вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
"24" березня 2021 р. Справа №370/2881/20
Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Тандира О.В., розглянувши у приміщенні суду у смт Макарів Київської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справу за позовом
ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», (далі - відповідач, ТОВ «ФК ««Інвест Фінанс»), в якому просила визнати недійсним кредитний договір №10001858451 від 24.04.2020 року.
В обґрунтування позову посилалась на те, що 24.04.2020 року між нею, ОСОБА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» було укладено кредитний договір №10001858451, відповідно до п. 1.1. якого кредитор зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 4300 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності в межах встановленого йому кредитного ліміту, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, зазначені у п. 3.1.1 цього Договору. Відповідно до п. 1.2. кредитного договору кредит надається позичальнику строком до 15.05.2020 року. Кредит надається позичальнику виключно за допомогою Веб-сайту Кредитора cashberry.com.ua, за умови ідентифікації позичальника та акцептування ним оферти (пропозиції) про укладення цього Договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Вважає, що при укладанні вищевказаного кредитного договору були порушені нормами ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ЗУ «Про захист персональних даних», ЗУ «Про електронну комерцію», та її права як споживача.
Так, позивач зазначає, що відповідач не надав їй повної, всебічної, об'єктивної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту, зокрема не надав інформацію про орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту кредиту, що є порушенням вимог ЗУ «Про захист прав споживачів».
Позивач заперечує, що відповідно до вимог п. 9.5 кредитного договору, вона отримувала від кредитора інформацію зазначену у ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування». Наголошує, що їй, як споживачу, не була надана ця інформації, яка стосується суті наданих відповідачем фінансових послуг, а отже відсутнє і будь яке письмове підтвердження про ознайомлення неї з вищенаведеною інформацією та взагалі з усіма умовами кредитного договору.
Також, відповідач заперечує, що її було ознайомлено з Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які відповідно до п. 9.2. є невід'ємною частиною кредитного договору. Дані Правила для ознайомлення їй не були надані і їх зміст їй не відомий.
Крім того, позивач зазначає, що здійснюючи оформлення кредиту через інтернет, за кілька хвилинний проміжок часу вона не мала можливості об'єктивно оцінити та осмислити умови кредитування, виявити їх недоліки та оцінити всі ризики та збитки, які отримаю в результаті укладання даної угоди.
Тож при укладенні кредитного договору через неналежну інформованість з боку відповідача та необізнаність вона не могла у повному обсязі оцінити умови договору кредиту на предмет їх вигідності, так як не було належним чином детально роз'яснено працівниками відповідача їх умови, що відповідно до вимог ст. ст. 215. 230 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним.
Вважає, що оскільки застосування позичальником Логіну та Паролю відбувається щоразу при входженні до Особистого кабінету, їх не може бути визнано одноразовим ідентифікатором, так як нівелюється ознака одноразовості, що є порушенням вимог ЗУ «Про електронний цифровий підпис» та ЗУ «Про електронну комерцію», а відтак вважає, що фактично акцепт пропозиції (Оферти) відповідачем укласти електронний з позивачем не був підписаний в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Вважає несправедливим встановлення кредитним договором п. 6.3 вимоги щодо сплати непропорційно великої суми відсотків (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції (послуг) у разі невиконання нею зобов'язань за договором.
Крім того, аналізувати текст кредитного договору, можна дійти висновку про те, що він укладений без строку дії договору та порядку його припинення, також не містить умов про відповідальність відповідача, що є порушенням п. 9 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», де зазначено, що договір, повинен містити: права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Тому відсутність у кредитному договорі умови про припинення дії договору, про відповідальність відповідача є підставою для визнання договору недійсним.
Недотримання та не виконання відповідачем імперативних вимог, встановлених ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» та ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є підставою згідно ст. 215 ЦК України для визнання даного договору недійсним у зв'язку з недотриманням кредитором вимог закону щодо істотних умов договору, які необхідні для його укладання.
Позивач також вказує на те, що відповідачем були порушені норми, встановлені в абз. 5, 11 п. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», адже відповідач не повідомляв позивачу про умови та строки обробки його персональних даних, оскільки з аналізу умов кредитного договору вбачається, що надана позивачем згода на обробку персональних даних позивача є безстроковою та безвідкличною.
З огляду на вищезазначене, позивач просить визнати недійсним договір про надання фінансового кредиту №10001858451 від 24.04.2020 року.
Ухвалою суду від 21.12.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи. Встановлено відповідачам 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Копія ухвали суду від 21.12.2020 року та позовна заява з додатками відповідач отримав 11.01.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0800105171524 (а.с. 20).
У встановлений судом строк та у встановленому процесуальним законом порядку відповідач подав відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю, оскільки обставини, зазначені позивачем, не відповідають фактичним обставинам справи, а самі вимоги не можуть бути задоволені внаслідок їх безпідставності та необґрунтованості (а.с. 21-77).
В обґрунтування заперечень проти позову посилавсь на те, що ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» є фінансовою установою і надає фінансові послуги, а саме: надання послуг з факторингу, надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на підставі відповідної ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та примірного договору.
Фактом підтвердження щодо ознайомлення з Правилами, примірним договором та надання заявником дозволу (згоди) на обробку своїх персональних даних, які зазначені в заявці на отримання кредиту, є проставлення заявником/користувачем при реєстрації відповідних відміток на сайті товариства.
Відповідно п. 4.14 Правил, товариство направляє (розміщує) в Інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ІТС) товариства, а саме в Особистому кабінеті на сайті Оферту Заявнику, яка містить істотні умови кредитного договору.
Пунктами 4.15, 4.16 цих Правил передбачено, що у разі прийняття Заявником пропозиції укласти електронний договір (Оферта), Заявник має заповнити в Особистому кабінеті заяву про прийняття Оферти (здійснити акцепт Оферти) в електронній формі. Заява про акцепт Оферти підписується в ІТС товариства електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Після акцептування Заявником оферти, він одержує електронне повідомлення-підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа.
Позивач здійснивши акцептування Оферти, підтвердив, що впевнений в тому, що всі умови йому зрозумілі та він чітко усвідомлює, які платежі, у якій сумі, у який термін та у якій валюті необхідно буде сплачувати, та шляхом підписання цієї заяви, він засвідчив, що у належній та доступній формі був проінформований про всі умови і зобов'язується неухильно їх дотримуватись.
Більш того, ОСОБА_2 не була обмежена у часі, у зв'язку з чим вона мала можливість в повній мірі ознайомитись з умовами укладення кредитного договору.
Крім того, ОСОБА_1 є постійним клієнтом/споживачем фінансових послуг відповідача. Так, в період з 11.09.2019 року по 31.03.2020 року ОСОБА_1 було укладено три кредитних договори, зобов'язання за якими нею в повному обсязі виконані. Зазначене підтверджує той факт, що позивач була ознайомлена з усією інформацією про умови кредитування, як того вимагає ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки вже не вперше зверталася до товариства з заявкою на отримання кредиту та підписавши договір, ОСОБА_1 засвідчила той факт, що обізнана з Правилами, які включають в себе і умови кредитування.
Таким чином, текст підписаного сторонами кредитного договору, свідчить про досягнення сторонами згоди відносно всіх істотних умов договору до моменту реальної передачі грошових коштів, які були перераховані позивачу на картковий рахунок. Окрім того, позивачем не надано доказів на спростування презумпції правомірності правочину в цілому, зокрема позивачем не спростовано, що під час укладення кредитного договору він діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився з його умовами, визначивши при цьому характер правочину і всі його істотні умови, а також отримав кредитні кошти у національній валюті.
Також відповідач зазначив, що в період карантину за прострочення виконання зобов'язань за договором - ОСОБА_1 звільнено від відповідальності за вказаним договором (п. 6.3. Договору) перед товариством за таке прострочення (на підставі п. 7 ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та запобіганню короновірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року №533-ІХ в частині доповнення п. 6 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» ЗУ «Про споживче кредитування»).Нарахування на період дії карантину здійснюється товариством за процентною ставкою, передбаченою п. 3.1.1. Договору №10001858451 від 24.04.2020 року.
Додатково відповідач зазначив, що 17.05.2020 року, 25.06.2020 року, 14.07.2020 року, 10.08.2020 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті позичальника було ініційовано здійснення пролонгації за кредитним договором та в результаті укладено додаткові угоди про зміну умов договору №10001858451 від 24.04.2020 року. 09.09.2020 року позичальником також в особистому кабінеті позичальника було здійснено реструктуризацію кредитного договору.
Враховуючи наведене, відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підтверджуються жодними доказами. Тож, кредитний договір №10001858451 від 24.04.2020 року укладений між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 , які досягай згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору.
Так, поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них. Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов'язань, є неприпустимим (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі № 638/2304/17).
Копію відзиву з додатками позивач отримала 18.01.2021 року, що підтверджується Описом поштового вкладення (а.с. 23), квитанціями про оплату поштових послуг (а.с. 21, 22) та Трекінг - відстеження вручення поштового відправлення (а.с. 78). Відповідно в установлений судом строк позивач відповіді на відзив до суду не подала, будь-яких заяв і клопотань не заявляла.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справі, суд встановив наступне.
ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» є фінансовою установою і надає фінансові послуги, а саме: надання послуг з факторингу, надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на підставі відповідної ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та примірного договору (Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - а.с. 31, Розпорядження №1680 від 16.05.2017 року «Про видачу ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг - а.с. 32, Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи - а.с. 33).
24.04.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір №10001858451 (далі - кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору за цим договором кредитор зобов'язується надати позичальникові кредит, на суму 4300 грн. 00 коп. (далі - сума кредиту) на умовах строковості, зворотності, платності в межах встановленого йому кредитного ліміту, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, зазначені у п. 3.1.1 цього Договору.
Відповідно до п. 1.2. кредитного договору кредит надається позичальнику строком до 15.05.2020 року.
Згідно з п. 1.3. кредитного договору розрахунок сукупної вартості кредиту (заборгованості) зазначено у Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 3.1. Кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється наступним чином: 3.1.1 1 процентів на залишок суми кредиту за кожний день користування кредитними, коштами, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту визначеного в п.1.2. цього Договору. Річна процента ставка становить 365%.
Також згідно з п. 3.3. кредитного договору плата за користування кредитом (проценти) є фіксованою та незмінною протягом усього строку дії цього договору.
Відповідно до п. 3.4. кредитного договору усі платежі за цим договором здійснюються виключно у національній грошовій одиниці України - гривні.
Відповідно до пункту 9.5. кредитного договору, позичальник підтверджує, що до укладення цього Договору отримав від Кредитора інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»; повідомлений про свої права згідно статті 8 Закону України «Про захист персональних даних»; інформація надана Кредитором з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання; надав згоду на передачу Кредитору своїх персональних даних та їх обробку з метою оцінки фінансового стану Позичальника та його спроможності виконати зобов'язання за цим Договором та ін.
Права та обов'язки сторін договору містяться в Розділі №4 кредитного договору, а Розділ №6 передбачає відповідальність сторін.
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору кредит надається виключно за допомогою Веб-сайту кредитора cashberry.com.ua, за умови ідентифікації позичальника та акцептування ним оферти (пропозиції) про укладення цього договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Договір є укладеним з моменту одержання товариством акцептування позичальником відповідної оферти товариства в особистому кабінеті на Веб-Сайті Товариства cashberry.com.ua. (п. 2.2. договору).
Так, заявник/користувач, який має на меті отримати кошти у кредит, може ознайомитись з Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі - Правила, а.с. 45-55) та примірним договором, які діють під час реєстрації та підписання електронного договору, на веб-сайті Товариства у загальному доступі і є публічною пропозицією (офертою) Товариства, у розумінні ст. ст. 641, 644 Цивільного кодексу України до укладення договору, а також на які є посилання безпосередньо при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ІТС) на сайті Товариства - https://cashberry.com.ua (далі - Сайт).
Відповідно до п.4.1. Правил, заявник здійснює заповнення заявки на отримання кредиту на сайті Товариства, обов'язково вказуючи всі дані зазначені в заявці, в якості обов'язкових для заповнення.
Відповідно до п.4.2. Правил, у заявці заявник зобов'язаний вказати повні, точні, достовірні та актуальні особисті дані, які необхідні для прийняття товариством рішення про надання кредиту, тобто які відомі лише заявнику/користувачу, який самостійно встановлює для себе захист та збереження вищевказаної інформації від третіх осіб, а також із власної ініціативи та бажання надає її будь-яким особам.
Фактом підтвердження щодо ознайомлення з Правилами, примірним договором та надання заявником дозволу (згоди) на обробку своїх персональних даних, які зазначені в заявці на отримання кредиту, є проставлення заявником/користувачем при реєстрації відповідних відміток на сайті товариства.
Тож, 24.04.2020 року ОСОБА_1 з метою отримання кредиту було здійснено реєстрацію на веб-сайті товариства та надано наступні відомості: 17.01.1990 р.н., паспортні дані: НОМЕР_1 виданий 19.11.2018 року; РНОКПП НОМЕР_2 ; телефон: НОМЕР_3 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 63-65, 34-37); номер карти, на який було здійснено перерахунок грошових коштів (кредиту) по вказаному укладеному договору, на підтвердження чого відповідачем надано інформаційну довідку ТОВ «Платежі Онлайн» (як оператора послуг платіжної інфраструктури) про успішно здійснену транзакцію типу «виплата кредиту» на номер карти, яку вказав позивач при реєстрації на сайті, за вих.№83/01 від 14.01.2021 року (а.с. 56).
В подальшому позичальником, ОСОБА_3 , було здійснено наступні платежі (в особистому кабінеті позичальника) в рахунок погашення заборгованості за договором № 10001858451 від 24.04.2020 року, а саме:
16.05.2020 року в розмірі 435,00 грн.; 17.05.2020 року в розмірі 468,00 грн., 25.06.2020 року в розмірі 602,00 грн., 14.07.2020 року в розмірі 602,00 грн., 10.08.2020 року в розмірі 602,00 грн., 26.09.2020 року в розмірі 602,00 грн., на підтвердження чого відповідачем надано інформаційні довідки ТОВ «Платежі Онлайн» (як оператора послуг платіжної інфраструктури) про успішно здійснену транзакцію типу «погашення кредиту» (а.с.57-62).
Крім того, 17.05.2020 року, 25.06.2020 року, 14.07.2020 року, 10.08.2020 року позивачем ОСОБА_1 в особистому кабінеті позичальника було ініційовано здійснення пролонгації за кредитним договором та в результаті укладено додаткові угоди про зміну умов договору №10001858451 від 24.04.2020 року (а.с. 38-41). 09.09.2020 року позичальником також в особистому кабінеті позичальника було здійснено реструктуризацію кредитного договору (а.с. 42-44).
Як зазначив відповідач у відзиві: в період карантину за прострочення виконання зобов'язань за договором - ОСОБА_1 звільнено від відповідальності за вказаним договором (п. 6.3. Договору) перед товариством за таке прострочення на підставі п. 7 ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та запобіганню короновірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року №533-ІХ в частині доповнення п. 6 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» ЗУ «Про споживче кредитування», а нарахування на період дії карантину здійснюється товариством за процентною ставкою, передбаченою п. 3.1.1. Договору №10001858451 від 24.04.2020 року, на підтвердження чого надав відповідний розрахунок заборгованості (а.с. 66-67), який позивачем не спростований.
Також судом було встановлено, що ОСОБА_1 є постійним клієнтом/споживачем фінансових послуг відповідача. Так, в період з 11.09.2019 року по 31.03.2020 року ОСОБА_1 було укладено три кредитних договори, зобов'язання за якими нею в повному обсязі виконані, що підтверджується наданими відповідачем документами (кредитний звіт фізичної особи - а.с. 68-75).
Вирішуючи вимоги за позовом, суд виходить з наступного.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 24.04.2020 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту, укладений в електронній формі з проставленням позивачем електронного підпису, та з метою укладення кредиту позивачем було здійснено реєстрацію на веб-сайті відповідача та заповнено заявку на отримання кредиту.
Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Так, відповідь до ч. 6 ст. 11 вказаного закону, особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно п.4.14 Правил, Товариство направляє (розміщує) в Інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ІТС) Товариства, а саме в Особистому кабінеті на сайті Оферту Заявнику, яка містить істотні умови кредитного договору.
Пунктами 4.15, 4.16 цих Правил передбачено, що у разі прийняття Заявником пропозиції укласти електронний договір (Оферта), Заявник має заповнити в Особистому кабінеті заяву про прийняття Оферти (здійснити акцепт Оферти) в електронній формі. Заява про акцепт Оферти підписується в ІТС Товариства електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Після акцептування Заявником оферти, він одержує електронне повідомлення-підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа.
Позивач здійснивши акцептування Оферти, підтвердила, що до моменту підписання цієї заяви вона ознайомлена з умовами, викладеними в Правилах про надання фінансового кредиту та в Договорі про надання фінансового кредиту на сайті кредитодавця: https://cashberry.com.ua, отримала від кредитора інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»; повідомлений про свої права згідно статті 8 Закону України «Про захист персональних даних»; інформація надана Кредитором з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання; надав згоду на передачу Кредитору своїх персональних даних та їх обробку з метою оцінки фінансового стану Позичальника та його спроможності виконати зобов'язання за цим Договором та ін.
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» при укладанні оспорюваного договору фінансового кредиту ознайомило позивача з усіма умовами надання кредиту. При цьому слід зазначити, що позивач не була обмежена у часі, у зв'язку з чим вона мала можливість в повній мірі ознайомитись з умовами укладення кредитного договору. Крім того, як встановлено судом, позивач є постійним клієнтом/споживачем фінансових послуг відповідача і в період з 11.09.2019 року по 31.03.2020 року ОСОБА_1 було укладено три кредитних договори, зобов'язання за якими нею в повному обсязі виконані, що свідчить про обізнаність позивача щодо процедури, порядку і умов укладення такого роду договорів.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
В силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Судом встановлено, що оспорюваний договір підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення зазначеного вище правочину не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору; відомості в кредитному договорі свідчать про те, що відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки, тощо.
Отже позивачем не доведено, що відповідач не надав позивачу повної, всебічної, об'єктивної та достовірної інформації, про умови договору перед укладенням та під час укладення договору.
Як роз'яснено у п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Однак позивач не надав доказів введення в оману, адже підписав договір фінансового кредиту, який за своїм змістом містить всю інформацію, необхідну для здійснення свідомого вибору.
Безпідставними є також посилання позивача на те, що договір укладений без строку дії договору та порядку його припинення та що договір не містить умов про відповідальність відповідача, зважаючи на те, що в оспорюваному кредитному договорі, а саме в Розділах №4 та №6 визначені права, обов'язки та відповідальність сторін, а в п. 1.2. договору зазначено, що кредит надається позичальнику строком до 15.05.2020 року. Крім того, 17.05.2020 року, 25.06.2020 року, 14.07.2020 року, 10.08.2020 року позивачем ОСОБА_1 в особистому кабінеті позичальника було ініційовано здійснення пролонгації за кредитним договором та в результаті укладено додаткові угоди про зміну умов договору №10001858451 від 24.04.2020 року, відповідно до яких строк надання кредиту було продовжено до 20.08.2020 року. Відповідно ж до п. 8.1. договору, строк дії договору - з дати його укладення сторонами і до останнього дня строку користування кредитом включно, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, що цілком відповідає вимогам ст. 599 ЦК України, де зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Окрім цього, позивач посилається на те, що п. 9.5 кредитного договору суперечить абз. 5, 11 п. 2 ст.8 Закону України «Про захист персональних даних», оскільки відповідач не повідомляв позивачу про умови та строки обробки його персональних даних, та згідно умов кредитного договору надана ним згода на обробку його персональних даних є безстроковою та безвідкличною.
Як вбачається, із п. 8.7. Правил надання коштів у позику, згода заявника/позичальника на обробку персональних даних необмежена терміном дії (надається безстроково). Про «безвідкличність» такої згоди, на яку посилається позивач, у вказаних Правилах не йдеться, лише вказано, що така згода є безстроковою.
Поряд з тим, із змісту самого кредитного договору від 24.04.2020 року, підписаного сторонами, а саме п. 9.5., вбачається, що позивач, підписуючи вказаний договір підтвердив, що повідомлений про свої права згідно статті 8 ЗУ «Про захист персональних даних».
Тож, відповідно до вимог статті 8 ЗУ «Про захист персональних даних» суб'єкт персональних даних має право зокрема відкликати згоду на обробку персональних даних.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних», поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних.
Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 2 вказаного закону згода суб'єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.
Таким чином, зважаючи на вище викладене, позивач добровільно дала згоду на обробку її персональних даних, а умови кредитного договору та Правил не містять жодних обмежень щодо права позивача, передбаченого ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних», про відкликання своєї згоду на обробку персональних даних. Крім того, у Правилах надання коштів у позику, з якими був ознайомлений позивач, чітко визначено цілі, умови та строки використання персональних даних позивача, а тому її твердження, що відповідач не повідомив про умови та строки обробки її персональних даних є безпідставним.
Тож, судом встановлено, що при укладенні оспорюваного кредитного договору, позичальник погодився з усіма умовами щодо отримання кредиту, повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом у строки, встановлені договором.
Вона була ознайомлена з умовами кредитного договору, які узгоджені та підписані сторонами. Кредитний договір містить всі істотні умови: суму кредиту, розмір відсоткової ставки, розмір щомісячного платежу та строк повернення грошових коштів.
Суд вважає обґрунтування позову надуманими, та не приймає до уваги позицію позивача, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджується.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те що обставини, на які посилається позивач, як на підставу позовних вимог не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, суд вважає позов необґрунтованим, безпідставним та недоведеним, приходить до висновку що він задоволенню не підлягає.
Дійшовши такого висновку, суд вважає, що порушень прав позивача, як споживача не мало місця, не було встановлено порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, про типові процентні ставки, тощо, які передують укладенню договору, а отже позивач не звільняється від сплати судового збору.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами регулюється ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи, що позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру, з останньої належить стягнути 768,40 грн. судового збору на користь держави (за ставками судового збору на час звернення до суду, а саме 11.12.2020 року).
Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 247, 265, 141, 354-355 ЦПК України суд, -
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 768,40 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складання повного його тексту, через Макарівський районний суд.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.03.2021 року.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», код ЄДРПОУ 40284315, адреса: 01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 7, прим. 103.
Суддя О.В. Тандир