08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/791/21
381/998/21
про залишення позовної заяви без руху
25 березня 2021 року суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Ковалевська Л.М. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
У березні 2021 року представник позивача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з даним позовом.
Згідно положень ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Так, статтею 15 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно до ч. 2, 3 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 ЦК України.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя перевіряє чи подана вона з додержанням норм чинного законодавства, а саме статей 175-177 ЦПК України.
Відповідно до п. 4 та п. 5 ч 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Стороною позивача не надано суду доказів для встановлення особи позивача, тобто копії паспорту громадянина України.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №90392 від 31.10.2020 вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. та зазначає, що даний позов подано ним згідно ЗУ «Про захист прав споживачів».
Згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Пунктом 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Тобто, з вказаного вище слідує, що позивач вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду з дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм ЗУ «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до даного Закону, таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Проте, позивач в супереч вищевказаним нормам законодавства, не виклав зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», не зазначивши про те, яке право його як споживача порушено (ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»), тим самим не навів підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
У зв'язку з цим, застосування ЗУ «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ЗУ «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»).
Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.
Після укладання договору між сторонами виникають інші правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, позивачем до позовної заяви не додано квитанцію про сплату судового збору з посиланням на звільнення від сплати судового збору відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Проте, в позовній заяві йдеться не про обставини, які передували укладенню договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів"споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Таким чином, Закон чітко розмежовує, що від оплати судового збору звільняються споживачі - позивачі і лише у поданих ними позовах, що стосуються порушення їхніх прав як споживачів.
Системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Однак в порушення даних вимого закону, позивач у своїй позовні заяві взагалі не посилається на зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», не зазначає про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, позивач не звільнений від сплати судового збору, оскільки позовна вимога про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за своєю природою є цивільно-правовою та не відноситься до вимог, пов'язаних з захистом прав споживачів, та позивач в даному випадку не є споживачем у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».
Тому позивач повинен сплачувати судовий збір на загальних підставах.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно Закону України «Про державний бюджет» станом на 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2270 грн. 00 коп.
Так, у відповідності до перерахунку до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судовий збір за подання позовної заяви не майнового характеру фізичної особою складає 908 грн. 00 коп., але не більше 11350,00 грн.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі визначеному станом на день подання позову до суду розмірі, про що надати суду відповідні докази, або докази звільнення від сплати судового збору.
Сторона позивача зобов'язана додати до позовної заяви всі наявні в неї докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 5 ст. 177 ЦПК України). До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування (ч. 6 ст. 177 ЦПК України).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., реєстровий номер 90392, який видано 31.10.2020 таким, що не підлягає виконанню.
Проте, стороною позивача до матеріалів справи не додано належним чином завірену копію оскаржуваного нею виконавчого напису № 90392.
Представником позивача до матеріалів позовної заяви додано заяву про витребування доказів в порядку ч. 1 ст. 84 ЦПК України, а саме копії матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису від 31 жовтня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №90392 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» заборгованості у розмірі 39325,30 грн. за вчинення виконавчого напису.
Між тим, до матеріалів справи стороною позивача не надано документів, з яких би вбачалося, що сторона позивача самостійно зверталася до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. з проханням надати їй копії матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення оскаржуваного нею виконавчого напису та у наданні таких копій їй було відмовлено.
Тому, враховуючи відсутність відмови у наданні необхідних доказів, суд дійшов висновку, що заява про витребування доказів є передчасною та задоволенню не підлягає.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 5, ч. 7 ст. 81 ЦПК України)
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивачу необхідно надати суду копію оскаржуваного виконавчого напису, інші докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, або клопотання про витребування доказів з дотриманням вимог, встановлених ст. 84 ЦПК України, зокрема зазначити вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу та надати відмову у наданні необхідних доказів.
Враховуючи вищенаведене, вказані обставини позбавляють можливості відкрити провадження у справі.
Відповідно до ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. ст. 175-177, 185 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - залишити без руху, надавши представнику позивача ОСОБА_2 строк для усунення недоліків терміном 10 (десять) днів з дня отримання останнім копії ухвали.
Роз'яснити представнику позивача, що у разі не усунення недоліків у встановлені строки, заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.М.Ковалевська