Справа № 454/3511/13-к
Провадження № 2/459/540/2021
24 березня 2021 року Суддя Червоноградського міського суду Львівської області Отчак Н.Я., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Сокальського районного суду Львівської області про відшкодування моральної шкоди,-
11.02.2021 р. до Львівського апеляційного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Сокальського районного суду Львівської області про відшкодування моральної шкоди. В позовній заяві позивач зазначив, що у зв'язку з грубим порушенням органом державної влади - Сокальським районним судом Львівської області прав, гарантованих ст.ст. 40, 55, 56 Конституції України та ст.ст. 55, 56 КПК України, шляхом постановлення суддею, на його думку, незаконної ухвали від 04.12.2013 року по справі №454/3511/13-к, що підтверджується постановою ККС ВС від 27.02.2018, по справі № 454/3511/13-к (провадження 51-975км18), якою вказану вище ухвалу суду першої інстанції було скасовано. За таких обставин просить стягнути з Сокальського районного суду Львівської області в його користь кошти в сумі 1 000 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті протиправних дій судді Сокальського районного суду Львівської області, що спричинило приниження честі, гідності, ділової репутації.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 17.02.2021 р. визначено підсудність справи за Червоноградським міським судом Львівської області, та відповідні матеріали надійшли на адресу суду 19.03.2021 р..
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, крім іншого, суддя перевіряє додержання усіх передумов відкриття провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В силу ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За правилами, встановленими ч.1ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно з частиною сьомою статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом. Тлумачення норми свідчить, що на законодавчому рівні встановлено імунітет суду, і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, за своєю суттю, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено.
Європейський суд з прав людини зауважив, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї зі справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що з огляду на обставини тієї справи таке обмеження було пропорційним (Плахтєєв та Плахтєєва проти України (Plakhteyev and Plakhteyeva v. Ukraine), № 20347/03, § 36, від 12 березня 2009 року).
Висновок про недопустимість суду бути відповідачем у цивільній справі дозволяє зробити і тлумачення статей 1174 і 1176 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі - ЦК України). Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду, покладається на державу, а не на суд.
Схожий висновок було зроблено і Верховним Судом України. Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 1 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16 вказано, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Закони України не передбачають можливості розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов'язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов'язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.
Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.
Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Приписи «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами відповідно цивільного чи адміністративного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.
Позовні вимоги про визнання незаконними пов'язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов'язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.
Позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України.
У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов'язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов'язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України; пункт 1 частини першої статті 170 КАС України.
Вище викладені висновки й міркування відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 20.11.2019 р. по справі № 454/3208/16-ц (провадження № 14-500цс19).
Встановлено, що ОСОБА_1 пред'явлено позов до Сокальського районного суду Львівської області про відшкодування моральної шкоди, з підстав допущених порушень, на його думку, норм матеріального та процесуального права суддею Сокальського районного суду Львівської області при винесенні ухвали від 04.12.2013 року по справі №454/3511/13-к про повернення заяви скаржнику, яку було скасовано постановою ККС ВС від 27.02.2018, по справі № 454/3511/13-к (провадження 51-975км18), які проявилися у порушенні присяги, грубого порушення законів, спричинення приниження честі, гідності, ділової репутації, що по суті є оскарженням дій судді пов'язаних з розглядом судової справи.
На підставі вище наведеного, беручи до уваги те, що позовна заява ОСОБА_1 до Сокальського районного суду Львівської області про відшкодування моральної шкоди, не може розглядатися в порядку цивільного судочинства, приходжу до висновку, що відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України у відкритті провадження слід відмовити.
Керуючись ст. 186 ЦПК України, суддя, -
У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Сокальського районного суду Львівської області про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 24.03.2021 р.
Суддя: Н. Я. Отчак