Ухвала від 25.03.2021 по справі 574/1203/17

Справа № 574/1203/17

Провадження 1-кп/574/2/2021

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області

в складі : головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду кримінальне провадження №12017200140000297 від 29.10.2017 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Предущільнене Бахчисарайського району Кримської області, українця, громадянина України, із повною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого в силу ст.89 КК України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.125 КК України,

сторони та учасники кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_4

представник потерпілого - ОСОБА_5

захисник - ОСОБА_6

обвинувачений - ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2017 року, близько 20-ї години, ОСОБА_3 , перебуваючи в у стані алкогольного сп'яніння в житловому будинку господарства де проживає ОСОБА_7 , яке розташоване по АДРЕСА_2 , де спільно з останнім вживали спиртні напої, у ході словесної сварки із ОСОБА_7 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно, з метою спричинення йому тілесних ушкоджень, повалив останнього на підлогу та наніс ОСОБА_7 не менше п'яти ударів в область голови табуреткою, а потім вдарив пальцем руки в ліве око. В наслідок такого побиття потерпілий ОСОБА_7 отримав легкі тілесні ушкодження у види синця тильної поверхні лівої кісті та 3-4-5 пальців, а також легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я у виді рани лобу зліва, рани лівої половини обличчя в проекції скулової кістки, рани в області правого тім'яного бугра, рани тім'яної області зліва по середній лінії голови, рани на тильній поверхні лівої кисті у основи 1-го пальця, рани верхнього віка зліва, ЗЧМТ, струс головного мозку.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав частково, цивільний позов не визнав. Показав, що у той день ОСОБА_7 запросив його до себе допомогти пиляти дрова. Також, за його проханням він придбав дві пляшки горілки. У вечері вони в двох сиділи випивали в будинку ОСОБА_7 .. Коли випили першу пляшку він хотів піти, але ОСОБА_7 вдарив в цей момент його по голові якимось предметом. У відповідь він захватив руками його одяг і повалив на підлогу. Вони почали боротися. У потерпілого був ніж у руках, але потім він випав. Опинившись з верху, він коліном став на груди ОСОБА_7 та пальцем руки вдарив йому в око. Він захищався, а у ході досудового розслідування він себе оговорив. Події того вечора пам'ятає частково.

Незважаючи на такі покази обвинуваченого, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вищевказаних обставин повністю доведена зібраними по справі і перевіреними в судовому засіданні доказами.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_7 показав, що у вечері 28.10.2017 року вони випивали із ОСОБА_3 за місцем його ( ОСОБА_7 ) проживання. Коли закінчили першу пляшку горілки, ОСОБА_3 хотів собі забрати другу пляшку і піти до якогось знайомого. Але він йому не віддав, бо горілка була куплена за його гроші. На цьому підґрунті між ними виник конфлікт, у ході якого ОСОБА_3 повалив його на підлогу та став бити табуреткою по голові. Наніс близько 6-7 ударів. Потім ударив його пальцем руки в ліве око і став давити око пальцями сидячи зверху на ньому. Ножа у нього не було, ОСОБА_3 він не чіпав. Просив стягнути з обвинуваченого на його користь 6684 грн. 61 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 40000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Оцінюючи покази потерпілого в сукупності з іншими матеріалами справи, суд вважає їх правдивими, такими, що відповідають фактичним обставинам в контексті даної справи.

При цьому, його покази повністю узгоджуються з іншими дослідженими та перевіреними судом доказами.

Так, свідок ОСОБА_8 показав, що потерпілий є йому рідним братом. У вечері 28.10.2017 року, коли він прийшов додому до ОСОБА_7 , побачив, що останній лежить біля груби весь у крові. Сказав, що його побив ОСОБА_3 , після чого він викликав швидку медичну допомогу. Після лікування у ОСОБА_7 погіршився зір.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , кожний окремо, підтвердили, що вони приймали участь в якості понятих при проведенні огляду місця події працівниками поліції. В кухні будинку ОСОБА_7 були виявлені сліди крові. З місця події була вилучена шапка ОСОБА_3 , що була ним підписана.

Із рапортів помічника чергового Буринського ВП ГУ НП в Сумській області вбачається, що 28.10.2017 року зі служби 102 надійшло повідомлення ОСОБА_8 , що його брата - ОСОБА_7 , побив ОСОБА_3 .. Також, було зафіксоване повідомлення лікаря медичної швидкої допомоги, що у ОСОБА_7 виявлені забійні рани волосяної частини голови, лівого ока, лівої щоки та алкогольне сп'яніння (т.1 а.с.152,153).

29.10.2017 року від потерпілого ОСОБА_7 , працівниками поліції була прийнята заява про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 , який побив його у ході сварки (т.1 а.с.154,155).

Відповідно до протоколу огляду місця події та фототаблиці до нього, сварка між обвинуваченим та потерпілим відбулася в житловому будинку де мешкав ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 . З місця події вилучено, утому числі, шапку підписану «МАЛІК» та табуретку з нашаруванням речовини червоно-бурого кольору (т.1 а.с.157-164).

З висновку судово-медичної експертизи №231 вбачається, що 03.11.2017 року експертом Путивльського міжрайонного відділення судово-медичних експертиз ОСОБА_11 був оглянутий потерпілий ОСОБА_7 .. Експертом також була досліджена медична документація Буринської ЦРЛ. При обстеженні ОСОБА_7 виявлені легкі тілесні ушкодження: синець тильної поверхні лівої кісті та 3-4-5 пальців. Тілесні ушкодження у виді: рана лобу зліва, рана лівої половини обличчя в проекції скулової кістки, рана в області правого тім'яного бугра, рана тім'яної області зліва по середній лінії голови, рана на тильній поверхні лівої кисті у основи 1-го пальця, рана верхнього віка зліва, ЗЧМТ, струс головного мозку відносяться до легких, що призвели до короткочасного розладу здоров'я більше 6 днів, але не більше 21 дня. Маловірогідно щоб вказані тілесні ушкодження могли утворитися від самостійного заподіяння потерпілим, або в результаті падіння, за умови відсутності надання тілу додаткового прискорення, тобто ударів, поштовхів (т.1 а.с.166,167).

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_11 підтвердив, що у ОСОБА_7 була рана верхнього віка зліва ушита після хірургічної обробки. В заключному клінічному діагнозі в історії хвороби не було відомостей про пошкодження ока. Очне яблуко було ціле. Інших патологій не виявлено. Рана була на верхній поверхні віка. Можливо в подальшому в рану попала якась інфекція.

У ході проведення слідчого експерименту 08.11.2017 року потерпілий ОСОБА_7 (т.1 а.с.170-173), в присутності слідчого та інших учасників слідчої дії, продемонстрував механізм спричинення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_3 , який може співпадати з механізмом утворення тілесних ушкоджень виявлених при судово-медичному обстеженні ОСОБА_7 , що також підтверджується висновком судово-медичної експертизи №235 (т.1 а.с.183,184).

При проведенні слідчого експерименту 08.11.2017 року обвинувачений ОСОБА_3 (т.1 а.с.178-181), в присутності слідчого та інших учасників слідчої дії, продемонстрував механізм спричинення ним тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 , який може співпадає з механізмом утворення тілесних ушкоджень виявлених при судово-медичному обстеженні ОСОБА_7 , що також підтверджується висновком судово-медичної експертизи №236, що (т.1 а.с.186,187).

Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні, що при проведенні вказаної слідчої дії він себе оговорив, суд розцінює критично, оскільки ОСОБА_3 підтвердив, що жодного тиску на нього не було, а сама слідча дія проводилася у присутності понятих та із застосуванням фотофіксації, тобто в умовах, що виключали незаконний вплив на нього. Суд надаючи оцінку показам останнього у ході слідчого експерименту вважає їх достовірними, оскільки він зазначив такі подробиці, які узгоджуються із сукупністю досліджених доказів, зокрема показами потерпілого, та про які могла знати особа, що безпосередньо вчинила вказані протизаконні дії.

Як зауважив Європейський Суд з прав людини в рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Луценко проти України»: якщо національні судові органи зіштовхуються з кількома суперечливими версіями правди, які пропонує одна особа, їхня остаточна перевага показанням, даним слідчим органам перед тим, що дані у відкритому суді, сама собою не є проблемою з погляду Конвенції, якщо ця перевага обґрунтована й самі показання особа дала добровільно.

З висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи №162 від 29.08.2019 року вбачається, що ОСОБА_3 в період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому діяння не страждав на хронічне психічне захворювання, тимчасовий хворобливий розлад душевної діяльності, недоумство або інший хворобливий стан психіки і в теперішній час не страждає. Виявляв раніше і виявляє в цей час психічні й поведінкові розлади, внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. За своїм психічним станом в той період часу міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. В теперішній час також може усвідомлювати свої дії і керувати ними (т.1 а.с. 115-118).

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи тілесні ушкодження, що були виявлені у потерпілого ОСОБА_7 утворилися внаслідок дії тупих предметів по механізму удару, тиснення, розтягування. Усі вони є характерними (крім рани верхньої повіки лівого ока) для дії тупих предметів, якими може бути і табуретка. Враховуючи локалізацію рани верхньої повіки лівого ока, вона спричинена дією тупого предмета з обмеженою поверхнею, яким може бути дистальна частина пальця та інші аналогічного характеру предмети. Гнійна виразка рогівки, яка мала місце у потерпілого в КНП СОР «СОКЛ» - це дефект епітелію рогівки із супутнім запаленням, внаслідок інфікування. За медичними даними з 30.11.2017 року зір лівим оком у потерпілого відсутній. Відновлення втрати зору ОСОБА_7 не можливе. Втрата ним зору лівим оком має ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Об'єктивні данні про характер та наявність пошкодження рогівки лівого ока у потерпілого в медичній карті стаціонарного хворого №3097 відсутні. Гнійна виразка рогівки, діагностовано 30.11.2017 року вказує на приєднання інфекції. Причиною втрати зору лівим оком у ОСОБА_7 стала виразка рогівки даного ока, але за наданою документацією комісія не може достовірно встановити причини її виникнення. Однак, враховуючи дані показів, наданих під час проведення слідчих експериментів потерпілого та підозрюваного про нанесення удару пальцем в ліве око, наявність рани верхньої повіки лівого ока, не виключене і травматичне пошкодження рогівки (рана, розрив, садно) лівого ока 28.10.2017 року, внаслідок удару 2-м пальцем правої кисті Маліком в ділянку лівого ока ОСОБА_7 ..

Допитаний в судовому засіданні лікар офтальмолог ОСОБА_12 , який приймав участь у проведенні згаданої вище комісійної судово-медичної експертизи показав, що достовірно встановити причину виникнення гнійної виразки лівого ока неможливо. Цьому може сприяти будь-яка інфекція, що була у потерпілого чи занесена ним у зв'язку із несвоєчасним зверненням до лікувального закладу. Помутніння рогівки відбулося вже внаслідок цієї виразки. Уевіт лівого ока це запалення глибоких структур ока. Якби потерпілий своєчасно звернувся за відповідною медичною допомогою, зір можливо було зберегти. Встановити причинно - наслідковий зв'язок між діями обвинуваченого, що полягали у заподіянні потерпілому рани верхньої повіки лівого ока та виявленою в подальшому у ОСОБА_7 гнійної виразки рогівки лівого ока і втратою зору на це око, неможливо.

Суд відхиляє аргументи представника потерпілого ОСОБА_5 , що саме спричинене обвинуваченим тілесне ушкодження потягнуло втрату зору потерпілим, а тому дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч.1 ст.121 КК України, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Посилання представника потерпілого на консультаційний висновок спеціаліста від 14.11.2017 року, в якому ОСОБА_7 був поставлений діагноз «Уевіт лівого ока. Помутніння рогівки лівого ока.» (т.2 а.с.26) достовірно не підтверджує прямого причинного зв'язку між втратою зору потерпілим та заподіянням йому тілесних ушкоджень обвинуваченим.

Вказане було підтверджено і експертом ОСОБА_12 , який був допитаний судом. Саме показам останнього суд віддає перевагу, оскільки вони ґрунтуються на спеціальних знаннях, останній має вищу кваліфікаційну категорію лікаря та великий стаж роботи по спеціальності «офтальмологія» .

Вищевказані доводи представника потерпілого є лише припущенням, які не витримують критерію «поза розумним сумнівом».

При цьому суд звертає увагу, що з дати отримання потерпілим тілесних ушкоджень до виявлення у нього гнійної виразки рогівки, яку було діагностовано 30.11.2017 року, мигнуло більше місяця, незважаючи на те, що рекомендацію на стаціонарне лікування останній отримав ще 14.11.2017 року.

За змістом ст. 62 Конституції України та положень ст. 17 КПК, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачиться на її користь.

Враховує суд і практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 - «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Таким чином, дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення за вищевказаних обставин знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст.125 КК України, так як він вчинив умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілому ОСОБА_7 .

В судовому засіданні від захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 надійшло клопотання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження з цих підстав.

Обвинувачений клопотання підтримав, надавши згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності з цих підстав.

Прокурор вважав клопотання захисника обґрунтованим, а представник потерпілого у його вирішення покладався на розсуд суду.

Вирішуючи заявлене клопотання захисника суд зважає на таке.

За замістом ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Згідно ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом (ч.1 ст.286 КПК).

З врахуванням того, що кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.125 КК України, в силу ст.12 КК України, віднесено до кримінальних проступків, за який законом передбачено покарання у виді обмеження волі, строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності на момент розгляду справи судом минули.

При цьому, суду не надано відомостей про вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення у період з 28.10.2017 року по теперішній час, а тому перебіг давності не зупинявся та не переривався.

За таких обставин, клопотання захисника є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.

Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів медичного або виховного характеру.

Вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону.

Із системного аналізу зазначених норм КПК слідує, що цивільний позов не підлягає розгляду у випадках закриття кримінального провадження як на досудовому розслідуванні, так і в суді.

В той же час, у випадку закриття кримінального провадження на встановлених КПК підставах, суд зобов'язаний роз'яснити цивільному позивачеві його право пред'явити аналогічний позов у порядку цивільного судочинства.

Таким чином, цивільний позов потерпілого про стягнення з ОСОБА_3 6684 грн. 61 коп. - в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 40000 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, необхідно залишити без розгляду, що за змістом ч.7 ст.128 КПК України не перешкоджає потерпілому пред'явленню позову в порядку цивільного судочинства.

Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст.100 КПК України.

Зокрема, кашкет ОСОБА_3 камуфляжного кольору, дерев'яний табурет ОСОБА_7 , які передані на відповідальне зберігання власникам, необхідно дозволити останнім використовувати на свій розсуд. Зіскоб нашарування речовини червоно-бурого кольору, який перебуває в камері зберігання речових доказів Буринського ВП необхідно знищити. Оригінали медичних карт ОСОБА_7 : медична карта амбулаторного хворого Слобідської СДЛ, медична карта стаціонарного хворого №3097 Буринської ЦРЛ, медична карта стаціонарного хворого №21134 КЗ «Сумська обласна клінічна лікарня», які вилучалися для проведення судово-медичної експертизи, необхідно повернути у вказані медичні установи.

Керуючись ст. 284,288,314,372,395 КПК України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_3 у зв'язку із закінченням строків давності - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (кримінального проступку) передбаченого ч.2 ст.125 КК України на підставі ст.49 КК України, тобто у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження №12017200140000297 від 29.10.2017 закрити.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

Роз'яснити цивільному позивачу - потерпілому ОСОБА_7 , що він має право пред'явити цивільний позов в порядку цивільного судочинства.

Речові докази: кашкет ОСОБА_3 камуфляжного кольору, дерев'яний табурет ОСОБА_7 , які передані на відповідальне зберігання власникам - дозволити останнім використовувати на свій розсуд.

Зіскоб нашарування речовини червоно-бурого кольору, який перебуває в камері зберігання речових доказів Буринського ВП - знищити.

Оригінали медичних карт ОСОБА_7 : медичну карту амбулаторного хворого Слобідської СДЛ, медичну карту стаціонарного хворого №3097 Буринської ЦРЛ, медичну карту стаціонарного хворого №21134 КЗ «Сумська обласна клінічна лікарня» - повернути у вказані медичні установи.

На ухвалу суду може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий:

Попередній документ
95795437
Наступний документ
95795439
Інформація про рішення:
№ рішення: 95795438
№ справи: 574/1203/17
Дата рішення: 25.03.2021
Дата публікації: 27.01.2023
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Буринський районний суд Сумської області
Категорія справи: Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження
Розклад засідань:
20.01.2020 10:00 Буринський районний суд Сумської області
14.05.2020 09:30 Буринський районний суд Сумської області
26.10.2020 10:45 Буринський районний суд Сумської області
04.11.2020 11:00 Буринський районний суд Сумської області
16.02.2021 10:00 Буринський районний суд Сумської області
24.03.2021 14:00 Буринський районний суд Сумської області
Учасники справи:
головуючий суддя:
КУЦАН В М
суддя-доповідач:
КУЦАН В М
обвинувачений:
Малік Микола Миколайович
потерпілий:
Літвіновський Анатолій Володимирович