Справа № 344/1350/19
Провадження № 22-ц/4808/457/21
Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.
Суддя-доповідач Девляшевський
18 березня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Девляшевського В.А.,
суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,
секретаря Мельник О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом АТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене головуючою суддею Домбровською Г.В. 10 червня 2019 року,
У січні 2019 року АТ КБ “ПриватБанк” звернулося до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позовних вимог позивач вказував, що 25 вересня 2017 року між сторонами було укладено кредитний договір №б/н шляхом підписання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 через систему інтернет-клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг “КУБ”. За умовами вказаного договору відповідач отримала 75 000 грн на поточний рахунок зі сплатою 2% в місяць від початкового розміру кредиту на строк 12 місяців. У зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів у ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яка станом на 10 січня 2019 року склала 92 447,85 грн, з яких: 51923,48 грн - заборгованість за кредитом, 14 934,15 грн - заборгованість за відсотками, 11 344,49 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 14 245,73 грн - пеня. Посилаючись на те, що в добровільному порядку ОСОБА_1 відмовилася повертати вищевказану заборгованість, позивач АТ КБ “ПриватБанк” просив її стягнути примусово з ОСОБА_1 . Також позивач просив стягнути з відповідачки судові витрати.
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 червня 2019 року позов АТ КБ “ПриватБанк” задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ “ПриватБанк” заборгованість за договором № б/н від 25.09.2017 року в розмірі 92 447,85 грн, яка складається з: 51 923,48 грн - заборгованість по кредиту, 14 934,15 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 11 344,49 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 14 245,73 грн - заборгованість з пені. Цим же рішенням з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» стягнуто 1 921 грн судового збору.
Не погоджуючись із даним рішенням суду, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, вказує представник відповідачки, судом першої інстанції не було враховано того, що спірні правовідносини виникли між суб'єктами господарювання, оскільки ОСОБА_1 уклала кредитний договір в якості фізичної особи-підприємця. Поза увагою суду першої інстанції залишилось й те, що навіть після припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності її господарські зобов'язання за укладеним договором не припинилися, а продовжили існувати. А тому, на думку представника ОСОБА_1 , даний спір повинен був розглядатися за правилами господарського судочинства, що підтверджується постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №910/8729/18. Посилаючись на вищенаведене, представник ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати, а провадження у даній справі закрити. Також представник відповідачки просив стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме 2 881,50 грн сплаченого судового збору та 4100 грн витрат на правову допомогу.
Позивач АТ КБ “ПриватБанк” правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направляв, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Належним чином повідомлений представник позивача АТ КБ “ПриватБанк” в судове засідання не з'явився. Представник ОСОБА_1 надіслав заяву, в якій погоджується на розгляд справи у відсутності апелянта. Отже, є правові підстави для розгляду справи у відсутності представника позивача, відповідача та її представника.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги АТ КБ “ПриватБанк”, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 25 вересня 2017 року, оскільки остання не виконувала взяті на себе обов'язки щодо повернення кредитних коштів. При цьому, суд першої інстанції вважав, що розгляд даного спору повинен відбуватися за правилами цивільного судочинства, оскільки на час подання позову відповідачка ОСОБА_1 втратила статус підприємця, що підтверджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 липня 2018 року при розгляді справи №14-236цс18.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі відповідає.
Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 25 вересня 2017 року між сторонами було укладено кредитний договір №б/н, шляхом підписання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 через систему інтернет-клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг “КУБ”. За умовами вказаного договору відповідач отримала 75 000 грн на поточний рахунок зі сплатою 2% в місяць від початкового розміру кредиту на строк 12 місяців. Дані кошти були отримані нею для фінансування поточної підприємницької діяльності, що підтверджується меморіальним ордером від 27 вересня 2017 року №NSAV701U6R (а.с.11-12, 21).
У зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів у ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яка станом на 10 січня 2019 року склала 92 447,85 грн, з яких: 51923,48 грн - заборгованість за кредитом, 14 934,15 грн - заборгованість за відсотками, 11 344,49 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 14 245,73 грн - пеня. Даний розмір заборгованості підтверджується долученим позивачем до матеріалів справи розрахунком (а.с.19-20).
Апеляційний суд зауважує, що факт укладення кредитного договору між АТ “ПриватБанк” та відповідачкою ОСОБА_1 в статусі фізичної особи-підприємця сторонами спору не заперечується.
Також судом встановлено і не заперечується жодним із учасником справи, що станом на день подання позову, тобто станом на 17 січня 2019 року, відповідач ОСОБА_1 втратила статус суб'єкта господарської діяльності (ФОП) про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.26).
Аналізуючи вищезазначені обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини з приводу виконання кредитно-фінансового, а не господарського договору.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
За змістом ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства.
Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено предметну та суб'єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.
Із змісту цієї правової норми не випливає, що після припинення підприємницької діяльності фізична особа може бути стороною в справі, підвідомчій господарському суду.
Отже, посилання суду першої інстанції про наявність підстав для розгляду справи в порядку цивільного судочинства з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року (провадження №14-236цс18), на думку колегії суддів, є правильним, оскільки позовна заява ПАТ КБ “ПриватБанк” про стягнення з ОСОБА_1 була подана 24 січня 2019 року, тобто до ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 13 лютого 2019 року в справі №910/8729/18, в якій до того ж предметом позову є визнання недійсним господарського договору, а не стягнення кредитної заборгованості.
Ухвалою судді Івано-Франківського міського суду від 25 січня 2019 року в даній справі на законній підставі з врахуванням згаданого вищевисновку Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року було відкрито провадження і спір розглянуто по суті.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачка ОСОБА_1 ні в заяві про перегляд заочного рішення, ні в апеляційній скарзі взагалі не оспорює розмір кредитної заборгованості, яку з неї стягнуто судом першої інстанції. Вона не надає ніяких відомостей, які б спростовували висновок суду щодо невиконання нею кредитних зобов'язань. Її посилання на те, що місцевий суд повинен був застосувати наслідки пропуску Банком строку позовної давності, не заслуговують на увагу, оскільки строк позовної давності в даному випадку не пропущено.
З матеріалів справи вбачається, щокредитну угоду між ФОП ОСОБА_1 і ПАТ КБ “ПриватБанк” було укладено 25.09.2017 року терміном на 12 місяців. Отже, Банк, пред'явивши позов до відповідачки 24 січня 2019 року, встановлений законом загальний трьохрічний строк позовної давності не пропустив.
Колегія суддів вважає, що за наведених обставин підстав для скасування правильного по суті рішення та закриття провадження в справі немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 377, 381, 383, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 10 червня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.
Суддя-доповідач: В.А. Девляшевський
Судді: О.В. Пнівчук
О.О. Томин
Повний текст постанови складено 25 березня 2021 року.