Провадження № 22-ц/803/731/21 Справа № 204/4364/19 Суддя у 1-й інстанції - Мащук В. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
24 березня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.
за участю секретаря судового засідання - Бондаренка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 серпня 2020 року у справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним договорів купівлі-продажу, скасування записів про державну реєстрацію права власності, -
У червні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним договорів купівлі-продажу, скасування записів про державну реєстрацію права власності.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2009 року, позовна заява ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, задоволена.
Визнано договір купівлі-продажу садового будинку від 03.06.1994 року, укладеного між виробничим кооперативом «Шина» та ОСОБА_2 дійсним; визнано за ОСОБА_2 право власності на придбаний за договором купівлі-продажу від 03.06.1994 року садовий будинок.
На підставі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2009 року державним реєстратором КП «Будинок юстиції» ДОР Колесник І.М. 22.03.2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 19799254 про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежитлову будівлю - будівлю шиномонтажу літ. А-1, загальною площею 42,1 кв.м, поз. № 1 - огорожа, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1215406212101.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2018 року, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2009 року скасовано та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.
19 травня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі - будівлі шиномонтажу за умовами якого ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_2 нежитлову будівлю - будівлю шиномонтажу літ. А-1, загальною площею 42,1 кв.м, поз. № 1 - огорожа, за адресою: АДРЕСА_1 , договір посвідчено Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., та зареєстрований в реєстрі за № 281.
На підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі - будівлі шиномонтажу від 19 травня 2017 року № 281 Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального кругу Деллаловим А.О., як державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ОСОБА_3 , номер запису про право власності: 20489139; реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1215406212101.
14 червня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір дарування 1/2 частки нежитлової будівлі - будівлі шиномонтажу, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав у дар від ОСОБА_3 1/2 частину нежитлової будівлі - будівлі шиномонтажу літ. А-1, загальною площею 42,1 кв.м, поз. № 1 - огорожа, за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений договір посвідчений Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., та зареєстрований в реєстрі за№ 363.
На підставі договору купівлі-продажу 1/2 частки нежитлової будівлі - будівлі шиномонтажу від 14 червня 2017 року № 363 Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., як державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 20903907; реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1215406212101.
Так як постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2018 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2009 року скасовано, правовстановлюючий документ, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності - скасовано.
Таким чином, на теперішній час власниками нежитлової будівлі - будівлі шиномонтажу літ. А-1, загальною площею 42,1 кв.м, поз. № 1 - огорожа, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі укладених договорів, по 1/2 частині є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Земельна ділянка, на якій розташовано вказане самочинно побудоване нерухоме майно по АДРЕСА_1 належить територіальній громаді міста Дніпро, в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності. Зазначена земельна ділянка ОСОБА_2 не надавалась під будівництво, право власності чи користування на неї також не надавалась.
Згідно інформації департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, що викладена в листі № 4/11-1112 від 19.04.2019 цивільно-правові угоди щодо спірної земельної ділянки між міською радою та фізичними або юридичними особами не укладались. Згідно з листом управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 09.04.2019 № 4/1-150 згідно з даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, ведення якого розпочато з 20.05.2011, відсутня чинна дозвільна документація, яка надає право на виконання будівельних робіт на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1 . Також, згідно відповіді Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради № 3/15-185 від 09.04.2019 відповідно до даних містобудівного кадастру та Адресного плану міста, офіційно адреса - АДРЕСА_1 , жодному об'єкту нерухомості на території міста не присвоювалась, відповідний розпорядчий документ, на підставі якого присвоєна ця адреса, відсутній.
Оскільки спірний об'єкт нерухомого майна є об'єктом самочинного будівництва, ОСОБА_2 в силу закону не набув права власності на нього, та у останнього були відсутні правові підстави для розпорядження даним об'єктом, оскільки право розпоряджатись майном є складовою частиною права власності.
На підставі рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 02.04.2009 року, відповідно до якого зареєстровано права власності за ОСОБА_2 на спірний об'єкт, яке в подальшому було скасовано, останній здійснив розпорядження майном, яке є предметом спору шляхом укладення договору купівлі-продажу на користь ОСОБА_3 , без відповідних правових підстав, оскільки ОСОБА_2 не міг визнаватися власником. Оскільки рішення суду першої інстанції про визнання права власності за ОСОБА_2 скасовано, наступні відчуження на підставі: договору купівлі-продажу нежитлової будівлі - будівлі шиномонтажу, що укладений 19 травня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., та зареєстрований в реєстрі за № 281; договору дарування 1/2 частини нежитлової будівлі - будівлі шиномонтажу, що укладений 14 червня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., та зареєстрований в реєстрі за № 363, також є недійсними. Так як договори купівлі - продажу та дарування укладені між відповідачами порушують права та інтереси територіальної громади м. Дніпра, в особі Дніпровської міської ради, суперечать вимогам чинного законодавства, підлягають визнанню недійсними.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд:
- визнати недійсним договір купівлі - продажу нежитлової будівлі - будівлі шиномонтажу від 19 травня 2017 року, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посвідчений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., та зареєстрований в реєстрі за № 281;
- визнати недійсним договір дарування 1/2 частки нежитлової будівлі - будівлі шиномонтажу від 14 червня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., та зареєстрований в реєстрі за № 363;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 1215406212101: за ОСОБА_2 , номер запису про право власності 19799254, що внесений 22.03.2017 року державним реєстратором КП «Будинок юстиції» ДОР Колесник І.М.; за ОСОБА_3 , номер запису про право власності 20489139, що внесений 19.05.2017 року Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О.; за ОСОБА_1 , номер запису про право власності 20903907, що внесений 14.06.2017 року Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О.;
- зобов'язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованої нежитлової будівлі - будівлі шиномонтажу літ. А-1, загальною площею 42,1 кв.м, поз. № 1 - огорожа; (а.с.2-9, т.1).
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 серпня 2020 року позовну заяву Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним договорів купівлі - продажу, скасування записів про державну реєстрацію права власності - задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі - продажу нежитлової будівлі - будівлі шиномонтажу від 19 травня 2017 року, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., та зареєстрований в реєстрі за № 281.
Визнано недійсним договір дарування 1/2 частки нежитлової будівлі - будівлі шиномонтажу від 14 червня 2017 року, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., та зареєстрований в реєстрі за № 363.
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 1215406212101: за ОСОБА_2 , номер запису про право власності 19799254, що внесений 22.03.2017 року державним реєстратором КП «Будинок юстиції» ДОР Колесник І.М.; за ОСОБА_3 , номер запису про право власності 20489139, що внесений 19.05.2017 року Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О.; за ОСОБА_1 , номер запису про право власності 20903907, що внесений 14.06.2017 року Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О.
Зобов'язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованої нежитлової будівлі - будівлі шиномонтажу літ. А-1, загальною площею 42,1 кв.м, поз. № 1 - огорожа.
Вирішено питання щодо судових витрат (а.с.44-52, т.2).
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, у задоволенні вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Зазначає, що він є добросовісним набувачем Ѕ частки нежитлової будівлі шиномонтажу, оскільки набув зазначену частку будівлі за договором дарування від ОСОБА_3 , який у свою чергу є також добросовісним набувачем Ѕ частки нежитлової будівлі шиномонтажу, оскільки набув зазначену частку будівлі за договором купівлі - продажу від ОСОБА_2 , та вони обидва не знали та не могли знати, що ОСОБА_2 не може бути власником нежитлової будівлі шиномонтажу, та те що Дніпровська міська рада оспорить набуття права власності ОСОБА_2 на зазначену будівлю (а.с.61-70, т.2).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 03 червня 1994 року між ОСОБА_2 та директором виробничого кооперативу «Шина» ОСОБА_4 було укладено, в простій письмовій формі, договір купівлі - продажу садового будинку, вартістю 99400 крб., який згодом ОСОБА_2 перевіз за адресою: АДРЕСА_1 . На протязі 1994 - 2004 років позивач побудував на вільній від забудови території пункт шиномонтажу та вулканізації за адресою: АДРЕСА_1 (арк.с.13).
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2009 року позовна заява ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності задоволено. Визнано договір купівлі - продажу садового будинку від 03.06.1994 року укладеного між виробничим кооперативом «Шина» та ОСОБА_2 дійсним. Визнано за ОСОБА_2 право власності на придбаний за договором купівлі - продажу від 03.06.1994 року садовий будинок (арк.с.10-11).
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2018 року скасовано рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2009 року. У задоволенні позову ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності, відмовлено (арк.с.12-15).
Відповідно до відповіді Управління державного архітектурно - будівельного контролю Дніпровської міської ради від 09.04.2019 року, відповідно до даних Єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів, який формується на підставі інформації, поданої Держархбудінспекції її територіальними органами та ведення якого розпочато з 20.05.2011, відсутня чинна дозвільна документація, яка надає право на виконання будівельних робіт на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1 (арк.с.16).
Відповідно до інформації Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 19.04.2019 року № 4/11-1112, відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Згідно із ст. 6 Закону ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Дніпровська міська рада є власником інформаційної (автоматизованої) підсистеми «Фіскальний кадастр» Муніципальної земельної інформаційної системи м. Дніпропетровська (МЗІС) (Система), розпорядником є департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради.
У Системі здійснюється реєстрація лише орендованих земельних ділянок за їх кадастровим номером, реєстраційним номером облікової картки платника податків фізичних осіб або кодом ЄДРПОУ юридичних осіб орендарів, номером договору, датою його початку та завершення, з урахуванням довідкових відомостей про адресу земельної ділянки, прізвище фізичних або найменування юридичних осіб орендарів.
За наявною станом на 18.04.2019 інформацією за результатами пошуку за адресою земельної ділянки ( АДРЕСА_1 ) в Системі не виявлено реєстраційних записів щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами.
Електронна база обліку прийнятих рішень Дніпровської міської ради та її виконавчого комітету (далі - База) здійснює пошук, спираючись на інформацію, яка є у заголовку (адреса земельної ділянки, назва землекористувача, ідентифікаційний номер або код ЄДРПОУ, цільове призначення земельної ділянки та інше) або містить номер і дату прийняття рішення.
При здійсненні пошуку у Базі за орієнтовними критеріями, рішень міської ради про передачу у власність чи користування земельних ділянок по АДРЕСА_1 , не виявлено (арк.с.17-18).
Відповідно до інформації Головного архітектурно - планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 09 квітня 2019 року № 3/15-185, відповідно до даних містобудівного кадастру та Адресного плану міста офіційно адреса - АДРЕСА_2 , жодному об'єкту нерухомості на території міста не присвоювалась, відповідний розпорядчий документ, на підставі якого була присвоєна ця адреса, відсутній (арк.с.19).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру правв власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майа щодо об'єкта нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04.04.2019 року, 22.03.2017 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю - будівлю шиномонтажу, загальною площею 42,1 кв.м.: нежитлова будівля - будівля шиномонтажу літ. А - 1 загальною площею 42,1 кв.м., поз.№ 1 - огорожа, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності - рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-0423-2009 (арк.с.21).
19.05.2017 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на Ѕ частину нежитлововї будівлі - будівлі шиномонтажу за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі - продажу (арк.с.21).
14.06.2017 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на на Ѕ частину нежитлововї будівлі - будівлі шиномонтажу за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування (арк.с.20-21).
16 березня 2017 року фізичною ососбою - підприємцем ОСОБА_5 виготовлено технічний паспорт на громадський будинок будівлю шиномонтажу літ. А - 1, АДРЕСА_1 , замовник технічної інвентаризації або уповноважена ним особа - ОСОБА_6 . Усього площа по літ. А - 1 - 42.1 кв.м. (арк.с.175-181).
Відповідно до Акту від 16.03.2017 року, складеного інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_7 , на підставі «Інструкції (зі змінами та доповненнями ) про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.01 р. №127, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.07.01 р. за №582/5773 була проведена технічна інвентаризація будівлі шиномонтажу розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та виготовлено технічний паспорт.
Пункт шиномонтажу та вулканізації фактично знаходиться в приміщенні, яке до 1994 року мало призначення садовий будинок. Під час установлення садового будинку за адресою АДРЕСА_1 , та обладнання його приміщення для використання в якості пункту шиномонтажу та вулканізації, будівельних робіт, які потребують введення в експлуатацію не проводилось.
Не належать до самочинного будівництва: (Пункт 3.2 Інструкції розділу З доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства № 42 від 08.02.2006), установка сантехнічних та інженерних приладів в приміщеннях нежитлового призначення.
Були проведенні роботи, щодо утеплення та укріплення стін шляхом заміни матеріалу частини стін без збільшення розміру фундаменту, що також відповідно до п, 3.2 Інструкції розділу 3 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства № 42 від 08.02.2006, не належить до самочинного будівництва (арк.с.182).
Відповідно до договору купівлі - продажу нежитлововї будівлі - будівлі шиномонтажу від 19 травня 2017 року, ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 нежитлову будівлю - будівлю шиномонтажу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,0018 га, що належить продавцю на підставі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02.04.2009 року по справі № 2-0423-2009. Опис об'єкта: нежитлова будівля - будівля шиномонтажу літ. А - 1 загальною площею 42,1 кв.м., поз. № 1 - огорожа (арк.с.201-203).
Відповідно до договору дарування Ѕ частки нежитлової будівдлі - будівлі шиномонтажу від 14.06.2018 року, ОСОБА_3 передав Ѕ частку нежитлововї будівлі - будівлі шиномонтажу безоплатно у спільну власність ОСОБА_1 (арк.с.183-185).
05 квітня 2019 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулися до міського голови з клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, площею 0,0074 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлова будівля (арк.с.187).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності відмовлено, договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_2 здійснив відчуження ОСОБА_3 нежитлової будівлі - будівлі шиномонтажу, а також договір дарування Ѕ частини будівлі - будівлі шиномонтажу, відповідно до якого ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 Ѕ частину нежитловоої будівлі - будівлі шиномонтажу літ. А - 1, загальною площею 42,1 кв.м., поз. № 1 - огорожа, за адресою: АДРЕСА_1 , підлягають визнанню недійсним та зважаючи на визнання недійсними ряду правочинів стосовно нерухомого майна дійшов до висновку, що записи про реєстрацію права власності на дане майно за відповідачами підлягають скасуванню.
Також, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки ОСОБА_2 , як особа яка здійснила самочинне будівництво та за рішенням суду, яке в подальшому було скасоване, визнало на нього право власності та в подальшому відчужила його, зобов'язаний повернути земельну ділянку територіальній громаді м.Дніпро, в особі Дніпровської міської ради, що розташована в АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан, шляхом знесення самочинно побудованої нежитлової будівлі - будівлі шиномонтажу літ. А - 1, загальною площею 42,1 кв.м., поз. № 1 - огорожа.
Однак колегія суддів не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції.
У статті 3 ЦК України закріплено, що одними із основних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.
Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 319 ЦК України передбачено що, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
Згідно частини другої та пункту «а» частини третьої цієї статті ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів, тощо).
Відповідно до частини першої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Згідно пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно частини першої статті 122 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі, зокрема, надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).
Відповідно до статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі (на місцевості) та одержання документа, що посвідчує право на неї і його державної реєстрації ( стаття 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»).
Позивач заявив позовні вимоги з підстав порушення права власника земельної ділянки - територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради, а тому правовідносини між ним та іншими особами потрібно розглядати з точки зору землекористування у відповідності до встановлених судами фактичних обставин справи та підстав позовних вимог з точки зору законності забудови належної позивачу земельної ділянки.
Колегія суддів звертає увагу на те, що право власності на придбаний за договором купівлі - продажу від 03.06.1994 року садовий будинок, який розташований на земельній ділянці, яка належить Дніпровській міській раді, за ОСОБА_2 було визнане на підставі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2009 року, яке було скасоване рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2018 року.
Також, колегія суддів наголошує на тому, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2018 року, яке набрало законної сили та яке, згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів, було встановлено, що металева споруда (пункт Шиномонтажу та вулканізації), що знахожиться за адресою: АДРЕСА_1 , збудовано ОСОБА_2 на вільній від забудови території.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (статті 655 ЦК України ). Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України одна із сторін договору або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена.
Аналіз змісту частини третьої статті 215 ЦК України свідчить про те, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов'язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3,15,16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.
В той же час, вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суди повинні враховувати положення частини другої статті 328 ЦК України, якою встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.
Аналіз норм ЦК України свідчить, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов'язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
За правилами статті 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, на підставі рішення суду не породжується, а підтверджується наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах.
Враховуючи вищевикладене, та зважаючи на те, що у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності відмовлено, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_2 здійснив відчуження ОСОБА_3 нежитлової будівлі - будівлі шиномонтажу літ. А - 1, загальною площею 42,1 кв.м., поз. № 1 - огорожа, за адресою: АДРЕСА_1 , а також договір дарування Ѕ частини будівлі - будівлі шиномонтажу, відповідно до якого ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 Ѕ частину нежитловоої будівлі - будівлі шиномонтажу літ. А - 1, загальною площею 42,1 кв.м., поз. № 1 - огорожа, за адресою: АДРЕСА_1 , підлягають визнанню недійсним.
Доводи апелянта про те, що сторони при укладенні договорів додержались всіх необхідних, встановлених законом вимог, а отже у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки на спірну земельну ділянку права власності чи користування не надавались та доказів того, що ОСОБА_2 на законних підставах володів спірною земельною ділянкою матеріали справи не містять.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованої нежитлової будівлі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Згідно до статті 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають:
а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
За загальним правилом, закріпленим у ст. 120 ЗК України та ст. 376 ЦК України основною умовою визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно є надання особі земельної ділянки в установленому порядку під вже самочинно збудоване нерухоме майно, або отримання від власника (користувача) земельної ділянки відповідної згоди.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно зі ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Відповідно до вимог ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
З урахуванням змісту зазначених норм Закону право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах, вказаних в цих рішеннях. Тобто, такі повноваження на території м. Дніпра є виключною компетенцією Дніпровської міської ради. Єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в м. Дніпра для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Дніпровської міської ради.
Як орган місцевого самоврядування Дніпровська міська рада відповідно до статті 25 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» правомочна розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до її відання.
У статті 30 згаданого Закону передбачено, зокрема, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про основи містобудування» державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.
Крім того, відповідно до норм Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про основи місто будування», «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», наказу Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 року № 559 «Про містобудівний кадастр» та з урахуванням матеріалів даної справи, в даному випадку саме на Дніпровську міську раду Законом покладено повноваження щодо виявлення самочинного будівництва та вжиття заходів з усунення порушень закону за таким самочинним будівництвом (притягнення до відповідальності забудовника за порушення у сфері містобудування та у сфері земельних відносин, приведення земельної ділянки до стану, в якому вона знаходилася до моменту забудови шляхом знесення цього будівництва, тощо).
А тому саме після вчинення всіх цих дій та інших дій, передбачених законом, у разі відмови особи (забудовника) знести самочинно побудовані споруди міська рада має право звернутися до суду за захистом свої прав.
Разом з цим, в даному випадку Дніпровська міська рада вказані вимоги закону не вчинила і не могла вчинити до вирішення питання про повернення сторін у первісний стан та визнання недійсними правочинів і скасування судом права власності на об'єкти самочинного будівництва, у зв'язку з чим ці позовні вимоги є передчасними, а тому виходячи із вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку щодо відсутності законних підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованої нежитлової будівлі.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованої нежитлової будівлі - будівлі шиномонтажу літ. А-1, загальною площею 42,1 кв.м, поз. № 1 - огорожа. В решті рішення суду слід залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 серпня 2020 року в частині позовних вимог щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих вимог - відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Судді: