Романівський районний суд Житомирської області
290/1293/20
Іменем України
19 березня 2021 року смт. Романів
Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Ковальчука М.В., з участю секретаря судового засідання Багінської В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом кредитної спілки «СуперКредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В грудні 2020 року кредитна спілка «СуперКредит» звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 16 жовтня 2018 року між кредитною спілкою «СуперКредит» та відповідачем було укладено кредитний договір кредитної лінії № СК60/006/18/191/04СЗ та додатковий договір про транш № 1 до цього кредитного договору, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 25000,00 грн на строк до 16 жовтня 2020 року.
Посилаючись на порушення ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка виникла станом на 27 листопада 2020 року, в сумі 28026,28 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом за період з 24 січня 2020 року по 27 листопада 2020 року - 13904,21 грн, заборгованість по процентах за період 24 січня 2020 року по 27 листопада 2020 року - 14122,07 грн, а також інфляційні витрати на прострочене тіло кредиту за період з 11 квітня 2019 року по 31 жовтня 2020 року в сумі 935,55 грн, три проценти річних від простроченої суми зобов'язання по кредиту за період з 11 квітня 2019 року по 27 листопада 2020 року - 1047,64 грн та 1336,56 грн трьох процентів річних від простроченої суми зобов'язання по процентам за період з 11 квітня 2019 року по 27 листопада 2020 року.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач своїм правом подати відзив не скористалася.
Судом встановлено, що 16 жовтня 2018 року між кредитною спілкою «СуперКредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір кредитної лінії № СК60/006/18/191/04СЗ, відповідно до якого кредитна спілка надала позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії з кредитним лімітом у розмірі 25000,00 грн на споживчі потреби зі змінюваною процентною ставкою строком повернення до 16 жовтня 2020 року.
Цього ж дня, між кредитною спілкою та позичальником було укладено додатковий договір про транш № 1 до кредитного договору, за умовами якого кредитна спілка надає позичальнику транш згідно умов кредитного договору зі сплатою платежів згідно погодженого графіку платежів.
Платіжним дорученням № 16228 від 16 жовтня 2018 року підтверджується факт отримання позичальником кредитних коштів в сумі 25000,00 грн.
Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 17 серпня 2020 року, яке набрало законної сили 17 вересня 2020 року, було задоволено позов кредитної спілки «СуперКредит» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки заборгованість за кредитним договором кредитної лінії № СК60/006/18/191/04СЗ від 16 жовтня 2018 року, яка виникла станом на 23 січня 2020 року, в сумі 20675,52 грн (в тому числі: заборгованість за кредитом - 7482,21 грн, заборгованість по процентах за період з 11 квітня 2019 року по 23 січня 2020 року - 13162,31 грн, а також витрати, пов'язані з листуванням - 31,00 грн) та 2102,00 грн судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору (цивільна справа № 290/136/20).
Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов'язань за вказаним договором, позивач 28 жовтня 2020 року надіслав позичальнику вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором з вимогою повернення простроченої заборгованості за кредитом в строк до 7 листопада 2020 року, однак дана вимога відповідачем виконана не була.
Відповідно до статті 1054 частини 1 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно частини 2 цієї ж статті та частини 2 статті 1046 ЦК України кредитний договір вважається укладеним з моменту передання грошей.
Статтею 526 ЦК України визначено, що, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідачем доводи позивача щодо невиконання нею зобов'язань за договором не спростовані, а тому майнові права кредитної спілки «СуперКредит» підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості.
Суд бере до уваги розрахунки, надані позивачем, згідно яких заборгованість за кредитним договором станом на 27 листопада 2020 року складає 28026,28 грн, в тому числі: 13904,21 грн заборгованості за кредитом за період з 24 січня 2020 року по 27 листопада 2020 року та 14122,07 грн заборгованості по процентах за період 24 січня 2020 року по 27 листопада 2020 року.
Також згідно з даними розрахунку позивача, інфляційні витрати на прострочене тіло кредиту за період з 11 квітня 2019 року по 31 жовтня 2020 року становлять 935,55 грн, три проценти річних від простроченої суми зобов'язання по кредиту за період з 11 квітня 2019 року по 27 листопада 2020 року - 1047,64 грн, три проценти річних від простроченої суми зобов'язання по процентам за період з 11 квітня 2019 року по 27 листопада 2020 року - 1336,56 грн.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2019 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18, дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Окрім цього, у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відтак Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини 4 статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.
Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
Тобто у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною 1 статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
З урахуванням вищевикладеного, у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитними коштами поза строком дії кредитного договору слід відмовити.
Водночас, аналіз норми частини 1 статті 1048 ЦК України дає підстави зробити висновок, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку сплатити проценти за право тимчасово користуватися наданими їй коштами, однак до спливу визначеного договором строку кредитування, тобто до 16 жовтня 2020 року.
Також, враховуючи, що строк кредитування відповідача закінчився, стягненню підлягають інфляційні втрати та річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 29423,53 грн заборгованості за кредитним договором, в тому числі: 13904,21 грн заборгованості за кредитом за період з 24 січня 2020 року по 27 листопада 2020 року та 12202,57 грн заборгованості по процентах за період 24 січня 2020 року по 16 жовтня 2020 року, а також інфляційні витрати на прострочене тіло кредиту за період з 11 квітня 2019 року по 31 жовтня 2020 року в сумі 935,55 грн, три проценти річних від простроченої суми зобов'язання по кредиту за період з 11 квітня 2019 року по 27 листопада 2020 року - 1047,64 грн та три проценти річних від простроченої суми зобов'язання по процентам за період з 11 квітня 2019 року по 27 листопада 2020 року - 1336,56 грн.
Частково задовольняючи позов, відповідно до статті 141 ЦПК України, суд присуджує з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 526, 625 ЦК України, статтями 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд, -
Позов кредитної спілки «СуперКредит» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь кредитної спілки «СуперКредит» (адреса місцязнаходження: вул. Жилянська, 68, приміщення 321, кімната 3 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 37917325) 29423 (двадцять дев'ять тисяч чотириста двадцять три) грн 53 коп заборгованості за кредитним договором кредитної лінії № СК60/006/18/191/04СЗ від 16 жовтня 2018 року та 1973,15 грн судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя М.В. Ковальчук