Справа №464/307/21
пр № 2-с/464/26/21
19 березня 2021 року суддя Сихівського районного суду м.Львова Дулебко Н.І., розглянувши заяву боржника ОСОБА_1 про скасування судового наказу,
встановив:
Судовим наказом від 05.02.2021 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» заборгованості за житлово-комунальній послуги у розмірі 7 126,65 грн. та 210,20 грн. судового збору.
17.03.2021 до суду надійшла заява боржника про скасування вказаного судового наказу, покликаючись на необґрунтованість вимог стягувача, оскільки заборгованість оплачено в повному обсязі, що підтверджується відповідними квитанціями. Окрім цього, просила суд стягнути з ЛМКП «Львівводоканал» судові витрати, понесені на правничу допомогу, у розмірі 1 000 грн. та 113,50 грн. судового збору, спаленого при подачі заяви про скасування судового наказу.
Відповідно до ч.1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, тобто в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право та при цьому закон не зобов'язує перевіряти наявні матеріали справи, відтак відповідна заява боржника є підставою для скасування судового наказу.
Згідно із ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Оглянувши матеріали заяви про скасування судового наказу та матеріали справи 464/307/21, враховуючи відсутність підстав для повернення заяви, приходжу до переконання, що доводи, викладені стягувачем в заяві про видачу судового наказу, потребують дослідження, а тому судовий наказ необхідно скасувати.
Відносно вимоги про відшкодування судових витрат, вважаю за необхідне зазначити наступне.
Наказне провадження відповідно до частини третьої статті 19 ЦПК України призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Окрім цього, згідно з частини другої статті 161 ЦПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Положення статей 170, 171 ЦПК України передбачають можливість скасування судового наказу, однак, за змістом частини третьої статті 171 ЦПК України, скасування судового наказу не позбавляє заявника можливості звернутись до суду з тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Таким чином, скасування судового наказу не свідчить про необґрунтованість вимог заявника, а лише вказує, що відносно права на стягнення таких коштів між сторонами існує спір, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження і за змістом частини другої статті 141 ЦПК України, саме за результатами розгляду позову, а не заяви про скасування судового наказу, суд вирішує питання про розподіл судових витрат.
Вказане узгоджується з положенням ст. 12, ч. 2 ст. 164 ЦПК України, згідно яких усі учасники справи мають рівні процесуальні права, серед яких право другої сторони оспорити обґрунтованість суми судових витрат, а судовий збір, сплачений стягувачем при поданні заяви про видачу судового наказу, не повертається останньому після скасування такого судового наказу, а враховується при подальшому пред'явленні ним позову.
Таким чином, в межах розгляду заяви про скасування судового наказу питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 170-171, 258-261, 353 ЦПК України,
постановив:
Заяву задовольнити частково.
Скасувати судовий наказ Сихівського районного суду м. Львова від 05.02.2021 (справа №464/307/21, провадження №2-н/464/211/21) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 7 128,65 грн. та судовий збір у розмірі 210,20 грн.
Роз'яснити ЛМКП «Львівводоканал» право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Копію ухвали направити стягувачу та боржнику для відома.
Ухвала остаточна та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Дулебко Н.І.