Справа № 199/7398/20
(2/199/963/21)
Іменем України
24.03.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.
за участю секретаря Маляренко В.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписала з ПАТ КБ «ПриватБанк» Заяву б/н від 08.12.2018 року.
Відповідач належним чином не виконувала умови кредитного договору, порушивши графік погашення кредиту та відсотків, у зв'язку з чим станом на 20.09.2020 року заборгованість за кредитним договором становить 27170,95 гривень, з яких:
- заборгованість за тілом кредиту - 20569,61 грн., в тому числі:
0,00 грн. - заборгованості за поточним тілом кредиту;
20569,61 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
-заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн.;
-заборгованість за простроченими відсотками - 6601,34 грн.;
-заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 -0,00 грн.;
-нарахована пеня - 0,00 грн.;
-нараховано комісії - 0,00 грн.
Оскільки на вимоги позивача відповідач заборгованість не погасив, від виконання своїх зобов'язань ухиляється, тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 08.12.2018 року б/н у сумі 27170,95 гривень та судові витрати у сумі 2102,00 гривень.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив справу слухати у його відсутність.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, відзив на позов до суду не надавав, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08.12.2018 року ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк».
У позовній заяві також зазначено, що відповідач згоден із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Також, позивачем до позовної заяви надано роздруківку основних умов кредитування за карткою «Універсальна» та «Універсальна Голд», однак з анкети-заяви та наданих умов не вбачається яку саме катку отримав відповідач.
Зазначені обставини унеможливлюють встановити судом строк дії картки, тривалості пільгового періоду по кредиту та розмір неустойки за несвоєчасне погашення кредиту тощо.
Згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг, які надані позивачем до матеріалів справи, вбачається, що ними передбачено умови щодо зміни кредитного ліміту, визначено відсоткову ставку за користування кредитними коштами та визначено обов'язки позичальника щодо погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також сплата штрафів і пені.
Відповідно до розрахунку позивача, станом на 20.09.2020 року заборгованість за кредитним договором становить 27170,95 гривень, з яких:
- заборгованість за тілом кредиту - 20569,61 грн., в тому числі:
0,00 грн. - заборгованості за поточним тілом кредиту;
20569,61 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
-заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн.;
-заборгованість за простроченими відсотками - 6601,34 грн.;
-заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 -0,00 грн.;
-нарахована пеня - 0,00 грн.;
-нараховано комісії - 0,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з вимогами ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ч.ч. 1.2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених у ст. 82 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши Умови та правила надання банківських послуг, суд встановив відсутність на них підпису відповідача ОСОБА_1 , що свідчить про те, що банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, також, що саме з цими Тарифами банку був ознайомлений відповідач під час підписання заяви, а не з іншими.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданими позивачем до справи Умовами та правилами надання банківських послуг відповідач був ознайомлений і погодилася на їх умови, або ж, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили вказані умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та в зазначених в документах доданих банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Велика Палата Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 р. вказала, що "Анкета-заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами банку" не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору", оскільки вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За зазначених обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року N 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі - Закон N 1023-XII).
Велика Палата Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 р. також зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 АТ КБ "ПриватБанк" дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону N1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Крім того, в розрахунку заборгованості вказана заборгованість за тілом кредиту - 20569,61 грн., у тому числі: 0,00 грн.- заборгованості за поточним тілом кредиту; 20569,61 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту. Чи був кредит отриманий та в якій сумі, а також коли виникла заборгованість за простроченим тілом кредиту та яким пунктом договору такий вид заборгованості передбачений, встановити та дослідити неможливо.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 не має заборгованості за тілом кредиту.
Суд вважає, що позивачем не доведено правомірність стягнення такої складової заборгованості як заборгованість за простроченим тілом кредиту, оскільки сторонами жодним чином при підписанні Заяви-анкети не обумовлено момент, з якого виникають правові наслідки для дострокового стягнення банком з відповідача заборгованості за тілом кредиту.
Так, з системного аналізу положень Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку та ч.1 ст. 1054 ЦК України слідує, що за своєю суттю прострочене тіло кредиту, на яке вказує позивач у своїй позовній заяві, є завуальованими відсотками за користування кредитними коштами, адже до нього входить плата за користування кредитом, а не, власне, надані позичальнику в користування кошти.
Враховуючи, що в підписаних відповідачем документах відсутня регламентація складових частин поняття "прострочене тіло кредиту", суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що прострочене тіло кредиту є складовою частиною саме фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, а тому заборгованість за простроченим тілом кредиту до стягнення не підлягає.
Такі обставини свідчать, що банком на підтвердження розміру заборгованості надано неналежні розрахунки, які ґрунтуються на не підписаних відповідачем Умовах та правилах надання банківських послуг та виходять за межі укладеної між банком на відповідачем письмової домовленості.
Аналізуючи надані позивачем розрахунки та виписки заборгованості, суд вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості та її розміру.
Іншого розрахунку заборгованості за кредитним договором позивач до суду не надав. Сам суд зробити такий розрахунок не має можливості, оскільки неправильність розрахунку позивача полягає не в арифметичних діях, а в принципах та підставах нарахування боргу, що безумовно впливає на його розмір, який не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню за відсутності доказів отримання відповідачем кредиту, виникнення та нарахування заборгованості у сумі 27170,95 грн.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82, 89, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 526, 599, 1048, 1049, 1050, 1054, ЦК України, суд,-
Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» у позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя