Справа № 484/99/21
Провадження № 2/484/413/21
17.03.2021р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
в складі : головуючого судді - Медведєвої Н.А.
секретар судового засідання -Бикова О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, ОСОБА_3 ) про визнання прав та обов'язків забудовника та визнання права власності в порядку спадкування
за участю представника позивачки - ОСОБА_4
відповідача - ОСОБА_2
представника - ОСОБА_5
третьої особи - ОСОБА_3
До суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання прав та обов'язків забудовника в розмірі 1/2 частки садового будинку АДРЕСА_1 , визнання права власності в розмірі 1/2 частки земельної ділянки для ведення садівництва та обслуговування садового будинку площею 0,0478 га, кадастровий номер 4810400000:01:004:0077, що розташована на території Садового товариства «Мічурінець» в м. Первомайську Миколаївської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після якого отримала ОСОБА_7 .
Вимоги мотивовані тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 відкрилась спадщина на незавершене будівництво садового будинку АДРЕСА_1 та вказану вище земельну ділянку. Спадщину за законом після смерті останнього прийняв син ОСОБА_2 та дружина ОСОБА_3 , яка в подальшому відмовилась від прийняття спадщини. Також спадкове майно фактично прийняла дочка померлого ОСОБА_7 , яка фактично вступила в у правління спадковим майном, оскільки з квітня 2000р. по день смерті спадкодавця проживала разом з ним у вказаному вище садовому будинку. За життя ОСОБА_7 , яка є матір'ю позивачки, склала заповіт, яким все належне їй майно заповіла позивачці. Отже, на підставі викладеного позивачка просить визнати за нею права та обв'язки забудовника на Ѕ частину спірного садового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований.
Ухвалою від 22.01.2021р. позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання на 16.02.2021р., визначені строки для подачі заяв по суті, з Першої Первомайської державної нотаріальної контори витребувана копія спадкової справи після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та у приватного нотаріуса Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихоні В.А. - копія спадкової справи після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
19.02.2021р. до суду представник відповідача надав відзив, в якому позов не визнав, вказуючи, що спадкодавець до дня смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Після смерті ОСОБА_6 в управління спадковим майном вступила його дружина ОСОБА_3 , яка фактично користувалась спірним садовим будинком, здійснювала його поточний ремонт, сплачувала комунальні послуги. До 25.10.2002р. спадкодавець працював, отже не міг потребувати постійного догляду з боку інших осіб. Вважає, що відсутні докази на підтвердження того, що мати позивачки ОСОБА_7 фактично вступила в управління спадковим майном після смерті батька.
Ухвалою суду від 01.03.2021р. задоволене клопотання представник відповідача про виклик свідків, закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду на 17.03.2021р.
Під час судового засідання представник позивачки адвокат Манжос І.М. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вказуючи що ОСОБА_3 відмовилась від спадщини після смерті чоловіка, про що подала заяву, яка повинна бути у спадковій справі, отже належним відповідачем у справі є саме ОСОБА_2 .
Відповідач та його представник не визнали позов, зазначаючи, що позивачем не надані докази на підтвердження того, що мати позивачки прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 пояснила суду, що вона є дружиною ОСОБА_6 та постійно проживала разом з ним до його смерті, доглядала його під час хвороби. З ними більше ніхто не проживав. До смерті ОСОБА_6 постійно проживав разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 . Спадщину після смерті чоловіка вона фактично прийняла. До нотаріальної контори із заявою про відмову від спадщини вона не зверталась.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Первомайську помер ОСОБА_6 , про що 10.09.2003р. зроблений запис №820.
Згідно ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР(далі -ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Враховуючи, що спірні правовідносини виникли щодо спадкування після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вони регулюються нормами ЦК УРСР.
Відповідно до статті 524 ЦК УРСР (чинного на момент відкриття спадщини) Спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Відповідно до статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Згідно з положеннями статей 548, 549, 554 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину. Таким чином, для встановлення тієї обставини, чи прийняв спадкоємець спадщину, необхідно встановити, чи фактично такий вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, (чинної, на час існування спірних правовідносин) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК Української РСР).
Доказом вступу в управління чи володіння майном можуть бути: довідка управління будинками, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взяте майно спадкодавця; довідка фінансового органу, органу держстраху чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню або збори; квитанція про сплату податку, платежу, збору; копія рішення суду, яке вступило в законну силу, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис в паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку в період шести місяців після дня смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
З копії спадкової справи №289/2020, заведеної після смерті ОСОБА_6 , убачається, що він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживав за адресою: АДРЕСА_2 , із заявою про прийняття спадщини після його смерті звернувся син ОСОБА_2 . Відповідно до витягу з будинкової книги, копія якої міститься в матеріалах вказаної спадкової справи, на момент смерті спадкодавця за адресою: АДРЕСА_2 була зареєстровані спадкодавець та його дружина ОСОБА_3 .
Заява про відмову від спадщини від ОСОБА_3 відсутня в матеріалах вказаної спадкової справи.
Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пояснили суду, що вона проживали по сусідству разом із ОСОБА_6 та вказали, що до смерті він проживав в будинку АДРЕСА_2 та разом з ним до смерті проживала лише його дружина ОСОБА_3 .
Отже, на підставі викладеного ОСОБА_3 вважається такою, що прийняла спадщину.
За приписами частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ч. 2 ст. 48 ЦПК України).
Позов може бути пред'явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов'язки; 2) права і обов'язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов'язки (ст. 50 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача (ч. 1ст. 51 ЦПК України).
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ч. 2 ст. 51 ЦПК України). Після спливу строків, зазначених у частинах 1 та 2 цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (ч. 3 ст. 51 ЦПК України).
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову з огляду на приписи ч. 5 ст. 12 ЦПК України є обов'язком суду першої інстанції, який виконується під час розгляду справи.
В даній справі відповідачами повинні виступати особи, якій мають права або власний інтерес до складу спадщини.
Обґрунтовуючи позовні вимоги адвокат Манжос І.М. вказав, що відповідач ОСОБА_2 є єдиним належним відповідачем у даній справі, оскільки прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 . При цьому у позовній заяві та під час розгляду справи стверджував, що дружина спадкодавця ОСОБА_3 надала нотаріусу заяву про відмову від спадщини, яка повинна бути в матеріалах спадкової справи.
Копія спадкової справи, заведена після смерті ОСОБА_6 , яка була витребувана судом за клопотанням представника позивача, надійшла до суду 29.01.2021р. та з того часу перебуває в матеріалах справи.
Дослідивши копії документів, які містяться в матеріалах зазначеної спадкової справи, під час розгляду справи, з'ясовано, що ОСОБА_3 не надавала заяву про відмову від прийняття спадщини за законом після смерті чоловіка та є такою, що фактично прийняла спадщину.
Проте з цих підстав представник позивача не заявив клопотання про залучення до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_3 .
При цьому позовні вимоги, вказані ОСОБА_1 , безпосередньо впливають на права та інтереси ОСОБА_3 та вона повинна брати участь у справі як відповідачка, оскільки позивачка претендує на частку нерухомості, що залишилась після смерті ОСОБА_6 .
Проте представник позивача не скористався правом на залучення ОСОБА_3 до участі у справі як співвідповідача, хоча така можливість йому була надана судом під час розгляду справи.
Враховуючи зазначені вище обставини та положення законодавства, суд вважає, що оскільки позов пред'явлений позивачкою лише до одного зі спадкоємців, то вирішення спору по суті призведе до вирішення питання про права, інтереси іншого спадкоємця, а за такого у задоволенні позову слід відмовити, що само по собі не позбавляє позивачку можливості повторно заявити аналогічний позов, але до всіх належних відповідачів.
Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання прав та обов'язків забудовника в розмірі 1/2 частки садового будинку АДРЕСА_1 , визнання права власності в розмірі 1/2 частки земельної ділянки для ведення садівництва та обслуговування садового будинку площею 0,0478 га, кадастровий номер 4810400000:01:004:0077, що розташована на території Садового товариства «Мічурінець» в м. Первомайську Миколаївської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після якого отримала ОСОБА_7 , відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.
Суддя Н.А.Медведєва
Повне судове рішення складене 25.03.2021р.