Справа № 456/3974/20
Провадження № 2/456/238/2021
іменем України
18 березня 2021 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Саса С. С. ,
при секретарі Карпин О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрий справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
встановив:
Представник позивача Жиравецький Т.М. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість в розмірі 23 975 191,65 грн., з яких 707 655,00 грн. - основного боргу, 23 204 007,45 грн. - пені за несвоєчасне повернення позики, 63 529,24 грн. - трьох відсотків річних та судові витрати покласти на відповідача. В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 16.09.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Швед І.В., зареєстровано в реєстрі за №3099. Згідно з п.1.2 договору, позикодавець передав, а позичальник прийняв кошти в сумі 655 500,00 грн., що на день укладення даного договору за офіційним курсом НБУ еквівалентно 25 000,00 доларам США, з зобов'язанням повернути у визначені цим договором розмірі, строки і порядку. Позика безвідсоткова. Згідно п.2.1.договру, позичальник зобов'язався повернути кошти в строк до 02.10.2017. Пунктом 2.2 договору передбачено, що у випадку повернення суми позики, позикодавець зобов'язаний видати позичальнику розписку для одержання суми позики в повному обсязі або частково. Після повного виконання зобов'язання позичальником за даним договором позикодавець зобов'язується також передати позичальнику примірник даного договору. Станом на день подання позовної заяви відповідачем будь-яких коштів не повернуто. Враховуючи той факт, що з дня прострочення зобов'язання 03.10.2020 до 29.09.2020 минуло 1092 дні, то три відсотки річних становить 63 529,24 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язання необхідно стягнути пеню у розмірі 23 204 007,45 грн.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Жиравецький Т.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зазначивши, що з відповідачкою було укладено договір позики на 655 500,00 грн., які мала повернути до 02.10.2017, однак не повернула, тому просить позов задоволити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ч.1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 252 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Судом встановлено, що 16.09.2017 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики грошей, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Швед І.В., зареєстрований в реєстрі за № 3099/а.с.9-10/.
Відповідно до п.1.2. договору ОСОБА_2 отримала від позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 655 500,00 грн., що на день укладення даного договору за офіційним курсом НБУ еквівалентно 25 000,00 доларам США.
Відповідно до п.2.2. договору ОСОБА_2 зобов'язувалась повернути кошти в строк до 02.10.2017.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (ч.1ст.530 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доказів повернення коштів отриманих в якості позики суду не надано.
Враховуючи вищенаведене, що відповідачем по даний час не повернуто заборгованість за основним зобов'язанням, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 25 000,00 доларів США боргу за основним зобов'язанням.
Відповідно до правового висновку, який міститься в постанові від 18.09.2013 Верховного Суду України на засіданні Судової палати у цивільних справах по справі № 6-63 цс 13, надано правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом у постановах від 10.12.2018 у справі № 319/1669/16, від 08.07.2019 у справі № 524/4946/16, від 12.09.2019 у справі № 604/1038/16, у справі №723/304/16-ц від 23.10.2019, у справі № 464/3790/16-ц від 16.01.2019.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, що викладений в Постанові від 02 липня 2014 року у справі 6-79цс14, аналіз норм ст.99 Конституції України, ст.ст.192, 533 ЦК України дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і його виконання є національна валюта України гривня.
Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Відповідно до офіційного курсу валют НБУ станом на 29.09.2020 вартість 1 долар США складає 28,3062 грн.
Сума заборгованості становить 25 000,00 доларів США, що підлягає стягненню з відповідача в користь позивача в примусовому порядку і визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що еквівалентно 707 655,00 грн.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, на яких позивач ґрунтує свої позовні вимоги, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовами договору позики, а саме пунктом п. 2.6. передбачено, що сторони погодили, що у разі прострочення виконання зобов'язання позичальником за даним договором, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням пені у розмірі 3 % від суми боргу, за кожний день прострочення сплати /а.с.9/.
В порушення умов договору позики, відповідач не тільки не повернув кошти, а й не сплатив позивачу пені за несвоєчасне повернення суми позики, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Таким чином, задовольняючи позов, суд виходить із того, що боржник не може бути звільнений від передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, тому сума - 3% річних від простроченої суми також підлягає до стягнення.
Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, який складається з 3% річних від простроченої суми заборгованості та пені за період з 03.09.2017 по 29.09.2020.
З огляду на те, що відповідачем не надано ні позивачу, ні суду відомостей іншого розрахунку заборгованості, розрахунок позивача не спростований, відомості про відсутність заборгованості не надані, позов відповідачем визнаний повністю, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості є законними та обґрунтованими, тому суд прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.
У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України. у зв'язку із задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по справі у розмірі 10 510 грн.
Керуючись ст. ст. 206, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) 707 655,00 грн. (сімсот сім тисяч шістсот п'ятдесят п'ять гривень 00 копійок) основного боргу, 23 204 007,45 грн. (двадцять три мільйони двісті чотири тисячі сім гривень 45 копійок) - пені за несвоєчасне повернення позики та 63 529,24 грн. (шістдесят три тисячі п'ятсот двадцять дев'ять гривень 24 копійки) трьох відсотків річних, а всього разом 23 975 191,65 грн. (двадцять три мільйони дев'ятсот сімдесят п'ять тисяч сто дев'яносто одну гривню 65 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 510 грн. (десять тисяч п'ятсот десять гривень) сплаченого судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 24.03.2021.
Головуючий суддя С. С. Сас