Справа № 592/2983/19
Провадження № 2-др/592/13/21
24 березня 2021 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:
головуючого: судді Бичкова І. Г. ,
за участю секретаря судового засідання: Алфімової І. В. ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Мірошниченка Андрія В'ячеславовича про винесення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі домоволодіння, -
16.03.2021 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Мірошниченко Андрій В'ячеславович надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заяву про винесення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі домоволодіння, в якій він зазначив про те, що 16.08.2019 року суддею Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_3 було ухвалено рішення у справі № 592/2983/19 про поділ в натурі домоволодіння. У відповідності до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення. Після набрання рішенням законної сили, позивачка звернулась до землевпорядної організації для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що перебуває у приватній спільній частковій власності, проте отримала рішення № РВ-5901123562021 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 11.02.2021 року, підставою для відмови є саме відсутність у рішенні Ковпаківського районного суду м. Суми у справі № 592/2983/19 інформації про поділ земельної ділянки та новоутворені площі у вищезазначеному рішенні. На підставі вище викладеного, керуючись ст. 270 ЦПК України, він просив ухвалити додаткове рішення у справі № 592/2983/19, а саме: поділити земельну ділянку загальною площею 0,0965 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5910136600:21:021:0008) згідно проведеної судової будівельно-технічної експертизи у справі № 592/2367/13-ц та у відповідності до сформованого порядку користування земельною ділянкою, виділивши ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,0174 га та 0,0309 га, виділити ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,0482 га, припинити право спільної часткової власності та визнати ці земельні ділянки окремим об'єктом нерухомого майна (вхідний № 9776/21 від 16.03.2021 року) (а. с. 61) .
24.03.2021 року до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми надійшла заява представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Мірошниченка Андрія В'ячеславовича, в якій він просив справу № 592/2983/19 про ухвалення додаткового рішення по справі розглянути у його відсутність. Вимоги, зазначені в заяві про винесення додаткового рішення підтримує у повному обсязі (вхідний № 11226 від 24.03.2021 року) (а. с. 77) .
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 не прибули. Їхнє неприбуття не перешкоджає розгляду заяви.
Ознайомившись із заявою представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Мірошниченка Андрія В'ячеславовича про винесення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі домоволодіння, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.08.2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі домоволодіння було задоволено. Було ухвалено припинити право спільної часткової власності між співвласниками на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши частку ОСОБА_1 окремим об'єктом нерухомого майна, у відповідності до сформованого порядку користування земельною ділянкою, взявши за основу проведену по справі № 592/2367/13-ц судову будівельну-технічну експертизу. Було ухвалено припинити право спільної часткової власності між співвласниками на будівлі та споруди та виділити ОСОБА_1 наступні приміщення і надвірні будівлі садиби: приміщення жилого будинку літ. “А-І” : жилу кімнату “1-3” , площею 10,0 м ? , жилу кімнату “1-4” , площею 12,9 м ? , жилу кімнату “1-5” , площею 5,9 м ? . Приміщення прибудови літ. “А1” : кухня “1-1” , площею 6,2 м ? , жилу кімнату “1-2” , площею 11,8 м ? . Приміщення прибудови літ. “а3” : сіни (1-6) “І” , площею 5,1 м ? . Господарські споруди: убиральня літ. “Д” , гараж літ. “Ж” , погріб літ. “п/г1” , погребник літ. “Н” , 1/2 огорожі № 1-4. Було ухвалено стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1536,80 грн. та 1/2 витрат за проведення будівельно-технічного дослідження № 1205 у розмірі 750 грн. . Заочне рішення набрало законної сили 17.09.2019 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/83738990) (а. с. 55, 56) .
Згідно ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Отже, рішення суду повинно бути повним, тобто повинно вирішувати усі позовні вимоги та усі питання, пов'язані із розглядом спору. Способом усунення неповноти рішення суду є ухвалення додаткового рішення. Додаткове рішення може бути ухвалене лише тим складом суду, що ухвалив рішення в даній справі, за наявності однієї або кількох підстав, що наведені нижче: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення. Суд повинен вирішувати усі заявлені позовні вимоги, зокрема, й ті, щодо яких сторони не подавали доказів чи пояснень. В такому разі суд в задоволені цих вимог повинен відмовити за недоведеністю. Ухвалюючи рішення, суд повинен враховувати первісні вимоги, а також усі уточнення (доповнення або зміни) до них, які заявлялися в судовому засіданні; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати. Цей недолік рішення суду унеможливлює його примусове виконання. Необхідність постановлення додаткового рішення може виникнути тоді, коли суд позов задовольнив. Коли суд у позові відмовив, не виникає необхідності стягувати гроші або передавати майно; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Питання про розподіл судових витрат вирішується судом одночасно із ухваленням рішення суду. В мотивувальній частині рішення суд повинен визначити склад цих витрат та як вони розподіляються між сторонами. В резолютивній частині рішення зазначається хто і на чию користь сплачує ці судові витрати. Додаткове рішення може бути ухвалене і тоді, коли суд вирішив питання про розподіл судових витрат лише частково. Додаткове рішення не може бути ухвалене на підставі додаткового поданих доказів про розмір та склад судових витрат. Так, не допускається подання документів, що підтверджують, наприклад, розмір витрат на правову допомогу, і їх включення до складу судових витрат після ухвалення рішення; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Відповідно до цієї статті, суд допускає негайне виконання рішень у справах про: 1) стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць; 2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; 3) відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, - у межах суми стягнення за один місяць; 4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника; 5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала; 6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб; 7) примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу; 8) встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України; 9) надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку; 10) видачу або продовження обмежувального припису. В цих випадках суд зобов'язаний допустити негайне виконання не залежно від надходження відповідного клопотання від зацікавлених осіб. Додаткове рішення може бути подано після проголошення рішення і до закінчення строку на виконання рішення. Постановлення додаткових ухвал законом не передбачено. Ініціатива постановити додаткове рішення може виходити від суду або від будь-кого з осіб, які беруть участь у справі. Заява про ухвалення додаткового рішення подається в копіях відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Копія заяви надсилається особам, які беруть участь у справі одночасно з судовою повісткою. Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обов'язковою. За змістом додаткове рішення повинно відповідати загальним вимогам, які передбачені для рішення суду, тобто повинно містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивні частину. Однак суд обмежується аналізом лише тих обставин, які стосуються підстав для ухвалення додаткового рішення. В описовій частині суд повинен додатково зазначити коли було ухвалене рішення, яке доповнюється додатковим рішенням. В резолютивній частині суд вирішує лише ті питання, які викликали необхідність ухвалення додаткового рішення. При цьому резолютивна частина додаткового рішення не повинна повторювати змісту резолютивної частини “основного” рішення, тобто того, яке доповнюється. На виконання додаткового рішення видається окремий виконавчий лист. Додаткове рішення є самостійним об'єктом оскарження. На це рішення може бути подано апеляційну чи касаційну скаргу окремо від рішення суду. В тому випадку можлива ситуація, коли рішення суду вступає в силу окремо і раніше, ніж додаткове рішення. Проте в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення в цивільній справі” № 14 від 18.12.2009 року наголошено на тому, що якщо рішення суду оскаржується і одночасно порушене питання про ухвалення додаткового рішення, суд повинен спочатку ухвалити рішення, а потім надсилати справу для перегляду до суду вищої інстанції. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Відповідно п. 20 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови ухвалити додаткове рішення. Згідно ч. 3 ст. 365 ЦПК України, якщо під час вивчення матеріалів справи суд виявить нерозглянуті зауваження на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами, нерозглянуті письмові зауваження щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання, невирішене питання про ухвалення додаткового рішення, суд постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.
Таким чином, оскільки судом було ухвалено заочне рішення стосовно усіх позовних вимог, з приводу яких сторони подавали докази і давали пояснення, оскільки судом було вирішено питання про судові витрати, відтак суд дійшов висновку про те, що у задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Мірошниченка Андрія В'ячеславовича про винесення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі домоволодіння слід відмовити та відмовити в прийнятті додаткового рішення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 258-261, 263, 268, 270, 273, 353, 365 ЦПК України, -
У задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Мірошниченка Андрія В'ячеславовича про винесення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі домоволодіння відмовити.
Відмовити в прийнятті додаткового рішення за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі домоволодіння.
Ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається Сумському апеляційному суду через суд першої інстанції - Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення (ухвалу) .
Головуючий: І.Г. Бичков