Справа № 369/6555/20
Провадження №2/369/967/21
23.03.2021 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді: Волчко А.Я.
при секретарі: Миголь А.А.
розглянувши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» Білої Ірини Володимирівни, Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичина-2014» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за кредитним договором та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, -
02.06.2020 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» Білої Ірини Володимирівни, Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичина-2014» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за кредитним договором та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором.
16.03.2021 року до суду надійшла заява про забезпечення позову представника позивача ОСОБА_2 , відповідно до якої просили суд: забезпечити позов фізичної особи - громадянина України ОСОБА_1 до відповідачів:відповідач 1 - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК«НАДРА» (скорочене найменування: ПАТ «КБ «НАДРА», надалі - Банк) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» Білої Ірини Володимирівни, місцезнаходження: Україна, місто Київ, вулиця Січових Стрільців (попередня назва - вулиця Артема), будинок 15, поштовий індекс 04053, ідентифікаційний код юридичної особи: 20025456;відповідач 2 - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ГАЛИЧИНА-2014» (скорочене найменування - ТОВ «ГАЛИЧИНА-2014», надалі - Відповідач 2), місцезнаходження: Україна, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок 5, поштовий індекс 08132, ідентифікаційний код юридичної особи: 39262141,про визнання договору про задоволення вимог іпотекодержателя у формі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в іпотечному договорі - недійсним,шляхом заборони будь-яким державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо наступного об'єкта нерухомого майна: земельна ділянка, загальною площею 0,0623 га, кадастровий номер якої 8000000000:91:467:0019, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер 03-7-02964 (бланк серії КВ №141048), виданий 16.06.2009, видавник: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на підставі договору іпотеки (застереження про задоволення вимог іпотекодержателя), який був укладений 09 липня 2008 року ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пальорою Г.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №1839 (разом із додатковими договорами) та відповідно до договорів про відступлення прав вимоги за цим договором іпотеки.
Свої вимоги обгрунтовували наступним, із змісту позовної заяви, позивачем оскаржується правомірність договорів про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, відповідно до умов яких відповідач ТОВ «Галичина 2014» став іпотекодержателем щодо нерухомого майна позивача - земельної ділянки, загальною площею 0,0623 га, кадастровий номер якої 8000000000:91:467:0019, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Предмет іпотеки).
Права та законні інтереси позивача (за ефективним захистом яких він звернувся до суду), полягають у подальшому мирному володінні та користуванні своїм майном. Предметом іпотеки, недопущенні звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, особою, яка не отримала права іпотекодержателя на правомірних підставах та сплату забогованості за кредитом в межах належно розрахованої суми боргу належному кредитору, який отримав права за кредитним договором на правомірних підставах.
Правомірність підстав отримання відповідачем ТОВ «Галичина-2014» прав кредитора за кредитним договором та іпотекодавця за договором іпотеки - оскаржується в межах даної справи.
Фактичне звернення стягнення іпотекодержателем ТОВ «Галичина-2014» на предмет іпотеки шляхом набуття права власності іпотекодержателем на предмет іпотеки (або продажу предмету іпотеки іншій особі) на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який міститься у договорі іпотеки до завершення розгляду справи - істотно ускладнить або унеможливить ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, особливо у можливому випадку подальшого відчуження предмету іпотеки добросовісному набувачу, враховуючи неможливість витребування майна у добросовісного набувача та сумнівну можливість стягнути з Відповідача 2 у такому випадку фактично понесені Позивачем збитки (розмір статутного капіталу Відповідача 2, який існує в організаційно-правовій формі товариства з обмеженою відповідальністю за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань становить 4400,00 гривень.
Враховуючи факт отримання позивачем від відповідача ТОВ «Галичина-2014» вимоги (повідомлення) про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до Договору Іпотеки і повідомлення про звернення стягнення на Предмет іпотеки, відповідно до ст.ст. 35-38 Закону України «Про іпотеку» - така загроза є цілком реальною.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Встановлено, що предметом спору є правомірність договорів про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, відповідно до умов яких відповідач ТОВ «Галичина 2014» став іпотекодержателем щодо нерухомого майна позивача - земельної ділянки, загальною площею 0,0623 га, кадастровий номер якої 8000000000:91:467:0019, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - предмет іпотеки).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Так, відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд дослідивши матеріали позовної заяви, заяву про забезпечення позову та надані до неї документи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Згідно ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).
Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу правомірності договорів про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, відповідно до умов яких відповідач ТОВ «Галичина 2014» став іпотекодержателем щодо нерухомого майна позивача - земельної ділянки, загальною площею 0,0623 га, кадастровий номер якої 8000000000:91:467:0019, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Предмет іпотеки).
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Що стосується обраного позивачем виду забезпечення позову, то обраний позивачем вид забезпечення позову неспівмірний із предметом позову «про визнання недійсним договору відступлення права вимоги та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором», оскільки вказане забезпечення позову не направлене на реальне забезпечення виконання можливого рішення у даній справі про задоволення позову, оскільки вимоги позивача стосуються законності договору відступлення права вимоги за кредитним договром та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 19.06.2019 по справі № 201/12570/18.
Посилання на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду не підкріплено належними доказами по справі, зокрема не зазначено, які саме права позивача не можливо буде поновити в разі ухвалення можливого рішення про задоволення позову.
Разом із тим, заявником не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження підстав вважати, що виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову, може бути утрудненим чи неможливим.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відтак, заявник не обґрунтував належним чином необхідність вжиття вказаного заходу забезпечення позову і не зазначив причини, що можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.149, 150, 153 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» Білої Ірини Володимирівни, Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичина-2014» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: А.Я. Волчко