Справа №463/1687/21
Провадження №1-кс/463/1203/21
15 березня 2021 року Личаківський районний суд м. Львова
Cлідчий суддя - ОСОБА_1
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2
представника скаржника - ОСОБА_3
в м. Львові
у відкритому судовому засіданні,
розглянувши скаргу Товариства із обмеженою відповідальність «ГІППО» на постанови слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, про відмову в визнанні потерпілими,
представник скаржника звернувся до слідчого судді із скаргою на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_4 від 22.01.2021 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62020140000001496 від 08.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення за ч.3 ст.365 КК України за клопотанням Товариства із обмеженою відповідальність «ГІППО» №14-02-21, а також постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_4 від 22.01.2021 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62020140000001496 від 08.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення за ч.3 ст.365 КК України за клопотанням Товариства із обмеженою відповідальність «ГІППО» №14-01-21, зобов'язання до вчинення дій.
Скарги, які були об'єднані у одне провадження, мотивує тим, що згідно ст.55 КПК ТОВ «ГІППО» вже є потерпілим, як юридична особа, яка подала заяву про вчинення злочину та якій заподіяно майнової шкоди, але слідчий тривалий час не виконував вимоги КПК України та не визнав ТОВ «ГІППО» потерпілим не ознайомив із процесуальним правами. У зв'язку із наведеним ними подано заяви про визнання потерпілими, на які одержави відмову, яку мотивував виключно тим, що за результатами розгляду заяви ТОВ «ГІППО» про визнання потерпілим не встановлено жодних відомостей про завдання ТОВ «ГІППО» шкоди, в тому числі майнової. Вважає, що оскаржувані постанови не містять жодної підстави вважати, що ТОВ «ГІППО» не завдано шкоди, а слідчим при винесенні оскаржуваної постанови не досліджено наявні матеріали кримінальних проваджень, натомість у слідчого наявні необхідні документальні підтвердження факту спричинення ТОВ «ГІППО», шкоди, в тому числі майнової, відомості про які містяться в заяві про вчинення кримінального правопорушення та додатках до неї, і в інших матеріалам кримінального провадження.
В судовому засіданні скаржник скаргу підтримав з мотивів викладених у такій, додатково повідомив, що постанова слідчого є незаконною, оскільки слідчі поліції мали дозвіл слідчого судді не огляд приміщення, а вони провели обшук і вилучили та вилучили товар товариства. Окрім того, після того, як слідчий поліції звернувся із клопотанням до слідчого судді про арешт майна, у задоволенні клопотання відмовлено, незважаючи на це вилучений товар не був повернутий. Тому товариству заподіяно матеріальну шкоду, довідку про вартість товару було подано.
Суб'єкт оскарження - слідчий, в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду скарги повідомлений належним чином. У відповідності до вимог ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали скарги та долучені до неї документи, вважаю, що така підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Частина перша ст. 22 КПК України передбачає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Судом встановлено, що в провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, перебуває кримінальне провадження №62020140000001496 від 08.12.2020 року в межах якого слідчим винесено дві постанови про відмову в визнанні потерпілим ТОВ «ГІППО».
Як вбачається із оскаржуваної постанови, слідчий послався на те, що підстав для визнання скаржника потерпілим не має, оскільки не встановлено жодних відомостей про завдання ТОВ «ГІППО» шкоди, в тому числі майнової
Відповідно до ч.1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (ч.2 ст.55 КК України).
Частина 5 ст. 55 КПК України передбачає, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
З долучених матеріалів вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді слідчими поліції 06.11.2020 року було проведено огляд приміщення складу у м. Луцьк, яке належить на праві власності ВАТ «Волиньбакалія». В процесі огляду було виявлено і вилучено453 позицію товару без зазначення вартості майна, яка є власністю ТЗОВ «ГІППО». З пояснень представника скаржника вбачається, що після звернення із клопотанням про арешт вилученого майна, слідчим суддею постановлено ухвалу про відмову у задоволенні арешту і майно підлягало поверненню власнику. Незважаючи на те, що це рішення слідчого судді набрало законної сили до цього часу це майно не повернуто, де знаходиться товар власник тривалий час взагалі не знав. Слідчий ТУ ДБР вказані обставини не спростував.
Отже, оскільки ТОВ «ГІППО» звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо нього, і саме з приводу цих обставин внесена дані в ЄРДР та здійснюється розслідування, а обставини передбачені ч.5 ст.55 КПК України відсутні, при цьому наведені представником скаржника доводи вказують на те, що товариству насправді було заподіяно матеріальну шкоду, слідчий суддя вважає за необхідне скаргу задоволити та скасувати постанови слідчого про відмову у визнанні потерпілим.
Тому доводи слідчого у вказаній постанові про те, що підстав для визнання скаржника потерпілим не має, на цій стадії є порушення положень ст.2 КПК України, оскільки завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.
Керуючись вимогами статтей 7, 303, 306, 307, 372 Кримінального процесуального кодексу України, -
скарги задоволити.
Скасувати постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_4 від 22.01.2021 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62020140000001496 від 08.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення за ч.3 ст.365 КК України за клопотанням Товариства із обмеженою відповідальність «ГІППО» №14-02-21, а також постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_4 від 22.01.2021 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62020140000001496 від 08.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення за ч.3 ст.365 КК України за клопотанням Товариства із обмеженою відповідальність «ГІППО» №14-01-21, зобов'язати уповноваженого на розслідування кримінального провадженні №62020140000001496 від 08.12.2020 слідчого повторно розглянути клопотання Товариства із обмеженою відповідальність «ГІППО» №14-02-21 та №14-01-21 про визнання Товариства із обмеженою відповідальність «ГІППО» потерпілим.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1