Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "11" вересня 2007 р.
Справа № 5/167-Д
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Брагіної Я.В.
судді
за участю представників сторін
від позивача Чішман С.А. - дов. №202 від 18.01.06р.
від відповідача Рупс В.О. - дов. №450 від 30.03.07р.
Розглянув справу за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Житомирське регіональне управління Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"(м.Житомир)
до Акціонерного товариства закритого типу "Коростенський фарфор" (м. Коростень)
про розірвання договору та стягнення 5849,28 грн.
Спір розглядається в більш тривалий термін, ніж передбачено ч.1 ст. 69 ГПК України у відповідності до ч.3, ч.4 ст. 69 ГПК України.
В судовому засіданні 21.08.07р. оголошувалась перерва до 04.09.07р., а в засіданні суду 04.09.07р. - до 11.09.07р.
Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до відповідача про розірвання договору про розрахунково-касове обслуговування підприємства по видачі заробітної плати з використанням платіжних карток №21 від 15.06.04р., укладеного між сторонами та стягнення з відповідача на свою користь 5849,28 грн. боргу по даному договору, з яких 5703,50 грн. - борг по платі за щомісячне обслуговування карток працівників, 7,50 грн. - борг по комісії 0,75% за перерахування заробітної плати за 03.08.06р., 37,29 грн. - борг по комісії 0,75% за перерахування заробітної плати за 16.08.06р. та 100,99 грн. - борг по комісії 0,75% за перерахування заробітної плати за 18.08.06р.
Представник позивача в судовому засіданні проти наданого представником відповідача розрахунку боргу не заперечував. Просив суд стягнути з відповідача 145,78 грн. комісію за перерахування заробітної плати та 4728,50 грн. заборгованості по обслуговуванню платіжних карток.
Представник відповідача в засіданні суду позов визнав частково, а саме: комісію за перерахування заробітної плати в загальній сумі 145,78 грн. та 4728,50 грн. заборгованості по обслуговуванню платіжних карток. Вважає, що позивач неправильно нарахував борг по обслуговуванню платіжних карток в сумі 5703,50 грн. Надав свій розрахунок боргу по обслуговуванню платіжних карток, відповідно до якого борг становить 4728,50 грн., а також надав відомості, що підтверджують кількість чоловік, які користувались платіжними картками за кожен місяць.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
15.06.04р. між сторонами був укладений договір №21 з додатками №1, №2, №3, №4 та №5 (а.с.8-15) про розрахунково-касове обслуговування підприємства по видачі заробітної плати з використанням платіжних карток від 15.06.04р., відповідно до якого позивачем проводиться розрахунково-касове обслуговування по видачі заробітної плати та інших видів виплат працівникам підприємства відповідача з використанням платіжних карток Міжнародних Платіжних Систем.
Відповідно до п. 3.2.1 даного договору, позивач зобов'язаний забезпечити працівників підприємства відповідача платіжними картками відповідно до стандартів вибраної Міжнародної Платіжної Системи протягом 14 днів від дня надання підприємством оформлених пакетів документів, які визначені в п.2 додатку №1 до договору.
Згідно п. 3.1.9 договору, відповідач зобов'язаний оплачувати банку згідно з тарифами, передбаченими додатком №2 до договору, комісію за випуск зарплатних карток працівників, комісію за щомісячне обслуговування платіжних карток працівників та комісію за касове обслуговування.
В додатку №2 до даного договору передбачено, що плата за щомісячне обслуговування зарплатних карток працівників становить 0,50 грн. за кожну картку працівника. Також в даному додатку до договору передбачено, що тариф за касове обслуговування становить 0,75% від суми коштів, що зараховуються на картки.
Позивач свої зобов'язання по договору щодо забезпечення працівників підприємства відповідача платіжними картками виконав, про що не заперечував представник відповідача в засіданні суду.
Проте, відповідач не виконав своїх обов'язків по договору щодо оплати за щомісячне обслуговування зарплатних карток працівників у період з жовтня 2005р. по листопад 2006р. та оплати комісії за перерахування заробітної плати за 03.08.06р., 16.08.06р. та 18.08.06р., про що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.
27.10.06р. позивач направив відповідачеві вимогу (претензію) №1000 від 27.10.06р. про сплату боргу (а.с.18), яку відповідач отримав 31.10.06р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.19).
Проте, відповідач залишив дану вимогу без відповіді та без задоволення.
Тому, станом на день розгляду справи в суді за відповідачем згідно розрахунку боргу, наданого представником відповідача в засіданні суду, рахується борг перед позивачем в сумі 4874,28 грн., з яких 4728,50 грн. - борг по оплаті за щомісячне обслуговування зарплатних карток працівників та 145,78 грн. - борг за перерахування заробітної плати.
Суд приймає до уваги наданий відповідачем розрахунок боргу, оскільки він підтверджується відомостями працівників підприємства відповідача, які обслуговувались платіжними картками в кожному місяці.
Слід зазначити, що представник позивача в судовому засіданні також не заперечував проти наданого представником відповідача розрахунку суми боргу, яка становить 4874,50 грн.
Але позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 5849,28 грн. боргу. Тому суд відмовляє в позові в частині стягнення 975,00 грн. боргу (5849,28 грн. - 4874,28 грн.)
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення 4874,28 грн. боргу обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем в позовній заяві пред'явлена вимога про розірвання спірного договору про розрахунково-касове обслуговування підприємства по видачі заробітної плати з використанням платіжних карток №21 від 15.06.04р.
Проте суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову щодо розірвання договору №21 від 15.06.04р. враховуючи наступне:
Згідно ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.7.3 даного договору, сторони мають право розірвати договір достроково. При цьому сторона, яка ініціює розірвання, зобов'язана письмово повідомити іншу сторону про це за два місяці до дати, з якої планує розірвати договір.
Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б, що позивач письмово повідомив відповідача про намір розірвати договір.
Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо істотного порушення відповідачем договору, оскільки відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Позивач не надав доказів, які підтверджували би заподіяння позивачеві значної шкоди відповідачем.
Тому, суд відмовляє в позові в частині розірвання спірного договору.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в засіданні суду суму боргу частково визнав.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 4874,28 грн. обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи і підлягають задоволенню. А в задоволенні позову щодо розірвання договору №21 від 15.06.04р. та в частині стягнення 975,00 грн. боргу суд відмовляє.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно- технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 901 ЦК України, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Коростенський фарфор", Житомирська область, м. Коростень, вул. Б. Хмельницького, 4, р/р 26003055901137 в Житомирському РУ ПриватБанку, МФО 311744, код 00310350
на користь Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Житомирське регіональне управління" Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м. Житомир, вул. Шелушкова, 96, р/р 29096837101501 в Житомирському РУ ПриватБанку, МФО 311744, код 26192037
- 4728,50 грн. - боргу по обслуговуванню зарплатних карток;
- 145,78 грн. - комісії за перерахування заробітної плати;
- 85,00 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;
- 98,33 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Відмовити в позові в частині стягнення 975,00 грн. боргу по обслуговуванню зарплатних карток.
4. Відмовити в позові в частині розірвання договору про розрахунково-касове обслуговування підприємства по видачі заробітної плати з використанням платіжних карток №21 від 15.06.04р., укладеного між Коростенським відділенням Житомирського РУ Закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" та Акціонерним товариством закритого типу "Коростенський фарфор".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання мотивованої частини рішення у відповідності до ст. 84 ГПК України.
Суддя
Брагіна Я.В.
Дата підписання мотивованого рішення: 12.09.07р.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу
3 - відповідачу