Справа № 201/9052/13ц
Провадження № 4-с/201/17/2021
Іменем України
19 березня 2021 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Наумової О.С.,
за участю секретаря судового засідання Мілової Д.Г.,
за участю представника заявника - адвоката Лихопьока Д.П.,
приватного виконавця Ванжи О.В.,
представника заінтересованої особи - Падалка Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката Лихопьока Дениса Павловича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича, заінтересована особа - стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп», про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо звернення стягнення на нерухоме майно, зобов'язання приватного виконавця не звертати стягнення на нерухоме майно,
29.01.2021р. адвокат Лихопьок Д.П. звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в інтересах Гавриленко Н.І. (діє на підставі ордеру від 22.01.2021р. - а.с. 11) зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо звернення стягнення на нерухоме майно, зобов'язання приватного виконавця не звертати стягнення на нерухоме майно (а.с. 1-3).
Ухвалою судді від 01.02.2021р. скаргу прийнято до розгляду, за клопотанням заявника зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжу О.В. надати копії матеріалів виконавчого провадження № 63669471, заведеного на виконання виконавчого листа № 201/9052/13-ц від 08.07.2014р., запропоновано заінтересованим особам подати заперечення проти скарги (а.с. 18).
Того ж дня здійснено виклик учасників виконавчого провадження в судове засідання (а.с. 19).
На виконання вищевказаної ухвали суду приватним виконавцем надані належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 63669471, заведеного на виконання виконавчого листа № 201/9052/13-ц від 08.07.2014р. (а.с. 30 -118).
В обґрунтування скарги заявник послався на те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.01.2014р. по справі № 201/9052/13-ц задоволено частково позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № МL-302/195/2008 від 04.07.2008р. в сумі 2 937 889,60 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2020р. здійснено заміну стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на ТОВ Факторингова компанія Фінвест Груп».
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи О.В. від 19.11.2020р. відкрите виконавче провадження № 63669471 з примусового виконання рішення суду.
Приватним виконавцем Ванжею О.В. зроблені запити до банківських установ з метою отримання інформації про відкриті боржником рахунки і грошових коштів на них. Водночас 10.12.2020р. приватним виконавцем описано квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 і накладено арешт постанову про опис та арешт майна боржника.
Постановою приватного виконавця від 22.12.2020р. призначено суб'єкта оціночної діяльності, що свідчить про те, що в подальшому квартира буде реалізована на прилюдних торгах.
Боржник не погоджується із діями приватного виконавця та рішеннями про опис та арешт майна і призначення суб'єкта оціночної діяльності, вважає їх незаконними, передчасними, оскільки у порушення ст.ст. 48, 50 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець почав виконавчі дії із звернення стягнення на нерухоме майно, не дочекавшись відповідей з усіх банківських установ на запити про наявність або відсутність грошових коштів.
Крім того, квартира АДРЕСА_1 загальною площею 83,2 кв.м. є єдиним житлом ОСОБА_1 , використовується нею як місце постійного проживання, а тому на неї розповсюджується дія мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у зв'язку із чим на квартиру не може бути звернуте стягнення.
На підставі викладеного просив:
визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ;
зобов'язати приватного виконавця не звертати стягнення на квартиру під час дії мораторію за Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Приватний виконавець Ванжа О.В. надав відзив на скаргу (а.с. 25 - 28), в якому не погодився із вимогами заявниці. Також вважав, що представником заявниці пропущений строк звернення зі скаргою. По суті скарги зазначив, що 18.11.2020р. стягувач ТОВ Факторингова компанія Фінвест Груп» звернувся до нього із заявою щодо примусового виконання рішення суду. 19.11.2020р. в порядку ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про відкриття виконавчого провадження АСВП № 63669471 та вживалися заходи щодо стягнення з боржника суми заборгованості в розмірі 1 276 087,39 грн. з урахуванням основної винагороди та витрат виконавчого провадження. Постанова про відкриття виконавчого провадження направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника: АДРЕСА_2 . Також направлялась за місцем знаходження майна боржника, а саме: АДРЕСА_3 .
При здійсненні дій спрямованих на виконання рішення суду, майна, на яке можливо звернути стягнення в межах виконання рішення - не виявлено, що підтверджується інформацією наданою органами та установами, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію на іншого власника, державною фіскальною службою та відповідними банківськими установами.
У боржника відсутні грошові кошти та майно, на яке можливо звернути стягнення, окрім об'єктів нерухомості: житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 і квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .
Стягнення звернуте на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , про що винесена постанова про опис та арешт майна боржника від 10.12.2020р.
Стосовно дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», вважав, що мораторій не розповсюджується на вказану квартиру, оскільки вона не використовується боржником, як місце постійного проживання.
З огляду на вищезазначене, просив в задоволенні скарги відмовити.
Представник заявниці надав відповідь на відзив приватного виконавця (а.с. 128 - 130), у якій зазначив, що житловий будинок заявниці знаходиться АРК, яка є тимчасово окупованою територією. Відповідно до п. 5 Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» цей Закон не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тому будинок неможливо звернути стягнення, і стягнення буде звернуте лише на квартиру у м. Дніпрі, яке є єдиним житлом заявниці в Україні. Наразі заявниця поліпшує житлові умови для проживання у квартирі, але ремонтні роботи призупинені через брак коштів. Наполягав на задоволенні скарги,
Представник заявника - адвокат Лихопьок Д.П. в судовому засіданні вимоги скарги підтримав і просив їх задовольнити.
Приватний виконавець Ванжа О.В. в судовому засіданні проти скарги заперечував просив відмовити у їх задоволенні.
Представник стягувача Падалко Ю.П. в судовому засіданні проти скарги заперечував просив відмовити у їх задоволенні. Також вважав, що до правовідносин не може бути застосований Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки ОСОБА_1 є власником ще житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 . Вважав, що п. 5 указаного Закону не може бути застосований, оскільки йдеться про звернення стягнення на предмет іпотеки, який знаходиться на території України. Також заявницею не доведено, що вона використовує квартиру як місце свого постійного проживання. ОСОБА_1 також не зареєстрована у цій квартирі. Звернув увагу, що ОСОБА_1 виїхала з України у жовтні 2019 року більше не поверталася.
Від представника заявника - адвоката Лихопьока Д.П., приватного виконавця Ванжи О.В. та від представника стягувача - директора Падалка Ю.П. надійшли заяви про завершення розгляду скарги без їх участі, у яких вони свої позиції підтримали (а.с. 141 - 143).
Дослідивши матеріали справи, вивчивши пояснення учасників виконавчого провадження, суд встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.
Встановлено, що рішенням Жовтневого районного суд м. Дніпропетровська від 21.01.2014р. по справі № 201/9052/13-ц позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №ML-302/195/2008 від 04 липня 2008 року в загальному розмірі - 2 937 889 грн. 60 коп., у тому числі заборгованність за тілом кредиту - 579 812 грн. 45 коп., заборгованність по сплаті пені - 2 358 077 грн. 20 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.06.2014р. рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.01.2014р. змінено в частині визначення розміру пені за кредитним договором. Зменшено стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №ML-302/195/2008 від 04 липня 2008 року по сплаті пені з 2 358 077,20 грн. до 579 812,45 грн.
08.07.2014р. на виконання рішення суду був вданий виконавчий лист.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2020р. за заявою ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» замінено первісного позивача (стягувача) ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (код ЄДРПОУ 36789421) за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21.01.2014р. та рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.06.2014р. у цивільній справі № 201/9052/13-ц за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, на правонаступника - ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (код ЄДРПОУ 42323667).
Як видно із матеріалів виконавчого провадження № ВП 18.11.2020р. (а.с. 30 - 118) стягувач ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» звернувся із заявою про відкриття виконавчих провадження, до якої був долучений виконавчий лист Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.2014р. по справі № 201/9052/13-ц, копія ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2020р. по справі № 201/9052/13-ц про заміну стягувача з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи О.В. від 19.11.2020р. відкрите виконавче провадження № 63669471 з примусового виконання виконавчого листа № 201/9052/13-ц, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 08.07.2014р. про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №МЬ-302/195/2008 від 04.07.2008р., у тому числі заборгованості за тілом кредиту 579 812,45 грн. та пені у розмірі 579 812,45 грн.
Постановою приватного виконавця від 19.11.2020р. накладено арешт на все рухомі і нерухоме майно.
Поставною приватного виконавця від 10.12.2020р. описано і арештовано квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
Постановою приватного виконавця від 22.12.2020р. з метою визначення вартості майна призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_3 .
Також приватним виконавцем зроблені запити до банківських установ з метою отримання інформації про відкриті боржником рахунки і грошових коштів на них.
Боржник вважав, що приватний виконавець не дотримався вимог ст.ст. 48, 50 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, не дочекавшись відповідей на запити до банківських установ про наявність коштів на рахунках боржника, розпочав звернення стягнення на нерухоме майно.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 48 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Відповідно до положень ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику. У разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
При цьому, ані Законом України «Про виконавче провадження» ані Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012р. № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 р. за № 489/20802 не передбачено, що виконавець перед тим як звертати стягнення не нерухоме майно має саме дочекатися відповідей на свої запити від усіх банківських установ про наявність коштів на рахунках боржника. Закон забороняє звертати стягнення на об'єкти нерухомого майна, якщо у боржника наявні кошти чи рухоме майно, достатні для погашення боргу. Однак, як видно із матеріалів виконавчого провадження, коштів чи рухомого майна, достатніх для погашення боргу у боржника немає.
Приватним виконавцем вживалися передбачені заходи в рамках виконавчого провадження, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження» щодо встановлення факту наявності у боржника по виконавчому провадженню достатніх коштів чи майна, для належного проведення виконавчих дій, в результаті яких встановлено, що коштів чи рухомого майна, достатніх для погашення боргу у боржника немає, тому суд вважає, що дії і рішення приватного виконавця відповідали закону і не призвели до порушення прав боржника на погашення своєї заборгованості у першу чергу грошовими коштами і рухомим майном.
Суд також не приймає доводи представника заявниці про те, що квартира загальною площею 83,2 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_3 , є єдиним житлом боржника ОСОБА_1 , а тому підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті від 03.06.2014р. протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст.5 Закону України «Про іпотеку», якщо:
таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці;
загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м. для квартири та 250 кв. м. для житлового будинку.
Як з'ясовано під час розгляду скарги, ОСОБА_1 має у власності окрім указаної квартири, будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 533,7 кв.м (а.с. 112).
Квартира за адресою: АДРЕСА_3 (на яку звернуте стягнення) набута ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 06.02.2004р.
Разом із тим, ОСОБА_1 у ній не зареєстрована, а зареєстрована за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2 .
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_1 на даний час не проживає в Україні, проживає у Криму з чоловіком у вищевказаному будинку, а квартира ремонтується. Представником надана копія договору на ремонт квартири від 30.10.2019р. та підписане ОСОБА_1 повідомлення виконавцю робіт ОСОБА_4 про те, що вона не може приїхати в Україну і передати кошти для придбання матеріалів та оплати роботи, при необхідності може передати кошти через знайому.
На питання суду про те, чи проживала взагалі коли-небудь ОСОБА_1 у квартирі, представник не зміг відповісти, вказавши, що це йому не відомо.
З листа ДПС України щодо перетину ОСОБА_1 кордону видно, що остання у період з листопада 2017 року і по жовтень 2019 року тричі приїздила в Україну на декілька днів.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживає у Криму, в будинку, який належить їй на праві власності, а у квартирі, на яку звернуте стягнення не проживає, тому суд критично відноситься до тверджень представника ОСОБА_1 про те, що квартира використовується нею як місце постійного проживання, є єдиним її житлом, оскільки доказів на підтвердження того не надано.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що квартира, на яку приватним виконавцем звертається стягнення, не підпадає під дію мораторію, передбаченого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
До того ж, слід зауважити, що мораторій на стягнення майна, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).
Не ґрунтуються на законі доводи представника заявниці про те, що на квартиру не може бути звернуте стягнення, оскільки вона залишиться єдиним місцем для проживання на території України, адже будинок в АРК не може бути описаний і арештований в силу приписів п. 5 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки ані указаний закон ані інший не містить заборон на звернення стягнення на майно, розташоване на території України за умови того, що інше нерухоме майно знаходиться на окупованій території.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити.
Суд вважає, що заявником не пропущений строк звернення до суду із даною скаргою. Згідно зі ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Як видно із матеріалів скарги представник заявника - адвокат Лихопьок Д.П. 20.01.2021р. ознайомився із матеріалами виконавчого провадження і 29.01.2021р. звернувся до суду із даною скаргою, сформувавши відповідні вимоги. Оскільки відсутні були підстави для поновлення судом строку для подання скарги, скарга прийнята до розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 83, 259, 260, 353, 447, 450, 451, 452 ЦПК України, суд,
У задоволенні скарги адвоката Лихопьока Дениса Павловича, поданої в інтересах ОСОБА_1 , на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича, заінтересована особа - стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп», про визнання неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича щодо звернення стягнення на нерухоме майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 ; зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжу Олександра Володимировича не звертати стягнення на вказане нерухоме майно під час дії мораторію за Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текси ухвали складений 24 березня 2021 року.
Суддя О.С. Наумова