іменем України
Справа № 210/1563/21
Провадження № 1-кс/210/806/21
"24" березня 2021 р. м. Кривий Ріг
Слідчий суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання: ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 , захисника-адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні №12021041710000028 від «14» березня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, а саме, останній раз: 15.05.2012 року Широківським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки, згідно ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднати покарання вироку від 22.08.2011 року та до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 8 місяців зарахувати в строк відбуття покарання час тримання під вартою з 16.09.2009 року по 11.05.2010 року; 17.09.2014 року Широківським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки, згідно ч. 1 ст. 71 КК України до призначення покарання приєднати невідбуте покарання по вироку Широківського районного суду Дніпропетровської області від 15.05.2012 року, до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 3 місяці; 10.03.2015 року Тернівським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, згідно ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання суворішого поглинути покарання призначеного вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області від 17.09.2014 року до відбуття у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, 22.03.2019 року звільнений з місця позбавлення волі по відбуттю строку покарання,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, -
До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернулася слідча СВ відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , з вказаним клопотанням, яке погоджене прокурором Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Клопотання мотивоване тим, що слідчим відділенням Відділення поліції №2 КРУП ГУПН в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021041710000028 від 14.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні на підставі постанови Заступника Начальника СВ Відділення поліції №2 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 доручено слідчому СВ Відділення поліції №2 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 .
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється групою прокурорів у складі прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 (старший групи), прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_8
24.03.2021 року обґрунтовано повідомлено про підозру ОСОБА_4 по кримінальному провадженню №12021041710000028 від 14.03.2021 за ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі якої, встановлено:
Що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше неодноразово судимим, за корисливі злочини, будучи особою обвинуваченою за вчинення умисних корисливих злочинів, маючи не погашену в законному порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став та знову вчинив умисне, корисливе кримінальне правопорушення за наступних обставин:
12.03.2021 в період часу з 13 години 00 хвилин до 23 години 59 хвилин ОСОБА_4 , перебував в орендованій ним квартирі АДРЕСА_2 , де в цей час у нього виник умисел на таємне викрадення майна, та обернення його на свою користь, переслідуючи корисливу мету, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи повторно, впевнившись в тому, що його ніхто не бачить, тобто його дії носять таємний характер ОСОБА_4 , шляхом вільного доступу, викрав майно яке належить ОСОБА_9 , а саме: телевізор марки «Saturn TV LED 19a» чорного кольору та мікрохвильову піч марки «Samsung G2739NR» білого кольору, після чого, з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим спричинивши своїми діями ОСОБА_9 , згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 1014 від 18.03.2021 року, матеріальний збиток на загальну суму 2932,67 гривень.
Крім того, 13.03.2021 року приблизно о 22.00 годині, ОСОБА_4 перебуваючи в під'їзді №1 будинку АДРЕСА_3 спускавшись сходами, побачив на першому поверсі між сходового майданчика велосипед, та в цей момент у нього виник раптовий умисел на таємне викрадення чужого майна, звернення його на свою користь, переслідуючи корисливу мету, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи повторно, впевнившись в тому, що його ніхто не бачить, тобто його дії носять таємний характер ОСОБА_4 , таємно викрав майно яке належить ОСОБА_10 , а саме: велосипед марки "SPECIALIZED" чорного кольору, після чого, з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинивши своїми діями ОСОБА_10 згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 1003 від 18.03.2021 року, матеріальний збиток на загальну суму 7833,33 гривень.
Своїми умисними діями, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.185 КК України, за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно.
Підставами для пред'явлення підозри ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення є наявність достатніх доказів зібраних в ході досудового розслідування, а саме: протокол огляду місця події від 13.03.2021 року; показання потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ; показання свідка ОСОБА_11 ; показання свідка ОСОБА_12 ; впізнання за фотознімками з потерпілим ОСОБА_9 ; впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_12 ; оглядом предмета, а саме велосипеда чорного кольору марки «SPECIALIZED»; показаннями підозрюваного ОСОБА_4 .
У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянину України, українцю, не одруженому, освіта середня, непрацюючому, мешкає за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимому: 11.05.2010 року Широківським районним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, згідно ст. ст. 75, 76, 104 КК України від відбуття покарання звільнити з випробувальним терміном строком на 2 роки, вирок вступив у законну силу 26.05.2010; 21.06.2011 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу за ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці, у відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України вирок Широківського районного суду Дніпропетровської області від 11.05.2010 виконувати самостійно до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці зарахувати у строк відбуття покарання тримання під вартою з 16.09.2009-11.05.2010, вирок вступив у законну силу 28.07.2011; 22.08.2011 року Широківським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, згідно ч. 4 ст. 70 КК України по сукупності злочинів шляхом часткового складання покарання по вироку Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 21.06.2011 до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці, згідно ч. 1 ст. 71 КК України по сукупності вироків до призначення покарання по даному вироку частково приєднати невідбуте покарання по вироку Широківського районного суду Дніпропетровської області від 11.05.2010 до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 5 місяців зарахувати в строк відбуття покарання час тримання під вартою з 16.09.2009-11.05.2010, вирок вступив у законну силу 06.09.2011; 15.05.2012 року Широківським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки, згідно ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднати покарання вироку від 22.08.2011 та до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 8 місяців зарахувати в строк відбуття покарання час тримання під вартою з 16.09.2009-11.05.2010, вирок вступив у законну силу 10.07.2012; 17.09.2014 року Широківським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки, згідно ч. 1 ст. 71 КК України до призначення покарання приєднати невідбуте покарання по вироку Широківського районного суду Дніпропетровської області від 15.05.2012, до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 3 місяці, вирок вступив у законну силу 27.11.2014; 10.03.2015 року Тернівським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, згідно ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання суворішого поглинути покарання призначеного вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області від 17.09.2014 до відбуття у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, вирок вступив у законну силу 14.05.2015; 26.06.2020 року Криворізьким районним управлінням поліції ГУНП в Дніпропетровській області за №12020040230001095 від 12.06.2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України направлено до суду з обвинувальним актом; 17.11.2020 року Криворізьким районним управлінням поліції ГУНП в Дніпропетровській області за №12020040230001721 від 28.10.2020 року за ч. 2 ст. 186 КК України направлено до суду з обвинувальним актом; 25.02.2021 року Відділенням поліції №2 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області за №12021040710000010 від 06.01.2021 за ч. 2 ст. 190 КК України направлено до суду з обвинувальним актом.
При вирішенні питання про необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу відповідно до ст. 178 КПК України враховано наступні обставини: вагомість наявних доказів вчинення підозрюваного злочину; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного, зокрема ОСОБА_4 , на обліку у лікарів не перебуває; міцність соціальних зв'язків у підозрюваного в місці його постійного проживання, зокрема ОСОБА_4 , родинних та утриманців не має; відсутність у підозрюваного ОСОБА_4 , постійного місця роботи та інших законних джерел доходу не має; репутацію підозрюваного, зокрема ОСОБА_4 , схильної до обману та насильства, про що свідчить наявність в останнього судимостей за вчинення крадіжок та грабежу; майновий стан підозрюваного, зокрема ОСОБА_4 , будь-яких законних джерел доходу, в тому числі для задоволення природних потреб у їжі, одязі та житлі, не має; наявність судимостей у підозрюваного, зокрема ОСОБА_4 , має не зняті та не погашені судимості, а також є обвинуваченим у вчиненні нових злочинів, обвинувальні акти за якими перебувають на розгляді районних судів м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного не тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 5 років.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Враховуючи викладене, під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, виникла необхідність у застосуванні до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Підставою застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, а також необхідність запобігти спробам останнього вчинити наступні дії.
Переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 ніде не працює, неодружений, на утриманні дітей не має, що свідчить про відсутність в нього будь-яких соціальних зв'язків, та можливість зміни ним місцезнаходження з метою переховування від органів досудового розслідування та суду, і тим самим ухилення від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк до 5 років.
Вчинити інше кримінальне правопорушення.Даний ризик підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинити новий умисний злочин маючи не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості, а також перебувають кримінальні справи на розгляді районних судів м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області. Крім того, даний ризик підтверджується майновим станом підозрюваного, зокрема ОСОБА_4 будь-яких законних джерел доходу, в тому числі для задоволення природних потреб у їжі, одязі та житлі, не має.
Вказане свідчить про те, що ОСОБА_4 веде стійкий злочинний спосіб життя, на проживання заробляє шляхом вчинення корисливих злочинів.
Таким чином, необхідність виконання завдань кримінального провадження, передусім захисту суспільства та окремих громадян від протиправних посягань, недопущення вчинення підозрюваним нових умисних злочинів, в усталеній практиці Європейського суду з прав людини та положень п.п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно яких обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе у передбачених законом випадках за встановленою процедурою, розглядається як першочерговий чинник, що виправдовує обмеження вказаних прав. При цьому, інтереси суспільства та держави превалюють над частковим вимушеним обмеженням у встановленому законом порядку прав окремої людини.
Зазначене вище свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та зазначив, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, і відповідає меті такого заходу, тому просив суд його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомив, що ним було вчинено даний злочин, однак, просив суд обрати відносно нього запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 , просив суд обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки підозрюваний має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв'язки, а саме проживає тривалий час з своєю у цивільному шлюбі.
Слідчий суддя, заслухавши доводи прокурора, підозрюваного та його захисника (кожного окремо), дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантується кожному право на свободу та особисту недоторканість.
Згідно ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст.176 цього Кодексу.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також зокрема запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків , які дають достатні підстави судовому судді, вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті.
Згідно з ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; тощо, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується відповідні обставини.
В силу положень ч.4 ст.194 КПК України, Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Судом досліджено матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні №12021041710000028 від «14» березня 2021 року, які додано до клопотання, з яких вбачається, що прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків.
Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007р., п. 48), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, про що 24 березня 2021 року вручено повідомлення про підозру останньому.
Враховуючи обставини передбачені ст.178 КПК України, зокрема особу підозрюваного, який має постійне місце проживання та реєстрації, працює неофіційно. При цьому, слідчому судді не надано доказів того, що ОСОБА_4 може ухилятись від явки до органу досудового розслідування та суду, продовжує вчиняти злочини, може впливати на свідків у кримінальному провадженні, раніше ухилявся від слідства, суду чи виконання судових рішень, оскільки, на момент виклику останнього до органу поліції для дачі пояснень від 24.03.2021 року та для пред'явлення повідомлення про підозру, являвся самостійно за викликом слідчого і від явки не ухилявся. Крім того, у своєму клопотання слідча зазначає, що відносно підозрюваного направлено до суду чотири обвинувальних акти, проте в судовому засідання слідчим суддею було встановлено, що раніше в рамках вказаних кримінальних проваджень до ОСОБА_4 будь-які запобіжні заходи не обирались.
Відповідно п.3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки. В п. 13.3 вищевказаної Постанови роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.
Відповідно до мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року №14-рп/2003 в справі №1-23/2003, тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваної під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Згідно ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу слідчий суддя бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема такі приписи: «При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України), «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якшого запобіжного заходу» (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 р. у справі «Хайредінов проти України»).
Відповідно до п. «с» ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
В даному випадку слідчий у клопотання та прокурор у судовому засіданні не довели, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою ст. 177 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам, оскільки безпосередньо не надані докази того, що підозрювана може переховуватися від слідства та суду, вчиняти інше кримінальне правопорушеня. Наявність тяжкості вчиненого злочину не є беззаперечною підставою до обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Проте враховуючи, що ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 185 КК України і існує обґрунтована підозра причетності даної особи до вчинення даного кримінального правопорушення та те, що триває досудове розслідування по даному кримінальному провадженню, оцінивши в сукупності тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 за інкримінованою статтею, проаналізувавши обставини вчинення правопорушення, соціальні зв'язки останньої, особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 ..
Згідно ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення, за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Разом з тим, у відповідності до статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про практику Суду як джерело права. У ч.5, ст.9 КПК України зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При цьому рішення Європейського суду з прав людини містять положення відносно того, що посилання на тяжкість обвинувачень як головний чинник при оцінці ймовірності того, що підозрюваний переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини - є недостатнім.
Оскільки, слідчим у клопотанні не були доведені обставини, зазначені у п.3 ч.1 ст.194 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно відмовити та обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Зазначене вище на думку слідчого судді, дає підстави для часткового задоволення зазначеного клопотання, а саме, відмовити у обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вважає за необхідне обрати менш суворий запобіжний захід, у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладанням на підозрюваного обов'язків передбачених п.п. 1-4, 8 ч.5 ст.194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 309, ч. 2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, в рамках кримінального провадження №12021041710000028 від «14» березня 2021 року, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, заборонивши підозрюваному цілодобово покидати житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- не покидати житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово;
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора або суду за межі м. Кривого Рогу;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання або місце роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Встановити строк домашнього арешту ОСОБА_4 - з 24 березня 2021 року по 22 травня 2021 року включно.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вказаних обов'язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
В іншій частині клопотання - відмовити.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ознайомити та вручити підозрюваному ОСОБА_4 під розпис, копію ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду оголошено 25 березня 2021 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1