33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"13" травня 2010 р. Справа № 2/66
Позивач: Приватне підприємство "РКС"
Відповідач: підприємець ОСОБА_1
про визнання договору недійсним.
Суддя Савченко Г. І.
Секретар судового засідання Філіпов Є.В.
Представники:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: представник ОСОБА_2 дов. б/н. від 26.02.2009 року.
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Приватне підприємство "РКС" просить визнати недійсним з моменту укладання договір підряду від 30.05.2008 р. укладений між ним та відповідачем - підприємцем ОСОБА_1.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що:
30.05.2008 р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір підряду відповідно до умов якого ФО СПД ОСОБА_1 виконує роботи за адресою: АДРЕСА_1, а саме здійснює демонтаж плит перекриття, розбирання монолітних покриттів, розбирання цегляних перегородок, розбирання засипки між цоколем та поверхом, демонтаж металевих балок, завантаження сміття на автотранспорт та його вивіз, а ПП «РКС»зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.
Відповідно до п.5 Договору сторонами 30.07.2008 р. підписано акт здачі-приймання виконаних робіт.
ПП «РКС»вважає, що Договір сторонами укладено з порушенням норм чинного законодавства, а відтак він підлягає визнанню недійсним з огляду на наступне.
Відповідно до ст.232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
На думку ПП «РКС»укладання колишнім директором підприємства ОСОБА_4Договору з СПД ФО ОСОБА_1 вчинено за попередньою домовленістю з метою штучного створення заборгованості за Договором, за яким підрядні роботи в дійсності не виконувалися, з подальшим стягненням цієї заборгованості в судовому порядку.
Відповідно до наказу №6к від 29.08.2008 р. по ПП «РКС»ОСОБА_4 з цього ж дня звільнено з посади директора підприємства, а до виконання обов'язків директора приступив ОСОБА_5
Текст Договору, так само як і акт виконаних робіт складені в серпні 2008 р., коли ОСОБА_4 вже було відомо про наступне звільнення з роботи, але датовані минулими датами з метою надання їм достовірності.
Таким чином, всупереч приписам ч.5 ст.203 ЦК України, Договір, як правочин, не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тобто є фіктивним.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Як передбачено ч.1ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Крім того, за змістом ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Позивач в судове засідання 27 квітня на 13 травня 2010 р. не з'явився.
Відповідач у відзиві на позов та в судовому засіданні позов не визнає.
Посилається на те, що договір підряду від 30.05.2009 р. відповідає вимогам чинного законодавства.
Господарський суд вважає, що спір підлягає вирішенню без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами справи. В клопотанні про відкладення розгляду справи позивач посилається на необхідність участі представника у справі в судовому засіданні іншого суду. Однак позивач будь-яких клопотань про необхідність представлення нових доказів не надав. Коло можливих представників які можуть брати участь у господарській справі чинним законодавством не обмежено.
Давши оцінку доказам у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:
30 травня 2008 року між Приватним підприємством "РКС" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір підряду. Згідно даного договору підрядником було виконано наступні роботи :
- демонтаж плит перекриття - 24 шт.
- розбирання монолітних покриттів -39 м3;
- розбирання цегляних перегородок - 130 м3;
-розбирання засипки між цоколем та поверхом 60м2;
- демонтаж металевих балок - 14,5 тн;
- завантаження сміття на автотранспорт та його вивіз - 102 тн;
Після виконання підрядником вищевказаних робіт сторонами було підписано акт здачі - приймання виконаних робіт від 30 липня 2008 року.
Відповідачем в повній мірі виконано умови договору підряду від 30.05.2008 р., як договір, так і акт здачі - приймання виконаних робіт від 30.07.2008 р. був підписаний на той час чинним та уповноваженим виступати від імені підприємства.
У позовній заяві позивач вказує, що договір підряду підлягає визнанню судом недійсним у зв'язку з тим, що укладений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.
Проте Приватне підприємство "РКС" не подав суду жодного доказу який свідчив би про факт зловмисної домовленості, корисливих мотивів колишнього директора ПП "РКС" які не співпадали б з інтересами підприємства.
У листі Верховного Суду України від 24.11.2008 р. "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вказано, що для задоволення позовних вимог за ст.232 ЦК необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє.
Позивач у своїх доводах спирається як на доказ своїх вимог на наказ №6к від 29.08.2008р. яким звільнено ОСОБА_4 з посади директора підприємства, проте договір між сторонами підписано ще у травні 2008 року, а акт здачі - приймання виконаних робіт у липні 2008 року.
Позивачем безпідставно, без будь-яких доказів та обгрунтувань вказується про те, що договір та акт здачі - приймання виконаних робіт складені в серпні 2008 року, але підписані минулими датами.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.33 ГПК України позивач не довів обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог.
Керуючись ст. ст.82-84, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В позові відмовити.
Суддя Савченко Г. І.
Рішення підписано: "18 " травня 2010 року.