печерський районний суд міста києва
Справа № 752/16393/20-ц
25 березня 2021 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Волкова С.Я.
секретар судового засідання Топал А.І.
справа № 752/16393/20-ц
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Держава України в особі Кабінету Міністрів України
відповідач: Державна казначейська служба України
третя особа: Управління патрульної поліції у Київські області
третя особа: інспектор роти Управління патрульної поліції у м. Бориспіль лейтенант поліції Милов Олександр Анатолійович,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державна казначейська служба України, третя особи: Управління патрульної поліції у Київські області, інспектор роти Управління патрульної поліції у м. Бориспіль лейтенант поліції Милов Олександр Анатолійович, про стягнення моральної та матеріальної шкоди,
установив:
21.08.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до відповідачів про стягнення з Держави в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України 64 000,00 грн моральної шкоди. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26.02.2020 р. у справі № 752/13702/17 за його адміністративним позовом до інспектора роти Управління патрульної поліції у м. Бориспіль лейтенанта поліції Милова О.А. скасовано постанову серії АР № 797781 від 18.06.2017 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн, провадження у справі закрито.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25.08.2020 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державна казначейська служба України, третя особи: Управління патрульної поліції у Київські області, інспектор роти Управління патрульної поліції у м. Бориспіль лейтенант поліції Милов Олександр Анатолійович, про стягнення моральної та матеріальної шкоди передано на розгляд Печерського районного суду м. Києва, матеріали справи надійшли до суду 28.10.2020 р., наступного дня передані судді Волковій С.Я. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2020 1р.).
Ухвалою судду від 30.10.2020 р. у справі відкрито провадження.
Відповідачем Державою Україна в особі Кабінету Міністрів України подано відзив на позовну заяву.
Відповідачем Державною казначейською службою України подано відзив на позовну заяву.
Третьою особою: Управлінням патрульної поліції у Київські області подано пояснення щодо позову.
Третьою особою: інспектором роти Управління патрульної поліції у м. Бориспіль лейтенантом поліції Миловим О.А. пояснення щодо позову не подано.
Дослідивши матеріали справи, надані в справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26.02.2020 р. у справі № 752/13702/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти Управління патрульної поліції у м. Бориспіль лейтенанта поліції Милова О.А. скасовано постанову серії АР № 797781 від 18.06.2017 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн, провадження у справі закрито.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Положеннями частини першої статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до вимог статті 56 Конституції України, статей 1173, 1174 ЦК України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень незалежно від вини цих органів чи посадових осіб.
За роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у пункті 3 Постанови від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.
Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись з даним позовом, позивач посилався на ту обставину, що судовим рішенням встановлено факт заподіяння йому моральної шкоди.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Разом з тим, доказів того, що діями інспектора роти Управління патрульної поліції у м. Бориспіль лейтенанта поліції Милова О.А. позивачу завдано моральних страждань, останнім не надано. Отже неможливо встановити причинний зв'язок між протиправними діями органу державної влади та моральними стражданнями позивача. Сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди (правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 21.10.2020 р. у справі № 312/262/18).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про залишення позову без задоволення.
Керуючись статтями 22, 23, 319, 321, 1173, 1174, 1176 ЦК України, статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державна казначейська служба України, третя особи: Управління патрульної поліції у Київські області, інспектор роти Управління патрульної поліції у м. Бориспіль Милов Олександр Анатолійович, про стягнення моральної та матеріальної шкоди - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач: Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, ЄДРПОУ: 00015622).
Відповідач: Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ: 37567646).
Третя особа: Управління патрульної поліції у Київські області (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Кошового, 4).
Третя особа: інспектор роти Управління патрульної поліції у м. Бориспіль лейтенант поліції Милов Олександр Анатолійович (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Сергія Камінського, 4).
Суддя Волкова С.Я.