Справа № 466/9058/20
( заочне )
“22“ березня 2021 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:
головуючої - судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.
секретар СТЕПАНЮК Н.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням,
19 листопада 2020 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якій, з врахуванням заяви про зміну підстав позову, просить суд постановити рішення про визнання відповідачів такими, що втратили право на користування будинком АДРЕСА_1 .
В обгрунтування своїх вимог зіслалася на те, що вона, ОСОБА_2 , є власницею будинку АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_3 є її дочкою, а відповідач ОСОБА_4 - онуком. Вони постійно проживали та були зареєстровані за даною адресою.
У 2000 році її дочка ОСОБА_5 зі своєю сім'єю виїхали на постійне проживання в США. До України з того часу не поверталися. Станом на сьогоднішній день відповідачі мають громадянство США, а також постійне місце там проживання та працевлаштовані.
Відповідачі не проживають в будинку, участі у веденні господарства, спільного побуту та сплаті комунальних платежів не беруть.
Реєстрація відповідачів в будинку створює для неї низку незручностей, зокрема, збільшує плату за житлово-комунальні послуги і обслуговування будинку. У зв'язку з вищенаведеним вона змушена звернутися в суд з позовом за захистом своїх законних прав та інтересів.
Ухвалою судді від 23 листопада 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У визначений в ухвалі від 23 листопада 2020 року строк від відповідачів відзив не надійшов.
В судовому засіданні 18 березня 2021 року представник позивача ОСОБА_6 позов підтримав, з підстав, які викладені у позовній заяві, а також заяві про зміну підстав позову, просив його задовольнити. Додатково пояснив, що відповідачі понад один рік не проживають у будинку АДРЕСА_1 .
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання, яке було призначено на 18 березня 2021 року о 14.30 год., повторно не з'явилися, хоч про час та місце розгляду справи повідомлялися в установленому порядку та не подали відзив.
Оскільки представник позивача ОСОБА_6 не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280,281 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_6 , дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою про відомості з Державних реєстрів речових прав на нерухоме майно №232060608 від 11.11.2020, а також копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.02.2013 (а.с.5,37).
В акті №72, який видано ЛКП «Варшавське - 407» 14 вересня 2020 року, зазначено, що в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані, але не проживають більше шести місяців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.6).
З копії паспортів громадян США вбачається, що ОСОБА_3 отримала паспорт громадянина США ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13,14).
Відповідачі: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживають за адресою: АДРЕСА_2 ;
Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно з ч.4, ч. 5 ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
За приписами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 добровільно залишили спірний будинок та не проживали в ньому без поважних причин понад один рік. Таким чином, позовні вимоги позивача про визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням є підставними та обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити.
Керуючись ст.ст.5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265,280,282 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) такими, що втратили право користування жилими приміщеннями будинку за адресою АДРЕСА_1 .
Судові витрати залишити за позивачем.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 23 березня 2021 року.
Суддя Н. Л. Луців-Шумська