Провадження № 11-кп/803/903/21 Справа № 208/7484/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
22 березня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
засудженої ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 лютого 2021 року про умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання засудженої ОСОБА_7 , -
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 лютого 2021 року було умовно-достроково звільнено від відбування покарання засуджену ОСОБА_7 на невідбутий строк 8 місяців 23 дні.
Як встановлено судом, що ОСОБА_7 29 жовтня 2015 року засуджена Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 121 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2016 року вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2015 року в частині призначеного покарання змінено, визнано вважати засудженою за ст. 121 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців.
Із зарахуванням у строк відбування покарання її попереднього ув'язнення, станом на дату звернення до суду з означеним поданням відбула 2\3 частини строку покарання.
Характеризуючи дані засудженої вказують, що під час перебування УВП № 4 м. Дніпро характеризувалась посередньо, стягнень та заохочень не мала. По прибутті до установи була працевлаштована в майстернях установи підсобним робітником першого тарифного розряду. Спочатку ставлення до праці мала посереднє, однак під впливом соціально виховної та психологічної роботи із засудженою вона змогла не тільки правильно реалізувати себе, а і зарекомендувати себе як відповідального працівника. Коефіцієнт трудової участі вже тривалий час має достатньо високий -1,7, в роботі старанна та ініціативна. Норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня дотримується свідомо. За весь час перебування в установі не має жодного стягнення. Такою поведінкою засуджена є взірцем для інших. Рішеннями дисциплінарної комісії установи до засудженої двічі були застосовані заходи заохочення у виді подяки. На даний час приймає активну участь у господарчих роботах, добре виконує разові доручення. Також завзято допомагає засудженим відділення виготовляти поробки до творчих конкурсів, які проходять в установі. По відношенню до представників адміністрації тактовна. В колі засуджених намагається з усіма підтримувати дружні стосунки. Виховні тематичні заходи відвідує із зацікавленістю, готова до самокерованої соціально-правової поведінки в суспільстві. Сплачує аліменти на дітей щомісяця, які відраховуються із заробітної плати у розмірі 50%. Соціально - корисний зв'язок підтримує з матір'ю, доньками та братом шляхом телефонних розмов, отримує від рідних посилки, зустрічається на побаченнях. Провину в скоєному злочині визнає, щиро кається. Питання побутового влаштування вирішено позитивно.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Прокурор в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 лютого 2021 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання засудженої ОСОБА_7 .
В мотивування свої вимог прокурор посилається на передчасність висновків суду першої інстанції щодо можливості застосування до засудженої положень ст. 81 КК України. Прокурор вважає, що судом першої інстанції було не в повному обсязі з'ясовано дані про особу засудженої, зокрема, за період відбуття покарання в установі ОСОБА_7 має лише 2 заохочення, а саме 29 листопада 2019 року та 07 жовтня 2020 року, тобто через більше ніж 3 роки та фактично наприкінці строку відбування покарання, що на думку прокурора свідчить про те, що засуджена лише почала зазнавати позитивних змін у свідомості. Разом із тим, із 2х наявних заохочень, 1 за добросовісне ставлення до праці. Окрім цього, в судовому засіданні засуджена не виказувала щирого каяття у вчиненому злочині.
Будь-яких матеріалів, які свідчать про сумлінну поведінку засудженої за період відбування покарання. Позитивних зрушень у свідомості ОСОБА_7 за період відбування покарання, активної участі у життя установи - особова справа не містить.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор в судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав та мотивів, викладених в ній.
Засуджена проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечувала, просила залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників кримінального провадження, їх виступи в судових дебатах, дослідивши матеріали кримінальної провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Так, підставою умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є: фактичне відбуття засудженим певної частини призначеного йому покарання та доведенням засудженого свого виправлення. Доведення засудженого свого виправлення означає досягнення ним такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення в майбутньому нових злочинів. Виправлення засудженого має бути підтверджене сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Вимогами ч. 2 ст. 67, ч. 2 ст. 103 КВК України встановлено, що засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Пленум ВСУ у п. 17 постанови від 26 квітня 2002 року №2 “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким”, вказав на те, що оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх покладених на засудженого обов'язків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів, обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Згідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Як вбачається із матеріалів особової справи засудженої, що ОСОБА_7 29 жовтня 2015 року засуджена Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 121 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2016 року вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2015 року в частині призначеного покарання змінено, визнано вважати засудженою за ст. 121 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців.
Із зарахуванням у строк відбування покарання її попереднього ув'язнення, станом на дату звернення до суду з означеним поданням відбула 2\3 частини строку покарання.
Характеризуючи дані засудженої вказують, що під час перебування УВП № 4 м. Дніпро характеризувалась посередньо, стягнень та заохочень не мала. По прибутті до установи була працевлаштована в майстернях установи підсобним робітником першого тарифного розряду. Спочатку ставлення до праці мала посереднє, однак під впливом соціально виховної та психологічної роботи із засудженою вона змогла не тільки правильно реалізувати себе, а і зарекомендувати себе як відповідального працівника. Коефіцієнт трудової участі вже тривалий час має достатньо високий -1,7, в роботі старанна та ініціативна. Норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня дотримується свідомо. За весь час перебування в установі не має жодного стягнення. Такою поведінкою засуджена є взірцем для інших. Рішеннями дисциплінарної комісії установи до засудженої двічі були застосовані заходи заохочення у виді подяки. На даний час приймає активну участь у господарчих роботах, добре виконує разові доручення. Також завзято допомагає засудженим відділення виготовляти поробки до творчих конкурсів, які проходять в установі. По відношенню до представників адміністрації тактовна. В колі засуджених намагається з усіма підтримувати дружні стосунки. Виховні тематичні заходи відвідує із зацікавленістю, готова до самокерованої соціально-правової поведінки в суспільстві. Сплачує аліменти на дітей щомісяця, які відраховуються із заробітної плати у розмірі 50%. Соціально - корисний зв'язок підтримує з матір'ю, доньками та братом шляхом телефонних розмов, отримує від рідних посилки, зустрічається на побаченнях. Провину в скоєному злочині визнає, щиро кається. Питання побутового влаштування вирішено позитивно.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо можливості умовно-достроково звільнити від відбування покарання засуджену ОСОБА_7 як таку, що своєю сумлінною поведінкою за весь час відбування покарання довела своє виправлення, і відхиляє доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що засуджена почала зазнавати позитивних змін у свідомості і її звільнення є передчасним, оскільки встановлені в ході судового засідання судом першої інстанції обставини щодо поведінки ОСОБА_7 за весь час відбування покарання у своїй сукупності доводять її готовність до подальшої соціальної адаптації у суспільстві за межами виправної установи.
А тому, на підставі викладеного та керуючись положеннями ст. ст. 407, 409, 419 КПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури - залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 лютого 2021 року про умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання засудженої ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4