Справа № 210/5633/20
Провадження № 2/210/371/21
іменем України
"25" березня 2021 р.
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), звернувся 06.10.2020 року до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 10.12.2012 року, сума якої складає 10781,11 гривень та судові витрати у справі.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву №б/н від 10.12.2012 року, якою підтвердила свою згоду на те, що заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Взятих на себе зобов'язань відповідач не виконує, у зв'язку з чим, станом на 07.09.2020 року виникла заборгованість у розмірі 10781,11 гривень.
У відповідності до ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводиться.
Відповідачу ОСОБА_1 за зареєстрованою в установленому порядку адресою направлено копію ухвали про відкриття провадження, позовну заяву з додатками, які повернулися до суду ( причина «інші»). Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
У відповідності до вимог ст.ст.280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлялася про перебування в провадженні суду даної справи. Однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін, - не подала, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2012 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву №б/н від 10.12.2012 року, якою підтвердила свою згоду на те, що заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті банку, складає між нею та ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», договір про надання банківських послуг (а.с.15).
При укладенні Договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України. Згідно із цією статтею ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, щодо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів,їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно,які боржник повинен передати кредиторові уразі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка,що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданої позивачем, станом на 07.09.2020 року заборгованість, становить 10781,11грн. та складається з: заборгованості за тілом кредиту - 2463,15грн. в т.ч. заборгованості за поточним тілом кредиту - 0,00грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту - 2463,15грн., заборгованості по нарахованим відсоткам - 0,00грн., заборгованості по простроченим відсоткам - 0,00грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно з ст.625 ЦК України - 860,64грн., нарахованої пені - 7457,32грн., комісії - 0,00грн. (а.с.9-12).
Згідно з наданими позивачем доказами, ОСОБА_1 10.12.2012 року отримала банківську картку № НОМЕР_1 зі строком дії до 08/16, 08.01.2014 року - № НОМЕР_2 , зі строком діє до 11/17, 05.05.2016 року - № НОМЕР_3 , зі строком діє до 05/18, 19.03.2019 року - № НОМЕР_4 зі строком дії до 01/23 (а.с.13).
Як слідує з довідки про зміну умов кредитування, за картковим рахунком відповідача кредитний ліміт 10.12.2012 року встановлено 500,00грн., в подальшому неодноразово змінювався, 20.08.2018 року зменшено кредитний ліміт 0,00грн. (а.с.14).
В матеріалах справи міститься виписка про рух коштів за період з 10.12.2012 року по 01.03.2020 року за рахунком ОСОБА_1 , з якої вбачаються операції за картками, зокрема, зняття готівкових коштів, придбання товарів та поповнення карткового рахунку (а.с.50-55).
За приписами п.п.3, 6 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст.41 Закону України «Про Національний банк України» та ч.ч.1, 2 ст.68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998р. №566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003р. №254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
На підтвердження заявлених вимог позивачем також надано виписку з особового рахунку клієнта ОСОБА_1 по картках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , яка відповідно до п.п.3, 6 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.41 Закону України «Про Національний банк України» та ч.ч.1, 2 ст.68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 року №566 - є регістром аналітичного обліку, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Дослідивши виписку з особового рахунку клієнта ОСОБА_1 по банківських картках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , суд дійшов висновку, що відповідач з 10.12.2012 року по 05.08.2017 року користувалася кредитними коштами, наданими їй банком за договором б/н від 10.12.2012 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (останній день користування кредитними коштами - 05.08.2017 року - оплата покупки в магазині, у подальшому банком здійснювалося автоматичне погашення заборгованості) (а.с.50-55).
Проте, відповідно до виписки з особового рахунку за розрахунком суду відповідачем за період з 10.12.2012 року по 01.03.2020 року фактично використано кредитні кошти банку в розмірі 14465,33грн., на повернення кредитних коштів нею внесено на платіжну картку 17226,19грн. власних коштів (тобто заборгованість за тілом кредиту складає - 2760,86грн. з позначкою «мінус»).
Нарахування позивачем заборгованості за простроченим тілом кредиту частково здійснено АТ КБ «Приватбанк» шляхом списання з карткового рахунку відсотків за використання кредитного ліміту, частково за рахунок пені, комісії, що не є фактично використаними позичальником коштами та не може вважатися складовою заборгованості за тілом кредиту.
Отже, складові заборгованості у розрахунку позивача не відповідають складовим заборгованості у виписці про рух коштів на рахунку відповідача.
Відтак, надані АТ КБ «Приватбанк» по справі докази у своїй сукупності підтверджують те, що позичальником фактично використано кредитних коштів на суму 14465,33 грн. та ці кошти банку повернуто у повному обсязі.
Банк, обґрунтовуючи право вимоги, у тому числі щодо стягнення пені, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 10.12.2012 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карто «Універсальна» та витягу з Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.16-42), які не підписані відповідачем.
Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку та інші умови.
Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг Умов та Правил надання банківських послуг, саме у вказаній редакції, розумів відповідач та ознайомилася і погодився з ними, підписуючи Заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.
За відсутності підтверджень щодо конкретно запропонованих відповідачу Умов та правила банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, неодноразово змінювалися ПАТ КБ «Приватбанк».
Тому в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.
Крім того, неустойка у вигляді пені та штрафу може бути нарахована виключно у випадку неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.
Разом з тим, зважаючи на відсутність у позичальника ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту, а також внесення нею на погашення заборгованості за кредитом суми, яка фактично перевищує розмір використаних кредитних коштів, суд вважає, що відсутні правові підстав покладення на неї відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, у вигляді пені, оскільки такі порушення відповідачем не були допущені.
Вирішуючи питання щодо наявності у позивача АТ КБ «Приватбанк» права на стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, у розмірі 3796,84грн., суд враховує наступне.
Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків на прострочений кредит банк посилався на вимоги статті 625 ЦПК України, згідно частини другої якої, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц, провадження №14-16цс18.
Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, провадження №14-10цс18, право кредитора нараховувати передбачені договором відсотки за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, АТ КБ «Приватбанк» по січень 2023 року включно, тобто до закінчення строку дії кредитної картки, має право на нарахування відсотків за користування кредитом, а з 01 лютого 2023 року - таке право у нього припиняється, натомість, виникає право нараховувати відсотки на підставі статті 625 ЦК України, яка застосовується як наслідок прострочення виконання грошового зобов'язання.
Нарахування ж відсотків на підставі статті 625 ЦК України до 01 лютого 2023 року можливе виключно у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, чого в даному випадку встановлено не було.
Крім того, як встановлено судом прострочена сума заборгованості відсутня, а тому відсутні підстави для застосування ст.625 ЦК України.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, тому у позові слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у позові судові витрати позивачу не відшкодовуються.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 77, 121, 141, 265, 354 ЦПК України, ст.ст.4, 5, 16, 536, 546, 549, 550, 551, 610, 1054 ЦК України, суд, -
У позові Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення через Дзержинський суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, р/ НОМЕР_5 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570);
- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_6 , зареєстрований АДРЕСА_1 .
Суддя: Н. Ю. Вікторович