Справа 573/465/21
Номер провадження 3/573/231/21
24 березня 2021 року м. Білопілля
Суддя Білопільського районного суду Сумської області Черкашина М.С., розглянувши матеріали, які надійшли із відділення поліції № 1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, фактично проживаючої в АДРЕСА_1 , не працюючої, паспорт серії НОМЕР_1
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
24 березня 2021 року до Білопільського районного суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно протоколу серії ВАБ № 399202 від 11 березня 2021 року, інспектором СРПП ВП № 1 (м. Білопілля) Вязовченком В.Л. було встановлено, що 11 березня 2021 року в період часу з 07 по 08 годину, гр. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 в телефонному режимі вчинила відносно своєї матері ОСОБА_2 насильство в сім'ї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловленні в її адресу нецензурної лайки та погроз фізичної розправи, в наслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю останньої.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, як насильство в сім'ї.
В суді ОСОБА_1 погодилась із викладеними у протоколі обставинами.
Вивчивши зміст вказаного протоколу про адміністративне правопорушення та матеріали, додані до нього, вважаю, що справа підлягає закриттю з наступних підстав.
З протоколу про адміністративне правопорушення ВАБ № 399202 від 11 березня 2021 року, складеного інспектором СРПП ВП № 1 (м. Білопілля) Вязовченком В.Л. вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинила насильство в сім'ї.
В той же час встановлено дані про особу згідно із паспортом НОМЕР_1 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 є - ОСОБА_1 .
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення саме на посадову особу, яка його складає, покладається обов'язок надання суду доказів на підтвердження того правопорушення, яке зазначається у протоколі про адміністративне правопорушення.
Суддя не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, витребувати додаткові докази у справі, оскільки це є недопустимим. Буде свідчити про необ'єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.
Враховуючи вище викладене, встановлено, що при складанні протоколу не було встановлено особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки відомості у матеріалах справи є суперечливі щодо прізвища правопорушника.
В силу ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 245 КУпАП основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із Законом.
За приписами ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Зауважую, що згідно даних протоколу ОСОБА_1 вчинила насильство в сім'ї відносно своєї матері в телефонному режимі, перебуваючи за місцем мешкання потерпілої особи ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , що є недоречним, суперечливим та грубою помилкою при заповненні посадовою особою відомостей про місце вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 278 КУпАП під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення, суддя вирішує питання стосовно того, чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Тобто предмет судового розгляду обмежений обставинами, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та визначають його суть.
При цьому необхідно враховувати, що розгляд справи про адміністративне правопорушення повинен відбуватись виключно в межах складеного протоколу, з необхідністю прийняття судом рішення про доведеність чи недоведеність факту порушення особою конкретних норм законодавства та вчинення правопорушення, передбаченого відповідною нормою КУпАП, за яким і складено протокол.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Постанова судді згідно зі ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до КУпАП по ст. 173 -2 даного Кодексу притягуються до відповідальності за вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про попередження насильства в сім'ї», насильством в сім'ї є будь-які умисні дії фізичного, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю, при цьому, згідно вказаного закону, психологічне насильство в сім'ї це насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування.
Зауважую, що п. 14 ЗУ «Про запобігання та протидію домашнього насильства» визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Вважаю, що відповідальність за ст. 173-2 КУпАП, настає за наявності умисних дій з метою завдання психологічного насильства.
За таких обставин приходжу до висновку, що посадовою особою Національної поліції не доведено наявності у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за скоєння домашнього насильства, що виражалось у здійсненні брутальних висловлювань, погроз фізичною розправою у телефонних розмовах на адресу ОСОБА_2 . Отже, суддя констатує відсутність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оскільки викладене у протоколі не знайшло свого підтвердження в суді, тому приходжу до висновку, що винуватість ОСОБА_1 не підтверджена належними доказами, що виключає притягнення останньої до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), вбачається, що, як і у кримінальному провадженні, суддя у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Отже керуючись завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, приходжу до висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості особи повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті та унеможливлює винесення постанови про визнання особи винною.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрити за відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з наступного дня після набрання рішенням законної сили, а в разі, якщо судове рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його постановлення.
Суддя: