гСправа № 358/222/21 Провадження № 2-н/358/53/21
про відмову у видачі судового наказу
22 березня 2021 року м. Богуслав
Суддя Богуславського районного суду Київської області Кіхтенко С.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що продовжує навчання, в розмірі 25% всіх видів доходу боржника, щомісячно починаючи з дня подання заяви до суду і до закінчення навчання,-
09 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Богуславського районного суду Київської області суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня подання заяви до суду і до закінчення навчання, в розмірі 25% всіх видів доходу боржника, щомісячно.
Вивчивши заяву та наявні матеріали, встановлено, що у видачі судового наказу необхідно відмовити з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 160 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано у разі, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Як визначено статтею 199 Сімейного кодексу України (далі СК України), якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Обов'язок по утриманню повнолітніх дочки або сина, які продовжують навчання, не є продовженням обов'язку по утриманню дитини до вісімнадцяти років. Це два самостійні обов'язки, що закріплені у різних главах Сімейного кодексу України.
Так, згідно із частиною першою статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років (частина перша статті 6СК України). Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (частина тертя статті 6СК України).
Відповідно до пункту 20 постанови Пленум Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року обов'язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Цей склад юридичних фактів розглядається у позовному провадженні за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частини третьої статті 199 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Отже, стягнення аліментів відповідно до статті 161 ЦПК України в порядку наказного провадження можливе на утримання неповнолітньої дитини. Вимоги ж щодо стягнення аліментів на повнолітніх осіб, які продовжують навчання, вирішується в позовному провадженні.
Також, частиною третьою статті 199 СК України визначено коло суб'єктів, які мають право звернутися до суду з відповідним позовом: право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
На підставі свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого повторно 21 липня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції у Київській області, встановлено що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла вісімнадцятирічного віку (повноліття).
Відтак, необхідно звернути увагу заявника на те, що відповідно до закону повнолітня дитина, яка продовжує навчання, має повний обсяг цивільної процесуальної дієздатності та може звернутись самостійно з позовом про стягнення аліментів на її утримання; у разі подання позову матір'ю дитини, повнолітню дитину має бути обов'язково зазначено у позовній заяві у якості третьої особи у справі.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що заявником ОСОБА_1 на підтвердження матеріального стану не надано довідки про її доходи.
Також, у зв'язку із необхідністю з'ясування можливостей батька надавати матеріальну допомогу дочці, яка є повнолітньою та продовжує навчання, суд дійшов висновку, про наявний спір про право, що унеможливлює розгляд вказаної заяви в порядку наказного провадження.
Керуючись наведеним, суд дійшов висновку про відсутність правових підставі для видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що продовжує навчання в розмірі 25% всіх видів доходу боржника, щомісячно починаючи з дня подання заяви до суду і до закінчення навчання.
Згідно пункту три частини першої статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, не передбачену статтею 161 цього Кодексу.
Таким чином, суд вважає доцільним відмовити заявнику у видачі судового наказу.
Відповідно до частини другої статті 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.
Водночас, заявник має право у цьому випадку звернутись з тими самими вимогами у позовному порядку, що передбачено у частині другій статті 166 ЦПК України.
Згідно положень ч. ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. 165, ст.ст. 164, 166, 353 ЦПК України, суддя, -
У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що продовжує навчання, в розмірі 25% всіх видів доходу боржника, щомісячно починаючи з дня подання заяви до суду і до закінчення навчання - відмовити.
Роз'яснити заявнику ОСОБА_1 її право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у позовному провадженні за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Копію ухвали разом із заявою та доданими до неї матеріалами надіслати заявнику.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. О. Кіхтенко