Справа № 357/2752/20
2-др/357/49/21
17 березня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді - Цуранова А. Ю.
при секретарі Севериненко Д. В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,
В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду перебувала вищевказана справа.
10.02.2021 року представник відповідача - адвокат Тетеря С.І., засобами поштового зв'язку звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою про ухвалення додаткового рішення.
В обґрунтування заяви вказувала, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.02.2021 року у справі № 357/2752/20 позовну заяву ОСОБА_1 до ПОСП «Сидори» про визнання недійсним договору оренди землі залишено без розгляду за заявою представника позивача. У зв'язку з розглядом вказаної справи відповідач поніс витрати на професійну правничу (правову) допомогу на загальну суму 33 658,39 грн. Зазначено, що позивач усвідомлював, що єдиним способом довести обґрунтованість його позовних вимог є проведення за його ініціативи відповідної судової експертизи, яку він повинен буде оплатити та гарантував її оплату. Позивач не надав доказів скрутного матеріального становища та не заявив клопотання про покладення витрат на проведення такої експертизи на відповідача, що свідчить про необґрунтованість дій позивача. З посиланням на ч. 5 ст. 142 ЦПК України просила стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 33 658,39 грн.
17.03.2021 року представником позивача - адвокатом Червінчиком Є.Е., подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. Вказане заперечення обґрунтоване тим, що звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. З посиланням на постанову Верховного Суду від 12.11.2020 року у справі № 359/9512/17 вказував, що підставою для компенсації здійснених відповідачем витрат мають бути свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання ним своїми процесуальними правами. Сам факт подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. Просив відмовити у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.
В судове засідання сторони не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, направили суду клопотання про розгляд справи без їх участі.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
13.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори», в якому з урахуванням заяви про уточнення просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровим номером 3220486000:04:010:0032) № 37 від 09.09.2013 року.
01.04.2020 року ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження.
13.08.2020 року ухвалою суду за клопотанням позивача призначено почеркознавчу та технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, зупинено провадження у справі.
24.12.2020 року ухвалою суду поновлено провадження у справі у зв'язку з поверненням матеріалів цивільної справи № 357/2752/20 та повідомленням про неможливість проведення експертизи через несплату позивачем коштів за проведення експертизи.
05.02.2021 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки залишено без розгляду.
У відзиві на позов (а.с. 49) представником відповідача заявлено про подання протягом п'яти днів з дня ухвалення судового рішення заяви про відшкодування судових витрат в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат направлена на адресу суду засобами поштового зв'язку 10.02.2021 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи доказами.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, надано до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги № 18/12-09 від 22.12.2018 року, додаткову угоду № 31/12/20-1 від 31.12.2020 року та додаткову угоду № 17/03/20-9 від 17.03.2020 року, якою доповнено договір додатком № 17/03/20-9 від 17.03.2020 року, рахунок на оплату № 81 від 17.03.2020 року та акт № 17/03/20-9 приймання-передачі наданих послуг в рамках правової допомоги за договором про надання правової допомоги № 18/12-09 від 22.12.2018 року, складеним 08.02.2021 року та платіжне доручення № 763 від 26.03.2020 року, роздруківка з сайту видання "Юридична практика", роздруківка з сайту видання "Юридична газета".
При вирішенні заяви про ухвалення додаткового рішення суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги на рахунок держави.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а положеннями ст. 257 ЦПК України визначено право позивача на подачу заяви про залишення позову без розгляду.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
За змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Суд критично відноситься до аргументів представника відповідача про необґрунтованість дій позивача щодо не вчинення ним усіх необхідних дій для проведення судової експертизи, яку просив призначити, що призвело до неможливості її проведення з вини позивача, а представник позивача не надав жодних доказів наявності поважних причин, у зв'язку з яким позивач не міг забезпечити проведення судової експертизи.
Нормою ч. 5 ст. 142 ЦПК України, на яку відповідач посилається як на підставу стягнення судових витрат з позивача, передбачено право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто, відповідачу необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійсненні.
Така ж позиція висловлена у п. 38 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», а саме, що в разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
За таких обставин, оскільки матеріали справи не містять доказів та постановлених судом ухвал в порядку Глави 9 «Заходи процесуального примусу» щодо зловживання позивачем чи її представником процесуальними правами, чи безпідставних дій позивача при звернення до суду з вказаним позовом, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів заяви про ухвалення додаткового рішення, при цьому вказані у заяві обставини не були встановлені судом при розгляді справи, адже рішення суду по суті спору не приймалось. Інших необґрунтованих дій з боку позивача, як то систематичне протидіяння правильному та швидкому вирішенню спору, умисність дій та винна поведінка заявником не доведено, а саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, так як це його право, передбачене цивільним процесуальним законодавством України, яке не містить обмежень в його реалізації, а отже у задоволенні заяви слід відмовити.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12.11.2020 року у справі № 359/9512/17.
Керуючись ст. 4, 12, 137, 141, 142, 270, 257, 258, 260, 353, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» про ухвалення додаткового рішення - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
СуддяА. Ю. Цуранов