Рішення від 17.05.2011 по справі 2-932/11

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 2-932/11

Провадження № р.

РІШЕННЯ

іменем України

17.05.2011 року м.Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Непши О.І.,

при секретарі - Піроженко А.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1 , відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) від суми несплачених аліментів на утримання дітей,

встановив:

16 грудня 2010 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 83 230, 59 грн. за період з 01 лютого 2008 року до 01 грудня 2010 року.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачка вказує на те, що перебувала у шлюбі з відповідачем, від якого сторони мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Корабельного районного суду м.Миколаєва від 05 березня 2008 року з відповідача на користь позивачки на утримання двох дітей стягнуті аліменти у розмірі 600 грн. щомісячно, на виконання рішення виданий виконавчий лист. Внаслідок часткової сплати відповідачем суми аліментів станом на 01 грудня 2010 року утворилася заборгованість по аліментах, яка складає 11 328. 37 грн. Через це позивачка нарахувала відповідачу пеню, виходячи з 1 % за кожний день прострочення від суми заборгованості, яка склала 83 230, 59 грн. і яку позивачка просить стягнути з відповідача у примусовому порядку.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні, обставини, які викладені у позові, підтвердила.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Суду пояснив, що на даний час він офіційно не працевлаштований, стати на облік в центрі зайнятості не може, тому що при його звільненні фірма-роботодавець допустила помилку у трудовій книжці при формулюванні причин звільнення, яку виправити в даний час неможливо у зв'язку із ліквідацією підприємства. Зараз він перебуває в іншому шлюбі, матеріально допомагає дружині утримувати її дитину-інваліда від першого шлюбу, а також очікує народження іншої дитини. Зазначив, що регулярно надсилає позивачці по 300 грн. щомісяця на утримання двох дітей. Більшу допомогу поки надавати не в змозі через вкрай скрутне матеріальне становище, що і потягло виникнення заборгованості.

З копії свідоцтва про шлюб вбачається, що відповідач 05 червня 2010 року уклав шлюб з ОСОБА_5 (а.с. 13).

З медичної довідки Жовтневої ЦРЛ слідує що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є інвалідом з дитинства (а.с. 15). З медичної довідки Миколаївської обласної лікарні від 16 лютого 2011 року вбачається, що ОСОБА_5 перебувала у відділенні екстрагенітальної патології вагітних, їй рекомендований «Д» облік у жіночій консультації (а.с.17).

З матеріалів цивільної справи № 2-126/2008 слідує, що рішенням Корабельного районного суду м.Миколаєва від 05 березня 2008 року з відповідача на користь позивачки стягнуті аліменти на утримання двох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сумі 600 грн. щомісячно.

Заслухавши пояснення позивачки і відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у справі, суд приходить до таких висновків.

Як визначає ч.І ст.196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Виходячи зі змісту вказаної норми, закон пов'язує можливість стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, якщо заборгованість виникла виключно внаслідок винних, і більш того, на думку суду, умисних дій платника аліментів, про що можуть свідчити часті зміни місця проживання чи роботи, укриття доходів та їх джерел, приховування майна тощо.

В той же час відповідач, чого не заперечувала і сама позивачка, регулярно, кожен місяць поштовими переказами надсилає їй по 300 грн. на утримання дітей, тобто хоча й частково, але добровільно виконує рішення суду.

За викладених обставин суд вважає, що позивачкою не доведено, що заборгованість по аліментах виникла саме внаслідок винних (умисних) дій відповідача, відтак вимоги про стягнення неустойки (пені) слід визнати безпідставними, а позов залишити без задоволення.

Щодо розподілу судових витрат суд зауважує таке. Позивач ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України звільнена від оплати судового збору за позовами, що випливають із стягнення аліментів, тому при відмові у позові такі витрати залишаються на рахунок держави. Разом з тим, відповідно до п.4 ч.З ст.81, ст.88 ЦПК України після розгляду справи, предметом якої є стягнення аліментів, з позивача у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258, в доход держави належить стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сума яких складає 120 грн.

Керуючись ст.ст.208, 213-215 ЦПК України, суд

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) від суми несплачених аліментів на утримання дітей відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив тскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 20 травня 2011 року.

Суддя: О.І.Непша