Справа № 573/2281/20
Номер провадження 2/573/78/21
24 березня 2021 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді: Черкашиної М.С.
за участю секретаря: Терещенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Білопіллі заочно цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу,
18 грудня 2020 року ПрАТ «СК «Уніка» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу. В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що 19 грудня 2017 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ТОВ «Хлібодар» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 019040/4610/0000122, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням зокрема транспортним засобом марки «Toyota Land Cruiser 200», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Зазначають що 20 січня 2018 року у м. Білопілля Сумської області в результаті аварійної обстановки здійснено наїзд на опору, внаслідок чого під керуванням водія ОСОБА_2 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу «Toyota Land Cruiser 200», д.р.н. НОМЕР_1 , якому було завдано механічних ушкоджень, та відповідно до чого Страхувальник зазнав матеріального збитку. Постановою Сумського районного суду від 26 лютого 2018 року адміністративну справу відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вказаною постановою також встановлено, що водій автомобіля марки «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 створив аварійну обстановку (не надав переваги у русі автомобілю марки «Toyota Land Cruiser 200», д.р.н. НОМЕР_1 ), внаслідок чого сталась дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_2 на застрахованому автомобілі. Постановою Білопільського районного суду Сумської області від 24 січня 2018 року, як набрала законної сили 06 лютого 2018 року, встановлено вину ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 4 КУпАП за створення аварійної обстановки, внаслідок якої сталася дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_2 . Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено застрахований автомобіль, а власнику завдано збитків. З метою відшкодування збитків, 24 січня 2018 року водій застрахованого автомобілю марки «Toyota Land Cruiser 200», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ СК «УНІКА» із заявою №00248669 про подію, що має ознаки страхового випадку. 26 лютого 2018 року оцінювачем складено звіт № 44-18, відповідно до якого вартість матеріального збитку, нанесеного власнику транспортного засобу марки «Toyota Land Cruiser 200», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок пошкодження становить 685 239 грн. 67 коп., при цьому вартість відновлюваного ремонту згідно із рахунком № 600 від 27 березня 2018 року ТОВ «Артмотор» склала 683 686 грн. 80 коп. Страховиком прийнято рішення про визнання вказаної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування за договором у вказаному розмірі -683 686 грн. 80 коп. (платіжне доручення № 016891 від 13 квітня 2018 року) на рахунок ТОВ «Артмотор». Відшкодувавши матеріальну шкоду, заподіяну відповідачем внаслідок ДТП, позивач отримав право регресної вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення суми виплаченого страхового відшкодування. 04 травня 2020 року на адресу відповідача було направлено претензію № 22066, яка була проігнорована останнім. Посилаючись на викладені вище обставини, на підставі ст. ст. 993, 1166, 1188 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ПрАТ «СК «Уніка» просить стягнути з ОСОБА_1 страхове відшкодування за завдані збитки в порядку регресу в розмірі 683 686 грн. 80 коп. та судові витрати.
У судове засідання представник ПрАТ «СК «Уніка» не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи в його відсутність, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а. с. 104).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Повідомлення про вручення поштового відправлення - судової повістки про виклик у судове засідання повернулося без вручення у зв'язку з відсутністю адресата за місцем реєстрації (а. с. 101-103). Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням цього оголошення про виклик відповідач по справі вважається належним чином повідомлений про час, день та місце проведення судового засідання (а. с. 100).
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Статтею 280 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що представник позивача проти заочного вирішення справи не заперечує, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.
Повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості і взаємозв'язку, проаналізувавши зміст норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
При цьому, однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. ст. 76-78, ст. 81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Під час розгляду справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов'язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заявлені клопотань.
З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі тих доказів, які надані сторонами.
Судом встановлено, що 19 грудня 2017 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ТОВ «Хлібодар» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 019040/4610/0000122, строком дії договору з 20 грудня 2017 по 19 грудня 2018 року, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням зокрема транспортним засобом марки «Toyota Land Cruiser 200», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску (а. с. 11-25).
Відповідно до наказу ТОВ «Хлібодар» від 05 січня 2018 року автомобіль марки Toyota Land Cruiser 200», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску закріплено за директором товариства - ОСОБА_2 (а. с. 32-33).
20 січня 2018 року о 10 год. 45 хвилин ОСОБА_2 в м. Білопілля вул. Соборна керуючи автомобілем «Toyota Land Cruiser 200», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням транспортним засобом, в результаті чого виїхав на праве узбіччя по ходу руху автомобіля, де здійснив зіткнення з огорожею ЛЕП, в результаті чого пошкодив її та власний автомобіль.
Вказана обставина також встановлена довідкою Білопільського ВП Сумського РВГУНП в Сумській області від 20 січня 2018 року, якою підтверджено факт дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_2 на застрахованому автомобілі «Toyota Land Cruiser 200», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження (а. с. 26-27).
Постановою Сумського районного суду Сумської області від 26 лютого 2018 року адміністративну справу відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КпАП України по факту ДТП, яке мало місце 20 січня 2018 року закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Крім того, судом встановлено, що водій автомобіля Volkswagen TRANSPORTER ОСОБА_1 , який створив аварійну обстановку, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КпАП Білопільським районним судом Сумської області та його вина встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили. В письмових поясненнях ОСОБА_1 визнав свою вину у порушенні правил дорожнього руху і пояснив, що дійсно не надав переваги в русі автомобілю під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого виникла аварійна обстановка і останній був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на ЛЕП (а. с. 28-29).
Зі змісту постанови Білопільського районного суду Сумської області від 24 січня 2018 року, яка набрала законної сили 06 лютого 2018 року вбачається, що 20 січня 2018 року о 10 години 45 хвилин ОСОБА_1 по вул. Супруна у м. Білопілля керував автомобілем VOLKSWAGEN TRANSPORTER, д.н. НОМЕР_2 та, переїжджаючи і повертаючи ліворуч на автодорогу Суми-Путивль-Глухів, яка є головною, не надав перевагу в русі автомобілю TOYOTA LANDCRUISER, який рухався по головній дорозі по ходу руху, в результаті чого спричинив аварійну обстановку, що призвело до зіткнення автомобіля TOYOTA LANDCRUISER з опорою ЛЕП. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 122 ч. 4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн. (а. с. 30-31).
Таким чином, відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України є доведеним факт вини відповідача ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження застрахованого транспортного засобу.
У п.п. «д» п. 6.1 розділу 6 Договору зазначено, що у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, Страхувальник повинен надати Страховику всю доступну інформацію і документацію про страховий випадок, його причини і наслідки та про характер збитків.
Виплата страхового відшкодування здійснюється Страховиком відповідно до умов Договору та законодавства України, визначена розділом 8 Договору.
В подальшому, за заявою ОСОБА_2 від 24 січня 2018 року був складений страховий акт №00248669 від 12 квітня 2018 року, яким ПрАТ «СК «Уніка» визнала вищезгадану дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком (а. с. 34-35, 69).
26 лютого 2018 року оцінювачем складено звіт № 44-18, відповідно до якого вартість матеріального збитку, нанесеного власнику транспортного засобу марки «Toyota Land Cruiser 200», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок пошкодження становить 685 239 грн. 67 коп., при цьому вартість відновлюваного ремонту згідно із рахунком № 600 від 27 березня 2018 року ТОВ «Артмотор» склала 683 686 грн. 80 коп. (а. с. 36-69).
На підставі наказу №00248669 від 12 квітня 2018 року ПрАТ «СК «Уніка» платіжним дорученням № 016891 від 13 квітня 2018 року перерахувало на користь ТОВ «Артмотор» 683 686 грн. 80 коп. страхового відшкодування згідно договору страхування № 019040/4610/0000122 від 19 грудня 2017 року (а. с. 70-71).
Таким чином, відшкодування матеріальної шкоди в сумі 683 686 грн. 80 коп., заподіяної відповідачем внаслідок ДТП, ПрАТ «СК «УНІКА» отримало право регресної вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення суми виплаченого страхового відшкодування.
04 травня 2020 року на адресу ОСОБА_1 позивач направляв претензію №22066 про відшкодування шкоди у вказаному вище розмірі, проте, відповідач добровільно завдані збитки не відшкодував (а. с. 72-73).
За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання (ч. 6 ст. 261 ЦК України).
За змістом ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ч. 1 ст. 990 ЦК України).
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. ст. 440, 450 ЦК України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно з поважних причин помістити на стоянку, до розміру шкоди також додаються витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок настання страхового випадку ПрАТ «СК «Уніка» сплатила страхове відшкодування у розмірі 683 686 грн. 80 коп. за ремонт застрахованого автомобіля.
За правилами ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
В силу ст. 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 38 Закону України Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачене право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до особи, яка заподіяла шкоду.
У п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що оскільки в силу ст. 452 ЦК України особа, яка відповідає за шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, не буде суперечити закону пред'явлення за вибором потерпілого вимог про відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої і особи, яка за неї відповідає, однакові. З винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах. Регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо).
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхова компанія набула прав кредитора за вимогою про відшкодування збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди щодо ОСОБА_1 , як особи, з вини якої завдано майнову шкоду власнику майна в порядку регресу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування.
Оскільки, в судовому порядку було встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за створення аварійної обстановки, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження застрахованого транспортного засобу, а також чинним законодавством України передбачене право страховика звернутися до винної особи про стягнення шкоди в порядку регресу, суд дійшов висновку, що вимога позивача ПрАТ «СК «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу, є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню із ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Уніка» підлягають судові витрати у виді сплаченого при зверненні до суду з даним позовом судового збору у сумі 10 255 грн. 31 коп. (а. с. 1).
Всього стягненню із ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Уніка» підлягають кошти в сумі 693 942 грн. 11 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 990, 993, 979, 1166, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 27 Закону України «Про страхування», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», ст. ст. 10, 81, 141, 247, 259, 265, 273, 274, 280-284 ЦПК України ЦПК України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (місце знаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 70 А) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ), про відшкодування збитків в порядку регресу, задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» 683 686 грн. 80 коп. в рахунок страхового відшкодування за завдані збитки у порядку регресу та 10 255 грн. 31 коп. судових витрат, а всього: 693 942 (шістсот дев'яносто три тисячі дев'ятсот сорок дві) гривні 11 копійок.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області.
Заочне рішення може бути переглянуте Білопільським районним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя