19.02.2021 Справа № 363/98/20
19 лютого 2021 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Рудюка О.Д.,
за участю секретаря Полуян В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 на його користь матеріальних збитків в наслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 36 100,03 грн., моральної шкоди спричиненої в наслідок пошкодження транспортного засобу у розмірі 15 000,00 грн., витрат на проведення судових експертиз та за надання правової допомоги у розмірі 22 768,80 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 25.02.2018 року в м. Києві приблизно о 18 годині 50 хвилин ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Subaru Legasy Outback» д.н.з. НОМЕР_1 , на вул. Богатирській, 26-А, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, при об'їзді перешкоди, не переконався в безпечності свого маневру, здійснив рух по двом смугам одночасно, не дотримався безпечного інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем «Nissan X-Trail» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , що призвело до механічного пошкодження елементів кузова та лакофарбового покриття правої сторони автомобіля позивача.
26.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ СК «Галицька» із заявою про страхове відшкодування та повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, але страховою компанією не виплачено страхове відшкодування. Крім того, звернувшись до МТСБУ позивачу стало відомо, що ПАТ СК «Галицька» припинила членство в МТСБУ.
В наслідок пошкодження автомобіля позивачу завдано моральної шкоди, що виразилась у душевних стражданнях, яких він зазнав. Було порушено буденне життя позивача, створено моральний та психологічний дискомфорт, оскільки пошкоджено засіб для пересування, тобто змінено ритм життя, психоемоційний стан, психологічний стрес з приводу того, що могли мати інші тяжкі безповоротні наслідки.
Оскільки, ОСОБА_2 в добровільному порядку відмовився відшкодовувати завдані збитки, ОСОБА_1 звернувся за правовою допомогою, на яку витратив 15 000,00 грн., а тому вважає, що ці кошти також підлягають стягненню з відповідача.
Ухвалою суду від 25.02.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до розгляду.
21.07.2020 року ухвалою суду визнано явку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання обов'язковою.
19.02.2021 року позивач та представник позивача в судове не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи 19.02.2021 року за відсутності сторони позивача. Від заявлених раніше клопотань з приводу призначення судової психологічної та автотоварознавчої експертизи відмовився. Заявлені позовні вимоги, які безпосередньо стосуються предмету позову підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку. Відповідач скористався своїм правом та 19.05.2020 року подав до суду відзив на позовну заяву згідно якого, позов визнав частково, а саме в частині відшкодування матеріальної шкоди на відновлювальний ремонт автомобіля. В задоволенні інших вимог просив відмовити.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.
Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено постановою Оболонського районного суду м. Києва від 14.11.2018 року, що 25.02.2018 року приблизно о 18 годині 50 хвилин ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Subaru Legasy Outback» д.н.з. НОМЕР_1 , на вул. Богатирській, 26-А, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, при об'їзді перешкоди, не переконався в безпечності свого маневру, здійснив рух по двом смугам одночасно не дотримався безпечного інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Nissan X-Trail» д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження обох транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.2.3.б, 12.3., 13.3., 12.1., 11.10. Правил дорожнього руху України.
Вищевказаною постановою Оболонського районного суду м. Києва закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП, оскільки, порушення, яке скоїв ОСОБА_2 25.02.2018 року із дня його вчинення минуло більш ніж три місяці. Вказана постанова набрала законної сили 25.11.2018 року.
Цивільно-правова відповідальність відповідача за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ СК «Галицька».
Крім того, цивільно-правова відповідальність позивача за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна».
Відповідно до звіту №А6-79 про оцінку автомобіля «Nissan X-Trail» реєстраційний номер НОМЕР_2 складеного 01.07.2019 року, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ «Nissan X-Trail» реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 33 800,03 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Nissan X- Trail» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 унаслідок ДТП на 01.07.2019 року складає 39 218,03 грн.
Згідно листа МТСБУ від 11.09.2019 року №3.1.-05/29492, розглянувши скаргу ОСОБА_1 щодо невиконання ПрАТ «СК «Галицька» своїх зобов'язань за обов'язковим договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, повідомило, що на даний час МТСБУ не може застосувати до зазначеного страховика заходів впливу, оскільки членство останнього в МТСБУ було припинено.
Шкода заподіяна під час дорожньо-транспортної пригоди від 25.02.2018 року, завдана ОСОБА_2 , позивачу ОСОБА_1 відшкодована не була, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося самим відповідачем, у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно до ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення матеріальних збитків в наслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 36 100,03 грн., тобто із водія ОСОБА_2 , підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення моральної шкоди з відповідача, суд виходить з того, що відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльність відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, проте до цих вимог також застосовуються положення ст.11 ЦПК України, щодо надання належних та допустимих доказів її спричинення.
Згідно положень ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме пункт 3 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно до роз'яснень, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» ( з урахуванням змін та доповнень, внесених Постановою пленуму Верховного Суду України від 25.05.2005 р. № 5) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експерта; показаннями свідків.
Однак, позивачем та представником позивача суду не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують душевні страждання, порушення буденного життя позивача, створено моральний та психологічний дискомфорт, змінено ритм життя, психоемоційний стан, психологічний стрес з приводу того, що могли мати інші тяжкі безповоротні наслідки у результаті саме дій відповідача, а тому заявлені вимоги, щодо стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, як недоведені.
Крім того, згідно із положенням ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи зі змісту положень ч.3 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до ч.1 ст.901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України вбачається, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 137 витрати ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн. не підлягає задоволенню, оскільки матеріали справи не містять договору про надання правничої допомоги укладеного між позивачем та адвокатом Гончаруком А.В. Детальний опис робіт виконаних адвокатом та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 24.12.2019 року, не є належним та допустимим доказом, оскільки із вказаного детального опису робіт не вбачається, що адвокатом Гончаруком А.В. надавались послуги та виконувались роботи саме в рамках даної справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 11, 22, 993, 1166, 1187, 1191, 1192 ЦК України, пунктами 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та 13, 76, 81, 89, 141, 247, 264, 265, 274, 279 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ОСОБА_1 матеріальні збитки заподіяні в наслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 36 100,03 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_2 ).
Суддя О.Д. Рудюк