віку обвинуваченого, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебував та не перебуває, на утриманні неповнолітніх дітей не має, інвалідом не являється. Неповнолітній обвинувачений перебуває на обліку в секторі ювенальної пробації м. Кривий Ріг і характеризується негативно.
Пом'якшуючими покарання обставинами згідно ст. 66 КК України, є щире розкаяння в скоєному, активне сприяння у розкритті злочину, вчинення злочину неповнолітньою особою.
Обтяжуючих покарання обставин, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» від 16 квітня 2004 року № 5 роз'яснено, що перелік видів покарань, визначений у ст. 98 КК України, є вичерпним. Інші основні та додаткові покарання до неповнолітніх не застосовуються, навіть якщо на час розгляду справи судом вони досягли повноліття. Визначаючи розмір покарання таким особам, суд має виходити з відповідних положень статей 99 - 102 КК України.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, досудову доповідь органу пробації з інформацію про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, суд вважає можливим визначити покарання неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_3 у виді позбавлення волі в межах санкцій ч.2 ст. 185 КК України та звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України та 104 КК України, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
У відповідності до ст. 50 КК України саме таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження скоєння ним нових злочинів.
Процесуальні витрати у справі відсутні. Цивільний позов не заявлено.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, застосований до ОСОБА_3 у вказаному кримінальному провадженні сплинув, питання про продовження його дії перед судом не ставилось.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371,373-376 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді одного року позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді одного року позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на один рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності зі ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Речові докази: диск DVD+R, на якому мається відеозапис з камер відеоспостереження від 11.03.2020р. - залишити в матеріалах кримінального провадження; мобільний телефон марки «Vivo 19», 4+128 ГБ, темно-синього кольору імеі 1: НОМЕР_3 , імеі 2: НОМЕР_2 , який зберігається в камері речових доказів Покровського ВП КВП ГУНП у Дніпропетровській області (квитанція № 623/2954) - повернути потерпілому ОСОБА_8 за належністю.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з урахуванням положень ч.2 ст.394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1