Справа №478/856/20 пров. №2/478/17/2021
16 березня 2021 року Казанківський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючої судді Сябренко І.П.
за участю: секретаря Поліщук С.П.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Казанка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ГАММА» Казанківського району Миколаївської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
04.06.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ТОВ «ГАММА» Казанківського району Миколаївської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №531329 вона є власником земельної ділянки, площею 7,26 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Каширівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, яку начебто за договором оренди землі, зареєстрованого відділом Держкомзему у Казанківському районі Миколаївської області за №482360040012422012 від 05 листопада 2012 року, передала у користування ТОВ «ГАММА» строком на 49 років. Посилаючись на те, що договір укладений без її згоди, як власника земельної ділянки, оскільки вона його не укладала та не підписувала, просила зобов'язати ТОВ «ГАММА» припинити будь-яке перешкоджання їй використовувати земельну ділянку, яка належить їй на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №531329, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №180 від 17.12.2001 року, площею 7,26 га, розташованої на території Каширівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, призначеної для ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4823682200:10:000:0110, у тому числі: засівати на ділянці без погодження з нею сільськогосподарські рослини; без її дозволу надавати можливість власним працівникам та власним механізмам знаходитись на території ділянки, та не перешкоджати їй використовувати земельну ділянку за призначенням.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, посилаючись на те що договір оренди земельної ділянки строком на 49 років з відповідачем не укладала, відповідачем здійснено заміну аркушів договору оренди землі, а також на те, що нею підписувались не заповненні бланки видаткових касових ордерів про отримання орендної плати, просила позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача - директор ТОВ «Гамма» Мкртчян Г.В. в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву в якій просив справу розглядати у його відсутності, при ухваленні рішення просив врахувати, що між товариством та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі строком на 49 років, який остання підписала. Вважає, що доводи позивача про те, що вона укладала у 2012 році з підприємством договір оренди землі строком на 5 років, а не на 49 років, та на заміну аркушів в договорі після укладання договору не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до видаткових касових ордерів від 23, 24 та 25 жовтня 2017 року ОСОБА_1 отримала грошові кошти за оренду земельного паю за 2017-2032 роки в загальному розмірі 135240 грн. В разі укладання договору оренди землі з позивачем строком на 5 років, сенсу підприємству сплачувати позивачу ОСОБА_1 у жовтні 2017 року орендну плату не було. Посилаючись на те, що позивачкою ОСОБА_1 не доведено факту відсутності у неї волевиявлення на укладення оспорюваного договору оренди землі, просив відмовити в задоволенні позову.
Вислухавши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить такого висновку.
Матеріалами справи встановлено, що 05 листопада 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Гамма» та ОСОБА_1 , яка в силу Державного акту на право приватної власності на землю, серії РЗ №531329 від 17.12.2001 року, являється власником земельної ділянки, площею 7,2621 га, розташованої на території Каширівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, була досягнута домовленість про передачу належної їй земельної ділянки в оренду строком на 49 років. Ця домовленість реалізована правочином (договором) з додержанням визначеної законом письмової форми, який зареєстровано 05 листопада 2012 року у відділі Держкомзему у Казанківському районі за №482360040012422012, тому є укладеним з моменту його державної реєстрації (а.с.122-123).
В пунктах 1, 2, 5 Договору зазначено місце розташування земельної ділянки, її кадастровий номер, площа та нормативна грошова оцінка.
Згідно п.8 договір укладено на 49 років.
Відповідно до пунктів 9, 10, 11 вказаного договору сторони домовились, що ТОВ «Гамма» зобов'язано сплачувати орендодавцю ОСОБА_1 орендну плату у розмірі 3% від вартості грошової оцінки земельної ділянки в сумі, що становить 3547 грн., з урахуванням індексації до 31 грудня щороку.
За змістом пункту 13 договору оренди розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, однак не частіше одного разу на рік після завершення сільськогосподарських робіт та збирання врожаю.
В договорі містяться також умови повернення земельної ділянки (п.20 Договору).
Пунктом 33 Договору визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Уразі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.
В умовах визначених в п. 34 договору оренди землі сторони домовились про те, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; отримання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності, в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.
Згідно п.35 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу одної із сторін
Пунктом 40 договору обумовлено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.
Обидві сторони договору оренди земельної ділянки дійшли згоди щодо його істотних умов, скріпивши 05 листопада 2012 року договір своїми підписами, що і є моментом укладення договору. Даний договір пройшов державну реєстрацію, а тому набув чинності.
Зі змісту позовної заяви та пояснень сторін вбачається, що відповідач до теперішнього часу користується орендованою земельною ділянкою.
Згідно з видатковими касовими ордерами від 23 жовтня 2017 року, 24 жовтня 2017 року та від 25 жовтня 2017 року ОСОБА_1 отримано від ТОВ «Гамма» за оренду земельного паю за 2017-2032 року грошові кошти в загальному розмірі 135240 грн. (а.с.200-201).
Відповідно до висновку комплексної судової почеркознавчої та судової технічної експертизи №19/104-7/7/968/969 від 01 лютого 2021 року підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Орендодавець» договору оренди землі на 49 років, складений між ОСОБА_1 та ТОВ «Гамма» зареєстрованого 05.11.2012 року в реєстрі за №482360040012422012 виконаний ОСОБА_1 . Один з двох аркушів договору оренди землі на 49 років, складеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Гамма», зареєстрованого 05.11.2012 року в реєстрі за №482360040012422012 був замінений.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі змістом статті 81 ЦПК України обов'язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи.
Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (статті 77-80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 626 ЦК України передбачено, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 14 Закону України «Про оренду землі» передбачена письмова форма договору оренди землі.
Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з частиною першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Позивачка всупереч передбаченому нормами статей 12, 81 ЦПК України процесуальному обов'язку не довела, що вона підписала оспорюваний договір оренди земельної ділянки в іншій редакції, ніж він наданий суду та що нею були підписані не заповненні бланки касових ордерів від 23.10.2017 року, 24.10.2017 року та 25.10.2017 року.
У висновку судово-технічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 01.02.2021 року №19/104-7/7/968/969 щодо друкування текстів на першому та другому аркушах договору у різний час, у наданому на дослідження договорі один з двох аркушів замінювався, позивачкою не доведено коли саме така заміна аркушів договору відбулася до його підписання нею, чи після підписання оспорюваного договору, що є необхідною умовою для висновку про відсутність у неї волевиявлення на укладення оспорюваного договору оренди землі та для того, щоб така заміна мала юридичне значення для застосування правил частини третьої статті 203 та статті 215 ЦК України (недійсність всього правочину). При цьому підпис під договором належить позивачці, іншого нею не доведено.
За положеннями статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 396 ЦК України визначено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом способів.
Передбачений ст. 391 ЦК України спосіб захисту (усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном) підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.
Враховуючи те, що відповідач ТОВ «ГАММА» користується земельною ділянкою на підставі договору оренди землі, укладеного з позивачем ОСОБА_1 строком на 49 років, який зареєстровано 05 листопада 2012 року у відділі Держкомзему у Казанківському районі за №482360040012422012, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідача припинити будь-яке перешкоджання використовувати земельну ділянку, у тому числі: засівати на ділянці без погодження з нею сільськогосподарські рослини; без її дозволу надавати можливість власним працівникам та власним механізмам знаходитись на території ділянки, та не перешкоджати їй використовувати земельну ділянку за призначенням.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи (залучення експертів), належить віднести на її рахунок.
В силу вимог ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи зазначене витрати по сплаті судового збору мають бути віднесені на рахунок держави.
Керуючись ст. ст.12, 13, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ГАММА» Казанківського району Миколаївської областіпро усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, - відмовити.
Судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи (залучення експертів), віднести на її рахунок.
Судові витрати зі сплати судового збору - віднести за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 25.03.2021 року.
Суддя І.П. Сябренко