Провадження № 22-ц/803/181/21 Справа № 203/4698/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
24 березня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Куценко Т.Р., Деркач Н.М.
за участю секретаря судового засідання - Бондаренка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання правочинів недійсними, -
У жовтні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання правочинів недійсними.
В обґрунтування позову зазначив, що у березні 2015 року йому стало відомо про існування угоди про погашення заборгованості №3, угоди №4 від 08.04.2013 року, графіку погашення заборгованості по кредиту та процентам до угоди №3 від 08.04.2013 року, підписаних від імені сторін, згідно з якими він нібито має значні фінансові зобов'язання перед відповідачем (725 000,00 доларів США).
Вказані документи він не підписував, що стало причиною звернення до суду з позовом (з урахуванням уточнень) про визнання цих правочинів недійсними (т. 1 а.с.а.с. 2 - 4, 15, 166).
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2019 року ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання правочинів недійсними відмовлено (а.с.177-178).
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині незадоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та не вірно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів (а.с.183-187).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами було укладено угоду про погашення заборгованості №3, за якою позивач зобов'язався повернути відповідачеві суму, одержану в якості кредиту, у розмірі, еквівалентному 300 000,00 доларам США, та несплачених процентів у сумі, еквівалентній 25 000,00 доларам США, згідно з доданим графіком погашення кредиту. У випадку порушення строків повернення коштів позивач зобов'язався сплатити штраф у розмірі 25% несплаченої суми. Угода набрала сили 01.04.2013 (т. 1 а.с. 5).
Того ж дня сторонами було складено та підписано графік погашення заборгованості по кредиту та процентам до угоди №3 від 08/04/2013 (т. 1 а.с. 5-звор.).
08 квітня 2013 року між сторонами було укладено угоду №4, за якою позивач зобов'язався за кредитними зобов'язаннями в сумі 400 000,00 доларів США (ставка - 18%) залучити додаткове фінансування під заставу будівлі та погасити цю суму у повному обсязі. Позивач зобов'язався щомісяця сплачувати проценти у розмірі 18% річних (т. 1 а.с. 5).
Позов побудовано на тому, що позивач не підписував ані угоду про погашення заборгованості №3, ані графік погашення заборгованості по кредиту та процентам до угоди №3 від 08/04/2013, ані угоду від 08.04.2013 року №4.
Відповідно до висновку судово - почеркознавчої експертизи №4450?4452/18-32 від 05 вересня 2018 року (т. 2 а.с.а.с. 18 - 25): - підписи від імені позивача у досліджених документах виконано у рукописний спосіб без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів; - підписи від імені позивача у досліджених документах виконано особисто позивачем; - рукописні записи від імені позивача у досліджених документах виконано особисто позивачем.
Відмовляючи у задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що угоду про погашення заборгованості №3, графік погашення заборгованості по кредиту та процентам до угоди №3 від 08/04/2013 та угоду від 08.04.2013 №4 було підписано особисто позивачем. Ця обставина підтвердилася належним, допустимим та достовірним доказом - висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 05.09.2018 №4450?4452/18-32. Таким чином, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого у справі позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та двохсторонніми, багатосторонніми (договори).
Згідно із ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частина 3 ст. 203 ЦК України передбачає, що волевиявлення учасника правочину на його вчинення має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Так, частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач в судовому засіданні не довів позову і не подав суду доказів, які б підтверджували не укладення та не підписання оспорюваних договорів.
При ухваленні судового рішення суд надав оцінку поданим доказам, в тому числі і висновку експертизи. Пояснення ОСОБА_1 не заслуговують на увагу і не спростовуються відповідними доказами що містяться в матеріалах справи.
Так, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2020 року за клопотанням ОСОБА_1 призначено повторна судово-почеркознавчої експертиза, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса.
Згідно висновку Національного наукового центру “Інститут судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса” № 13864 від 22 грудня 2020 року: -
1. Рукописні записи:
«Чичинский» в графіку погашення заборгованості по кредиту та процентам до угоди № 3 від 08/04/2013 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (том № 2, а.с. 241б), розташований під рядком “ ОСОБА_4 ”;
« ІНФОРМАЦІЯ_1 » в угоді про погашення заборгованості № 3 (том № 2, а.с. 241 в), розташований під друкованим текстом “ ...не подлежит разглашению третьим сторонам.”;
« ОСОБА_1 » в угоді № 4 від 08.04.2013 року (том № 2, а.с. 241в) розташований під друкованим текстом “ ОСОБА_1 ”,
- виконані ОСОБА_1 .
2. Підписи від імені ОСОБА_1 в:
графіку погашення заборгованості по кредиту та процентам до угоди № 3 від 08.04.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (том №2, а.с. 241б), розташований в рядку “ ОСОБА_4 ”;
угоді про погашення заборгованості № 3 (том № 2, а.с.241в), розташований перед рукописним записом “/Чичинский/”;
угоді № 4 від 08.04.2013 року (том № 2, а.с. 241в), розташований під друкованим текстом “ ОСОБА_1 ”,
- виконані ОСОБА_1 (а.с.1-7, т. 3).
Враховуючи те, що угоду про погашення заборгованості №3, графік погашення заборгованості по кредиту та процентам до угоди №3 від 08/04/2013 та угоду від 08.04.2013 №4 було підписано особисто позивачем, свідчить про наявність вільного волевиявлення ОСОБА_1 на їх укладення. Суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання їх недійсним.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
Доводи скарги позивача фактично зводяться до незгоди апелянта із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування, а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Судді: