328/2408/20
25.03.2021
2/328/109/21
іменем України
25 березня 2021 року м. Токмак
Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді: Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Ладики М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Токмак, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 328/2408/20 (провадження 2/328/109/21) за позовом Комунального підприємства «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, -
встановив:
17 листопада 2021 року директор КП «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради звернувся до Токмацького районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , солідарно, на користь комунального підприємства «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради борг за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.01.2016 року по 01.10.2020 року в сумі 60702,51 грн., на рахунок НОМЕР_4 в АТ «Ощадбанк» та втрати внаслідок інфляції в сумі 9 293,82 грн., три відсотки річних у сумі 4 097,20 грн., витрати на оплату судового збору в сумі 2 102,00 грн. на рахунок НОМЕР_5 в АТ «МетаБанк», а всього 76 195,53 (сімдесят шість тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 53 коп.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що заявник заявляє вимогу до боржника про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 30.11.2017 року, справа 328/3154/17 відмовлено у видачі судового наказу за заявою Комунального підприємства «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради до ОСОБА_1 . Роз'яснено заявнику, що відповідно до ч. 2 ст. 99 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви. Оригінал платіжного доручення про сплату судового збору в розмірі 800 грн. знаходиться у справі №328/3154/17.
Рішенням Токмацької міської ради № 126 від 15.07.2019 року визначено КП «Токмак біоенергія» ТМР правонаступником КП «Токмак теплоенергія» ТМР за правами та обов'язками в частині надання житлово-комунальних послуг та постачання теплової енергії. Між комунальним підприємством «Токмак теплоенергія» ТМР та комунальним підприємством «Токмак біоенергія» ТМР укладено Договір про відступлення права вимоги від 05.06.2019 року у відповідності ст.ст. 512-519 ЦК України, за яким Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв на себе право вимоги до боржників Первісного кредитора за договорами про надання послуг з централізованого опалення. Відбулась заміни кредитора у зобов'язанні з 05.06.2019 року, що підтверджується Договором.
КП «Токмак біоенергія» ТМР визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії в м. Токмак згідно рішенням виконавчого комітету Токмацької міської ради №97 від 23.05.2019 року. Підприємство є єдиним виробником послуг з централізованого опалення в м. Токмак. Багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 приєднаний до системи централізованого опалення в м. Токмак.
Відповідачі як власники квартири АДРЕСА_2 до 21 вересня 2020 року, що підтверджується договором купівлі продажу від 21.09.2020 року отримували послугу з централізованого опалення квартири АДРЕСА_2 безперебійно. Відкрито особовий рахунок № НОМЕР_6 , що свідчить про договірні правовідносини.
Відповідачами не застосовувалась процедура відключення належної їм квартири від загальнобудинкової системи опалення та гарячого водопостачання відповідно до діючого законодавства. Цивільні права та обов'язки до 21 вересня 2020 року не припинялися.
Квартира оснащена системою опалення, яка приєднана до централізованої системи опалення. Система теплопостачання відповідача є невід'ємною частиною системи теплопостачання зазначеного будинку.
Власники не виконують обов'язок з утримання майна, що їм належить, як це передбачено нормою статті 322 Цивільного кодексу України, а отже, своєю бездіяльністю порушують вимоги чинного законодавства, а також права підприємства, яке надає послугу з централізованого опалення квартири АДРЕСА_2 .
Оформлених претензій, відповідно до ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV та ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11. 2017 року № 2189-VІІІ року, від боржника до підприємства не надходило.
Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і споживачем регулюються Договором, Законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», постановами КМУ № 630 від 21.07.2005 року та № 830 від 21.08. 2019 року.
Боржник зобов'язаний оплатити за спожиті послуги, а заявник має право вимагати від Боржника виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.
Відповідачі взяті на себе обов'язки не виконують, плату за надану послугу не сплачують, на попередження, про необхідність погасити заборгованість не реагують. Заборгованість за період з 01.01.2016 року по 01.10.2020 року за отриманні послуги склала 57 273,21 грн., що підтверджується розрахунком.
Так, за весь час затримки розрахунку, сума інфляціях втрат становить - 9 703,57 грн. та 3 % річних - 2 845,28 грн., що підтверджується розрахунком.
Права заявника порушені невиконанням зобов'язання боржником, а тому підлягають судовому захисту.
Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 21 січня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Роз'яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, також роз'яснено сторонам право на подання відповіді на відзив та заперечення.
08 лютого 2021 року та 11 лютого 2021 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити Комунальному підприємству «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради у задоволенні вимог в повному обсязі як за їх безпідставністю, так у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.
В обґрунтування зазначає, що вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав пропуску строку позовної давності та не отримання послуг з постачання теплової енергії.
Свої доводи мотивує наступним: статтями 256, 257 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна заява направлена до суду 17.11.2020 року, тобто з пропущеним строком позовної давності в частині стягнення заборгованості в період з 01.01.2016 року до 17.11.2017 року. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за вищевказаний період задоволенню не підлягають з підстав пропущення строку позовної давності.
З 1994 року до 21 вересня 2020 року вони разом з батьками (відповідачами) були власниками квартири АДРЕСА_2 . В квартирі постійно було холодно в опалювальний сезон. Послуги теплопостачання з боку відповідача взагалі не надавалися через те, що в під'їзді будинку, у якому перебуває квартира, були забиті розводка та труби, тому потребувала ремонту будинкова система теплопостачання. На неодноразові їх та колективні звернення у 2003-2004 р.р. (їх екземпляри заяв додаються) до Комунального підприємства «Центр», яке в ці роки обслуговувало їх будинок, та до ТОВ «Токмактепломережа» з заявами на усунення причини холодних батарей в опалювальний сезон мало місце тільки зменшення оплати на поточний місяць.
Капітальний ремонт по заміні внутрішньобудинкової системи теплопостачання не проводився. Не дивлячись на поточні ремонтні роботи, яке проводило КП «Центр» причина усунена не була, батареї залишалися холодними.
Виконавцем послуг по утриманню будинку по АДРЕСА_1 та прибудинкових територій на 2009 рік було ПП «Токмак Центральний» (код ЄДРПОУ 36544282), яке виконало роботи з від'єднання квартири від мережі центрального опалення, що підтверджується наданим актом №101 від 31.08.2009 року (додається).
10.09.2009 року до ТОВ «Токмактепломережа» був направлений лист (вх. №Б-41 від 10.09.2009 року) про відключення від внутрішньобудинкової системи опалення (з наданням акту), зупинення нарахувань та можливістю провести перевірку. Також станом на 15.10.2009 року відповідно до довідки заборгованості по опаленню не було. 05.02.2010 року повторно надісланий рекомендований лист на адресу підприємства (додається). Відповідь отримана не була, та жодна комісія або представник підприємства на перевірку стану мережі в квартирі на протязі 12 років до вересня 2020 року не з'явився. Квартира залишилася без опалення, але протягом 2010 року використовувалися сучасні, економні електроприлади.
З вересня 2010 року (після смерті бабусі, яка була зареєстрована та мешкала в цій квартирі) в квартирі не було зареєстрованих осіб та ніхто не проживав до вересня 2020 року (довідка додається), весь цей час квартира була зачинена та виставлена на продаж.
04.08.2016 року зареєстровано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Меркурій-50» (код ЄДРПОУ 40716459), в листопаді 2016 року був проведений огляд квартири на факт встановлення та наявності виду опалення. 04.11.2016 року виданий акт про відключення від мережі централізованого опалення та відсутності опалення взагалі (акт додається).
У спірний період теплопостачання не постачалось, тобто послуги, про стягнення суми надання яких подано позов фактично не надавались. Причиною цього є від'єднання квартири від загальнобудинкової мережі теплопостачання з 31.08.2009 року. Вказане мало місце задовго до 2016 року - часу нарахування позивачем заборгованості за надання послуг з достачання теплової енергії. Зважаючи на наведене, а саме те, що послуги з постачання теплової енергії у квартиру у спірний період не надавались, та позивач не ніс ніяких витрат по опаленню квартири за наявності факту від'єднання квартири від мережі централізованого теплопостачання не було і підстав оплати послуг з постачання теплової енергії.
Неправомірність відключення квартири від мережі теплопостачання, предметом жодного розгляду не було. Жодних даних про те, що таке визнано незаконним; що відповідачів було притягнуто за таке пошкодження майна до відповідальності; про те, що відповідачів було зобов'язано відновити систему теплопостачання, тощо немає. Фактично позивач, протягом тривалого часу питання відновлення відрізаної частини централізованої мережі постачання, відшкодування шкоди у зв'язку з цим, тощо, - не вирішував.
Відповідно відшкодування збитків, стягнення штрафних санкцій, понесення будь-яких інших витрат винною у пошкодженні мережі особою не може бути замінене на зобов'язання сплати послуг, яких відповідачами отримано не було, як санкції за відключення від мережі теплопостачання.
Зважаючи на наведене позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. Зважаючи на вказане, при безпідставності вимог про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання - безпідставними є і вимоги про стягнення коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання, яке не виникло.
Просила відмовити КП «Токмак-Теплоенергія» Токмацької міської ради у задоволенні вимог в повному обсязі як за їх безпідставністю, та у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.
До відзиву додала колективну заяву мешканців будинку від 02.12.2003 року, заяву від 11.02.2004 року, акт ПП «Токмак-Центральний» від 31.08.2009 року № 101, лист від 10.09.2009 року до ТОВ «Токмак тепломережа» з відміткою вхідного номеру, лист від 05 лютого 2010 року з квитанцією про відправлення, довідку ТОВ «Токмак теплоенергія» від 15.10.2009 року про відсутність заборгованості, акт ОСББ «Меркурій-50» від 04.11.2016 року, довідку ОСББ «Меркурій-50» від 01.02.2021 року № 13.
08 лютого 2021 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява, в якій просить розгляд справи проводити за її відсутності. Позовні вимоги не визнає.
Крім того, 08 лютого 2021 року до суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про застосування строку позовної давності, в якому зазначає, що в позовних вимогах позивача про стягнення заборгованості вказаний період з 01.01.2016 року по 01.10.2020 року, тобто фактично у позивача втрачено право на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості з 01.01.2016 року по 17.11.2017 року. У зв'язку з тим, що строк позовної давності з 01.01.2016 року до 17.11.2017 року по даній справі сплинув, прошу відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.
23 лютого 2021 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій просить розгляд справи проводити за його відсутності. Позовні вимоги не визнає.
24 лютого 2021 року до суду від позивача директора КП «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради надійшла відповідь на відзив відповідача ОСОБА_3 , в якому зазначає, що у відзиві відповідач ОСОБА_3 посилається на те, що відповідачі були власниками квартири АДРЕСА_2 до 21 вересня 2020 року, а також на те, що в зв'язку з тим, що в квартирі було прохолодно здійснили від'єднання системи опалення квартири від системи централізованого опалення, крім того на те, що з серпня 2016 року до вересня 2020 року в квартирі ніхто не проживав, та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
З такою вимогою позивач не погоджується. Відповідачем не враховані норми чинного законодавства України, що дотримано усіх необхідних вимог Закону щодо відключення належної йому квартири від загальнобудинкової системи опалення.
Відповідно до пункту 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі Правила), споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Пункт 26 Правил вказує, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщення вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (п.2.1 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерств будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 р. N 4), який діяв на момент виникнення правовідносин.
При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (п. 2.2 вказаного Порядку).
Порядком встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від Об листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.
Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «По теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг енергопостачальною організацією. Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання щодо падання послуг централізованого опалення, а відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов'язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж теплопостачання.
Обов'язок споживача сплачувати за використані житлово-комунальні послуги передбачений положеннями ст.ст. 151, 162 Житлового кодексу Української РСР. Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України під 08 жовтня 1992 р. № 572.
Так, положеннями ст.ст. 151, 162 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Оплата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Згідно п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 р. № 572, з наступними змінами, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У відповідності до положень п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Доказів щодо дотримання вимог п.2.7 Порядку по затвердженню акту відповідачем не надано.
Отже, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, згідно зазначених норм закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувались ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі при відсутності договору між сторонами.
З огляду на викладене та враховуючи, що відповідачем не дотримано порядку відключення квартири від централізованого опалення, наполягають на задоволенні позову.
Таким чином, єдиною підставою для зняття споживача з реєстраційного обліку і припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, який має бути затверджений відповідною Комісією, а при відсутності зазначеного акта, відключення від системи централізованого опалення без дотримання відповідної процедури є самовільним.
Аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів свідчить про те, що помешкання відповідача було відключено від централізованої системи теплопостачання без дотримання процедури, встановленої вищевказаним Порядком, а тому являється самовільним і таким, що не звільняє її від обов'язку зі сплати за послуги з теплопостачання, що централізовано надавалися позивачем у багатоквартирний житловий будинок, в якому розташована квартира відповідача.
26 лютого 2021 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про застосування строку позовної давності, в якому зазначає, що в позовних вимогах позивача про стягнення заборгованості вказаний період з 01.01.2016 року по 01.10.2020 року, тобто фактично у позивача втрачено право на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості з 01.01.2016 року по 17.11.2017 року. У зв'язку з тим, що строк позовної давності з 01.01.2016 року до 17.11.2017 року по даній справі сплинув, прошу відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.
На підставі розпорядження заступника керівника апарату Токмацького районного суду від 01 березня 2021 року вказану цивільну справу протоколом повторного автоматизованого розподілу 01 березня 2021 року було розподілено та передано судді Петренко Л.В.
Ухвалою судді від 02 березня 2021 року цивільну справу № 328/2408/20 (провадження 2/328/109/21) за позовом Комунального підприємства «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії було прийнято до свого провадження. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 25 березня 2021 року о 13-00 годині.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були власниками квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується договором купівлі - продажу від 21 вересня 2020 року, відповідно до якого вони є продавцями цієї квартири (а.п. 8-9) та вони цього не заперечують в заявах по суті справи.
Відповідачі були споживачами житлово-комунальних послуг. Отримували послугу з централізованого опалення квартири АДРЕСА_2 безперебійно. Відкрито особовий рахунок № НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_1 , що свідчить про фактичні договірні відносини.
В 2009 році послуги з теплопостачання надавало ТОВ «Токмак теплоенергія». З травня 2013 року по 23 травня 2019 року виконавцем послуг з теплопостачання вказаної квартири було КП «Токмак теплоенергія» на підставі рішення виконавчого комітету Токмацької міської ради №151 від 31.05.2013 року, а з 24 травня 2019 року виконавцем послуг являється Комунальне підприємство «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Токмацької міської ради № 97 від 23 травня 2019 року.
Комунальне підприємство «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради зареєстровано як юридичну особу, яка здійснює діяльність щодо постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.п. 20).
23 травня 2019 року виконавчим комітетом Токмацької міської ради прийнято рішення № 97, відповідно до якого, визначено Комунальне підприємство «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради виконавцем послуг з постачання теплової енергії в м. Токмак, з 24 травня 2019 року. Рішення виконавчого комітету Токмацької міської ради № 151 від 31.05.2013 року, за яким виконавцем послуг з централізованого опалення в м. Токмак Запорізької області визначено Комунальне підприємство «Токмак Теплоенергія» Токмацької міської ради, вважається таким що втратило чинність (а.п. 25).
05 червня 2019 року між Комунальним підприємством «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради та Комунальним підприємством «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого КП «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради передає, а КП «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради приймає на себе право вимоги до боржників за договорами про надання послуг з центрального опалення, договорами про постачання теплової енергії в гарячій воді, договорами про закупівлю теплової енергії, договорами про забезпечення функціонування індивідуального (автономного) опалення та централізованого опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, які укладені між КП «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради та фізичними особами, фізичними особами-підприємцями, юридичними особами, які є споживачами теплової енергії в сумі 25194177,55 гривень. (а.п. 15).
Відповідно до п. 1.2 Договору про відступлення права вимоги, крім передачі прав вимоги оплати за спожиту теплову енергію та послуг з централізованого опалення за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржниками своїх зобов'язань за договорами.
Відповідно до п. 1.3 Договору про відступлення права вимоги передача прав на вимогу оформлюється актом прийому-передачі, який підписується обома сторонами договору та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору про відступлення права вимоги, первісний кредитор, КП «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради, зобов'язаний в термін до 11 червня 2019 року передати новому кредитору, КП «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради, оригінали документів, які підтверджують права вимоги до боржників, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до п. 2.1.1 вказаного Договору - документами, що підтверджують право вимоги є: договір постачання теплової енергії з усіма додатками та при наявності протоколу розбіжностей і узгодження розбіжностей (оригінал); договір про надання послуг з центрального опалення (оригінал); договір про закупівлю теплової енергії; акт приймання передачі чи розрахунки за спожиту теплову енергію (оригінали); документи що підтверджують проведення боржником розрахунків; акт звіряння розрахунків станом на дату укладання договору відступлення права вимоги боргу; лист-вимога про оплату боргу; будь-які інші документи.
Право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів зазначених в п. 2.1 договору.
05 червня 2019 року, відповідно до акту прийому-передачі КП «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради передало КП «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради договори про надання послуг з централізованого опалення (оригінал) укладені між комунальним підприємством «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради і споживачами згідно реєстру від 05 червня 2019 року, що є додатком до договору про відступлення права вимоги від 05 червня 2019 року (а.п. 18).
З реєстру від 05.06.2019 до акту прийому-передачі від 05.06.2019 договорів про надання послуг з централізованого опалення укладених між КП «Токмак теплоенергія» та споживачами, згідно списку, слідує, що відкрито особовий рахунок № НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_1 (дата укладення договору 25.05.2005 року). ОСОБА_1 є боржником перед КП «Токмак біоенергія» ТМР і відповідно до розрахунку має заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.01.2016 року по 01.10.2020 року у розмірі 60 702,51 грн. (а.п. 17-19, 6-7).
15 липня 2019 року виконавчим комітетом Токмацької міської ради прийнято рішення № 126, відповідно до якого визнано Комунальне підприємство «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради правонаступником Комунального підприємства «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради за правами та обов'язками в частині надання житлово-комунальних послуг та постачання теплової енергії (а.п. 10).
Житловий будинок по АДРЕСА_1 був готовий до опалювального періоду 2019/2020 роки, що підтверджується актом готовності до опалювального періоду від 30 серпня 2019 року, паспортом готовності до роботи в опалювальний період 2019/2020 року будинку 50, наказом № 2 від 12 серпня 2019 року «Про затвердження комісії з перевірки готовності будинка до опалювального сезону 2019-2020 рр.», наказом № 3 від 28 серпня 2019 року «Про призначення головного відповідача за Правила технічної експлуатації теплових установок і мереж та нормативних документів з охорони праці» (а.п. 11-14).
Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Між Комунальним підприємством «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради та відповідачами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_6 , за яким проводились нарахування.
Статтею 67 ЖК України, передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
В матеріалах справи містяться рішення про встановлення тарифів на теплову енергію та послуги з централізованого опалення (а.п. 23-24).
Представник позивача зазначає, що у відповідачів перед Комунальним підприємством «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради виникла заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, за період з 01.01.2016 року по 01.10.2020 року, і складає вона 60 702,51 грн.
В цей період діяв Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV (далі - Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875- IV).
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, введений в дію з 01 травня 2019 року, з цієї дати визнано такими, що втратив чинність Закон України від 24 червня 2004 року N 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» N 1875-IV мешканці багатоквартирних будинків-споживачі отримають комунальні послуги: з централізованого опалення; з централізованого постачання гарячої води; з централізованого водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
До 01 травня 2019 року підприємства тепло-, водопостачання та водовідведення надають комунальні послуги та нараховують плату за них відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» N 1875-IV та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та договорів, оформлених на підставі типових договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630.
Відповідно до вимог пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» N 2189-VIII договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом п'яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
В даному випадку між Комунальним підприємством «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради та відповідачами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_6 , за яким проводились нарахування.
В даному випадку застосовується до 01 травня 2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, а з 01 травня 2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII.
Згідно ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV КП «Токмак біоенергія» ТМР надає послуги, що за своїм функціональним призначенням є комунальними послугами, а саме - надання послуг з централізованого опалення.
У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» 1875-IV передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Позивач належним чином виконувало взяті на себе зобов'язання, а відповідачі користувалися наданими їм послугами, проте не здійснювали їх оплату.
Відсутність укладеного договору з позивачем не звільняє відповідачів від обов'язку оплачувати надані їм послуги.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі N 6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі N 750/12850/16-ц (провадження N 61-11107св18), аналогічна позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі N 642/2858/16 (провадження N 61-26204св18).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів;
Пунктом 5, 11 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII с поживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Позивач відповідно до тарифів на теплову енергію, постачає централізоване опалення та гаряче водопостачання до житла відповідачів.
Свої зобов'язання щодо надання житлово-комунальних послуг з централізованого опалення позивач виконує в повному обсязі, в свою чергу, відповідачі дані послуги не оплачують у зв'язку з чим, утворилась заборгованість.
Житлово-комунальні послуги зобов'язаний оплачувати кожен із співвласників квартири.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеною в постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 703/2200/15-ц (провадження № 61-7289св20), де Верховний суд зазначив, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
У частині першій статті 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були співвласниками квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , до 21 вересня 2020 року, чого вони не заперечують, про що зазначено у відзиві на позовну заяву та підтверджується договором купівлі-продажу.
Діючим законодавством не передбачено обов'язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не зазначено в договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу від 21 вересня 2020 року, відповідно до якого відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продали покупцю ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_2 , не містить застережень про переведення боргу попередніх власників й не містить згоди покупця на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов'язанні).
Так, борги за комунальні послуги, спожиті до відчуження квартири сплачуються попередніми власниками, такий висновок висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 01 вересня 2020 року в справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604 св 20).
Посилання відповідача ОСОБА_3 на те, що в квартирі з вересня 2010 року по вересня 2020 року ніхто не проживав та квартира була зачинена, відповідач надає відповідну довідку від 01.02.2021 року за № 13, в якій зазначено що з серпня 2016 року до вересня 2020 року в квартирі АДРЕСА_2 ніхто не проживав, ці доводи відповідача суд оцінює критично, оскільки це не є підставою для несплати коштів за надані послуги з теплопостачання.
Непроживання особи у квартирі, яка належить їй на праві власності, та факт відсутності її реєстрації в цій квартирі не звільніє особу від обов'язку нести витрати з оплати житлово-комунальних послуг.
Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630, визначено, що централізоване опалення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Згідно п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постанової КМУ №630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Виробники послуги з централізованого опалення несуть витрати по забезпеченню нормативної температури повітря у приміщенні незалежно від факту проживання у квартирі споживачів.
Відповідно до вимог чинного законодавства споживач зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами та інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.
Відповідач до відзиву на позов додає заяву ОСОБА_1 подану до ТОВ «Токмактепмережа» від 10.09.2009 року, в якій повідомляє, що його квартира відключена від внутрибудинкової системи централізованого опалення (а.п. 44), акт огляду відключення від мережі центрального опалення від 04.11.2016 року підписаний головою ОСББ «Меркурій-50», мешканцями будинку та власником (а.п. 46).
Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (п.2.1 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерств будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 р. N 4), який діяв на момент виникнення правовідносин.
При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (п. 2.2 вказаного Порядку).
Порядком встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від Об листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.
Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «По теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг енергопостачальною організацією. Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання щодо падання послуг централізованого опалення, а відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов'язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж теплопостачання.
Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.
Роботи з відключення будинку від мереж ЦО і ГВП виконуються у міжопалювальний період.
По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.
Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Доказів щодо дотримання відповідних вимог Порядку по затвердженню акту відповідачем не надано.
Тобто, відповідач самовільно відключився від централізованого опалення.
Самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду викладеною в постанові від 12 березня 2021 року у справі № 487/955/18 (провадження 61-8090св19). Верховний Суд зазначив, що відповідно до частин першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Аналіз частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 529/613/17-ц (провадження № 61-1716 сво 17) зроблено висновок, що «відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу). У тексті Закону України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу) неодноразово вживається словосполучення «договір купівлі-продажу» (зокрема: стаття 1, частина четверта статті 19, частина перша статті 25, пункти 6, 7, 8 частини першої статті 31)».
У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справі № 1706цс15 зазначено, що «відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада2005 року № 4 установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому. Матеріали справи не містять доказів, зокрема копії відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення квартири від мереж центрального теплопостачання та ненадання йому послуг з постачання тепла. Оскільки відповідачі відключилися від централізованого опалення з порушенням порядку передбаченим законодавством, тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року в справі № 554/946/18 (провадження № 61-44416св18) зроблено висновок, що «єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинним законодавством України не передбачено».
У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справі № 6-1192цс15 зазначено, що «підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином КП «Ізмаїлтеплокомуненерго» виконало свої зобов'язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останні не позбавлені можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж теплопостачання. Отже, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання».
Аналогічні висновки, що самовільне відключення споживачів від мережі централізованого опалення з порушенням установленого законодавством порядку не звільняє споживача від обов'язку оплати відповідних послуг, висловлені в постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 703/69/16-ц (провадження № 61-17067св18), постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 456/2222/16-ц (провадження № 61-15488св18), постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 629/367/17 (провадження № 61-41862св18), постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 522/401/15-ц (провадження № 61-13637св18), а також в постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2016 року, справа № 6-2951цс15 та постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року, справа № 6-582цс15.
Установивши, що відповідачі не дотрималися встановленої законом процедури, здійснивши самовільне відключення від мережі централізованого опалення та не надавши акт міжвідомчої комісії про надання дозволу на відключення житлового будинку в цілому від централізованого опалення, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для припинення нарахування позивачеві оплати за постачання теплової енергії.
Позивач просить стягнути з відповідачів солідарно,на користь комунального підприємства «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради борг за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.01.2016 року по 01.10.2020 року в сумі 60702,51 грн., та втрати внаслідок інфляції в сумі 9 293,82 грн., три відсотки річних у сумі 4 097,20 грн., витрати на оплату судового збору в сумі 2 102,00 грн. а всього 76 195,53 грн., про що надано розрахунок заборгованості.
Проте, з вказаною сумою боргу суд не може погодитись з наступних підстав.
Представник позивача звернувся до суду з даним позовом 17 листопада 2020 року та просить стягнути заборгованість за період з 01.01.2016 року по 01.10.2020 року.
Відповідно до положень ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до положень ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
В даному випадку пропущений строк подання позовної давності в три роки.
У зв'язку з пропуском позивачем подачі до суду позовної заяви, в частині стягнення заборгованості за період з 01.01.2016 до 16.11.2017 року суд не може стягнути з відповідачів заборгованість, оскільки відповідачі подали відповідні заяви про застосування позовної давності.
Суд, оцінюючи зібрані по справі докази, дійшов висновку, що позовні вимоги КП «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради підлягають частковому задоволенню, а саме шляхом стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 17.11.2017 року по 20.09.2020 року в сумі 45206,20 грн.
Доказів на спростовування зазначеного відповідачами не надано.
Дії відповідачів наносять шкоду підприємству, яке втрачає можливість своєчасно проводити оплату за енергоносії, сировину, матеріали, своєчасно виконувати свої зобов'язання.
Згідно зі статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» від 2 червня 2005 року № 2633-IV, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 18 Правил).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі 322 ЦК України тягар утримання майна є обов'язком його власника.
Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20, ч.1-2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до частини 1, 5, 6 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.
Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Так, відповідачі зобов'язані оплатити за надані послуги, а позивач має право вимагати від відповідачів виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.
Однак відповідачі не виконують свої обов'язки щодо оплати наданих послуг з централізованого опалення, в результаті чого за період з 17.11.2017 року по 20.09.2020 року утворилась заборгованість в сумі 45206,20 грн., яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.
Щодо застосування до даних правовідносин ч.2 ст. 625 ЦК України, суд виходить із наступного.
Позивач просить стягнути з відповідачів солідарно,на користь комунального підприємства «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради за період з 01.01.2016 року по 01.10.2020 року втрати внаслідок інфляції в сумі 9 293,82 грн., три відсотки річних у сумі 4 097,20 грн.
Відповідно до ст. 266 ЦК України з і спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
У зв'язку з пропуском позивачем подачі до суду позовної заяви, в частині стягнення заборгованості за період з 01.01.2016 до 16.11.2017 року суд не може стягнути з відповідачів втрати внаслідок інфляції, три відсотки річних за цей період, оскільки відповідачі подали відповідні заяви про застосування позовної давності.
В даному випадку здійснивши відповідний розрахунок, за період з 17.11.2017 року по 20.09.2020 року, сума інфляціях втрат становить - 7 258,50 грн. та 3 % річних - 2 221,60 грн.
Правовідносини, які виникли між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.
Крім того, обов'язок сплатити за надані й спожиті послуги випливає також з положення частини першої статті 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов'язки випливають із дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
У пункті 10 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV закріплена правова норма, відповідно до якої споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.
Аналогічні положення містяться в пункті 10 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII, а саме індивідуальний споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Таке положення не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.
Відповідно до правової позиції, що викладена судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 20.06.2012 року по справі № 6-68цс12, закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.
Аналогічна позиція сформульована у постановах Верховного Суду: у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі N 210/5796/16-ц (провадження N 61-1647св17), постанові від 19 серпня 2019 року у справі N 462/4403/15-ц (провадження N 61-33073св18), постанові від 01 серпня 2019 року у справі N 644/5029/16-ц (провадження N 61-27671св18), постанові від 03 липня 2019 року у справі N 640/17718/16-ц (провадження N 61-26541св18), постанові від 19 серпня 2019 року у справі N 462/4403/15-ц (провадження N 61-33073св18), постанові від 10 жовтня 2019 року у справі N 205/1460/15-ц (провадження N 61-13198св19), постанові від 16 жовтня 2019 року у справі N 127/29935/18 (провадження N 61-13481св19).
На підставі оцінених доказів, поданих позивачем, встановивши наявність у відповідачів заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, суд дійшов висновку про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості із урахуванням 3 % річних від простроченої суми та індексу інфляції.
З огляду на викладене, з відповідачів на користь КП «Токмак біоенергія» ТМР підлягають стягненню за період з 17.11.2017 року по 20.09.2020 року: 3 відсотки річних у сумі 2 221,60 грн., втрати внаслідок інфляції в сумі - 7 258,50 грн.
Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради до відповідачів, ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідачів, солідарно, на користь Комунального підприємства «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради підлягає стягненню заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, за період з 17.11.2017 року по 20.09.2020 року, в сумі основного боргу 45 206,20 грн., втрати внаслідок інфляції в сумі 7 258,50 грн., три відсотки річних у сумі 2 221,60 грн., а всього 54 686,30 грн.
В іншій частині позовних вимог, а саме щодо стягнення боргу за послуги з постачання теплової енергії з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період з 01.01.2016 року по 16.11.2017 року, необхідно відмовити.
Щодо судових витрат
Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ № 501694, а тому він звільнений від сплати судового збору.
Позивач при подачі позову сплатив судовий збір в розмірі 2102,00 грн.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн., що відповідає заявленій в позові сумі в розмірі 76 195,53 грн. Задоволеній сумі в розмірі 54 686,30 грн. буде відповідати такий розмір судового збору: 2 102,00 грн. х 54 686,30 грн. : 76 195,53 грн. = 1 508,62 грн. - який підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.
Враховуючи те, що один з відповідачів, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, та звільнений від сплати судового збору, то суд вважає необхідним стягнути з відповідачів ОСОБА_7 , та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 502,87 грн. з кожного, щодо відповідача ОСОБА_1 , який звільнений від сплати судового збору, компенсувати Комунальному підприємству «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради за рахунок держави судові витрати зі сплати судового збору в сумі 502,87 грн.
Доказів понесення інших судових витрат, а саме витрат на правову допомогу, в матеріалах справи не має.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10, 11, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274, 278-279, 354-355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги Комунального підприємства «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , солідарно, на користь Комунального підприємства «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, за період за період з 17.11.2017 року по 20.09.2020 року, в сумі основного боргу 45 206,20 грн. (сорок п'ять тисяч двісті шість гривні 20 коп..) на розрахунковий рахунок НОМЕР_7 в АТ «Ощадбанк; втрати внаслідок інфляції у сумі 7 258,50 грн. (сім тисяч двісті п'ятдесят вісім гривень 50 коп.), три відсотки річних у сумі 2 221,60 грн. (дві тисячі двісті двадцять одна гривня 60 коп.) на розрахунковий рахунок НОМЕР_8 в АТ «Метабанк».
В іншій частині позовних вимог, а саме щодо стягнення боргу за послуги з постачання теплової енергії з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період з 01.01.2016 року по 16.11.2017 року, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради судовий збір в сумі 502,87 грн. на розрахунковий рахунок НОМЕР_8 в АТ «Метабанк».
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради судовий збір у сумі 502,87 грн. на розрахунковий рахунок НОМЕР_8 в АТ «Метабанк».
Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради судовий збір у сумі 502,87 грн. на розрахунковий рахунок НОМЕР_8 в АТ «Метабанк».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, судові рішення оскаржуються до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Комунальне підприємство «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради, місцезнаходження: 71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, 45А, ЄДРПОУ 42980582, розрахункові рахунки: № НОМЕР_7 в АТ «Ощадбанк; № НОМЕР_8 в АТ «Метабанк».
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , реєстрація місця проживання: АДРЕСА_5 .
Відповідач - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , реєстрація місця проживання: АДРЕСА_6 .
Дата складання повного судового рішення 25 березня 2021 року.
Суддя: