Справа № 362/578/20
Провадження № 1-кп/362/397/21
Іменем України
25.03.2021 м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
Головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12019110140001672 від 05.12.2019, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, українець, громадянин України, освіта середня, неодружений, офіційно не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий у силу ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч.3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України,
встановив:
28.11.2019 (точного часу не встановлено) ОСОБА_4 перебував на території садового товариства «Глеваха-3» у смт. Глеваха Васильківського району Київської області, де через збіг тяжких сімейних обставин, відсутність сім'ї і постійного місця проживання, у останнього виник умисел знайти домоволодіння для ночівлі.
Реалізуючи прямий умисел, спрямований на незаконне проникнення до житла чи іншого домоволодіння, обвинувачений ОСОБА_4 незаконно переліз через паркан домоволодіння потерпілої ОСОБА_6 , що у АДРЕСА_2 , не маючи дозволу власника на знаходження і пересування по території зазначеного домоволодіння.
Цими діями обвинувачений ОСОБА_4 , діючи умисно і усвідомлено, впевнившись у відсутності володільця домоволодіння шляхом візуального огляду майна, та у тому, що за його діями ніхто із третіх осіб не спостерігає, а як наслідок впевнившись у відсутності перепон до вчинення правопорушення, вчинив незаконне проникнення до житла чи іншого володіння особи, тобто порушив гарантоване право потерпілої на недоторканість її володіння, яке гарантовано положеннями ст. 30 Конституції України, згідно з якими гарантується право кожного громадянина на недоторканість житла чи іншого домоволодіння особи.
Продовжуючи свої умисні дії обвинувачений ОСОБА_4 , використовуючи фізичну м'язову силу, віджав дві скляні рами вікна та незаконно проник до вказаного будинку, де залишився проживати.
Крім того 28.11.2019 (точного часу не встановлено) у обвинуваченого ОСОБА_4 , який незаконно проживав у належному потерпілій на праві приватної власності будинку, що знаходиться за вищезазначеною адресою, виник умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку) з вказаного домоволодіння з метою незаконного збагачення за рахунок його подальшого продажу.
Продовжуючи злочинну діяльність, спрямовану на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, діючи умисно, в одній з кімнат вказаного домоволодіння помітив індукційну плиту марки «Caso» Waive 2100, яку помістив у пакет та підготував для викрадення.
Надалі обвинувачений ОСОБА_4 помітив, що у цьому будинку тривалий час ніхто не проживає, та вирішив залишитися там на декілька днів для відпочинку та розпивання наявних у домоволодінні алкогольних напоїв.
05.12.2019 до вищезазначеного будинку приїхала потерпіла ОСОБА_6 , яка затримала обвинуваченого ОСОБА_4 . Так, останній не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення крадіжки до кінця з причин, що не залежали від його волі, а саме через приїзд власника майна.
Згідно з даними висновку експерта № 13-1/2222 від 12.12.2019 ринкова вартість наданої на дослідження індукційної плити марки «Caso» Waive 2100 станом на 05.12.2019 могла становити 1716,67 грн.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав себе винуватим у незаконному проникненні до володіння потерпілої. Показав, що звільнився з місць позбавлення волі й у нього виникла проблема з житлом, оскільки квартиру у Києві, де зареєстрований, родичі здали в оренду. Тому попрямував до смт. Глеваха до дачного будинку, який належав його померлій бабусі. Там намагався розпалити пічку, бо було холодно. Однак йому не вдалося цього зробити і будинок згорів. Оскільки домоволодіння потерпілої знаходиться по сусідству, він вирішив проникнути туди. Віджав віконні рами вікна дачного будинку, проник до середини і залишився проживати декілька днів, а саме поки не приїхала потерпіла і її сини, які викликали поліцію. Щодо замаху на крадіжку індукційної плити, то показав, що не мав наміру її викрадати, хотів увімкнути цю плиту, однак не зміг і поставив її у пакет. Після зміни прокурором обвинувачення ОСОБА_4 він визнав у повному обсязі свою вину у скоєнні вказаних кримінальних правопорушень (ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України), додаткових показань суду за новим обвинуваченням не надав.
Потерпіла ОСОБА_6 до судового засідання не з'явилися, надала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд кримінального провадження за новим обвинуваченням без її участі, при застосуванні виду покарання покладається на розсуд суду.
Окрім визнання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні незаконного проникнення до житла чи іншого володіння особи, а також у вчиненні незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна, його винуватість повністю підтверджується наданими у судовому засіданні показаннями свідків та іншими безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами у їх сукупності і взаємозв'язку.
Так, свідок ОСОБА_7 , син потерпілої, показав суду, що 05.12.2019 йому зателефонувала матір і попросила поїхати з нею на дачу. Вона була стривожена звісткою сусіда по дачі про те, що у її дачному будиночку відсутнє скло у вікні. Поїхали з братом і матір'ю туди. Відчинивши будинок, побачили страшенний безлад, а у дальній кімнаті на ліжку спав обвинувачений ОСОБА_4 , викликали поліцію. Наголосив, що обвинувачений не вперше проникав до будинку, раніше з речей нічого не зникало, тільки випивав спиртне, яке матір залишала у дачному будинку. Щодо індукційної плити, то зазначив, що після закінчення дачного сезону і перед від'їздом з дачі його матір завжди ховала це майно, йому невідомо куди саме. Однак того дня плита була спакована до поліетиленого пакету і знаходилась на диванчику в дальній від входу кімнаті, де і виявили сплячого ОСОБА_4 . Стосовно вартості плити, то вказав, що йому невідомо скільки вона коштує, бо це майно придбавала матір, думає у межах 1200-1500 гривень. Також свідок наголосив, що під час затримання ОСОБА_4 працівникам поліції він говорив, що мав намір продати цю плиту.
Показання свідка ОСОБА_7 повністю узгоджуються з показанням свідка ОСОБА_8 , молодшого сина потерпілої. Як повідомив свідок, коли з матір'ю і братом прибули до місця вчинення злочину, то побачили повний безлад, речі були викинути з меблів і розкидані по підлозі, а у дальній від входу кімнаті на ліжку спав ОСОБА_4 . Викликали поліцію. Щодо індукційної плити пояснив, що її купила матір для користування в період проживання на дачі. Коли звідти їхала, то завжди ховала цю плиту і ніколи не залишала на видному місці. Наголосив, що того дня, у момент коли приїхали на дачу, ця плита була спакована до поліетиленового пакету та знаходилась у одній з кімнат, де точно не пам'ятає.
З дослідженого у судовому засіданні протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, від 05.12.2019 видно, що потерпіла ОСОБА_6 , прибувши до свого дачного будинку за вищезазначеною адресою, виявила невідому особу в середині будинку, яка намагалася викрасти речі (а.к.п. 237).
У заяві потерпілої ОСОБА_9 від 05.12.2019, яка досліджена у судовому засіданні, зазначено, що вона дозволяє працівникам поліції оглянути дачний будинок, що у АДРЕСА_2 (а.к.п. 238).
У досліджених у судовому засіданні протоколі огляду місця події від 05.12.2019 та доданим до нього диском з відеозаписом, який було продемонстровано у залі судового засідання, зафіксовано місце, час та обстановку вчинення вказаних кримінальних правопорушень, що відповідає обставинам, повідомленим обвинуваченим і свідками (а.к.п.239-240).
На підставі дослідженого у судовому засіданні висновку експерта № 13-1/2222 від 12.12.2019 встановлено, що ринкова вартість наданої на дослідження індукційної плити марки «Caso» Waive 2100 станом на 05.12.2019 могла становити 1716,67 грн. (а.к.п. 241-244).
Факт придатності для ідентифікації та належності обвинуваченому ОСОБА_4 , дактилокарту якого надано на дослідження, слідів пальців рук, що були вилучені 05.12.2019 у ході проведення огляду домоволодіння, що у АДРЕСА_2 , підтверджено даними висновку експерта № 17-1/2247 від 12.12.2019 (а.к.п. 245-248).
Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази відповідно до ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і неупередженому дослідженні обставин кримінальних правопорушень, суд вважає всі вищезазначені докази належними, допустимими, достовірними та у своєму взаємозв'язку достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень.
На підставі викладеного суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 незаконному проникненню до житла та іншого володіння особи та у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 162, ч.3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 65 КК України та п.1 постанови Пленуму ВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів. Згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисні кримінальні правопорушення, які згідно із ст. 12 КК України є кримінальними проступками, офіційно не працює, на обліку у лікаря нарколога і у лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, у силу ст. 89 КК України раніше не судимий.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, суд не вбачає.
Отже, з урахуванням усіх фактичних обставин кримінальних правопорушень, ступеня тяжкості вчинених злочинів, особи винного, який визнав винуватість у скоєнні кримінальних правопорушень у повному обсязі, враховуючи, що вказаними кримінальними правопорушеннями фактичної шкоди не завдано, злочини вчинено під впливом тяжких сімейних обставин, а також виходячи з загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкцій статей КК України, за якими обвинувачується, а саме у виді обмеження волі. Суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення можливих нових кримінальних правопорушень і таким чином сприятиме досягненню визначеної у ст. 50 КК України мети загальної і спеціальної превенції. Суд не знаходить підстав для застосування іншого виду покарання, передбаченого санкціями статей.
Підстави для застосування ст. ст. 69, 69-1 КК України відсутні.
Цивільний позов у даному кримінальному проваджені не заявлявся.
У силу ч. 2 ст. 377 КПК України, враховуючи особу винного, тимчасову відсутність у нього місця проживання та характер вчинених кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_4 раніше обраний запобіжний захід - тримання під вартою.
Розподіл процесуальних витрат суд вирішує у порядку ст. 124 КПК України.
Питання щодо речових доказів слід вирішити у порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 337, 368-371, 373-374, 377, 395 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 та ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання:
за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі на строк три роки;
за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України у виді обмеження волі на строк два роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання ОСОБА_4 у виді обмеження волі на строк три роки.
Початком строку відбування покарання ОСОБА_4 за цим вироком вважати момент набрання вироком законної сили.
У порядку ч. 1, 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання попереднє ув'язнення з 06.12.2019 по день набрання вироком законної сили із співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта у сумі 1570,10 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят) гривень 10 копійок.
Речовий доказ - індукційну плиту марки «Caso» Waive 2100, яка передана на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 , - залишити у її власності.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1