Золочівський районний суд Харківської області
Справа № 622/332/21
2-з/622/2/21
25.03.2021 смт Золочів
Золочівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Чернової О.В.
з участю секретаря Бойко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Золочів заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви ,-
24.03.2021 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення виконання виконавчого напису Приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича, №24240, вчиненого 12.02.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованості в сумі 14917,59 грн., заборонивши приватному виконавцю виконавчого округу міста Київ Малковій Марії Вікторівні та/або будь-яким іншим особам, у тому числі приватним чи державним виконавцям вчиняти будь-які дії, направлені на виконання зазначеного виконавчого напису.
Заяву обґрунтовує тим, що 12.02.2021 року приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Горою Олегом Станіславовичем було вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №24240 (далі - виконавчий напис № 24240 від 12.02.2021). На підставі виконавчого напису № 24240 від 12.02.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Малковою М.В. 02.03.2021 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Подальші дії державного виконавця в рамках виконавчого провадження №64628091 щодо стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису, що є предметом оскарження, можуть вплинути на майнові права позивача у разі задоволення його позову який він має намір подати.
Зазначає, що в неї є обґрунтовані припущення щодо утруднення повернення стягуваних коштів по оскаржуваному виконавчому напису, у разі позитивного вирішення справи, задоволення позову в майбутньому.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Аналізуючи зміст поданої заяви про забезпечення позову суд дійшов висновку, що у цій заяві наведено обґрунтування необхідності застосування обраного заявником заходу забезпечення позову, а також додані докази, що підтверджують ці обставини.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом вищенаведених норм закону, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов може бути забезпечено шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Оскільки у даному випадку заявник ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з немайновою вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, у даному випадку мала б застосовуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Саме про це зазначив заявник у своїй заяві, вказуючи, що після виконання приватним виконавцем виконавчого напису, повернути стягнуте за виконавчим написом для нього буде утрудненим у разі задоволення судом поданого ним позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконанню. Це означає, що позивач не зможе захистити свої права в межах одного цього судового провадження, без нових звернень до суду.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Враховуючи вищевказану норму законодавства, суд вважає, що протягом розгляду заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, його примусове виконання має бути зупинене, заява в частині заборони державному виконавцю та/або будь-яким іншим особам, у тому числі приватним чи державним виконавцям вчиняти будь-які дії, направлені на виконання зазначеного виконавчого напису, не підлягає задоволенню, оскільки не знайшла свого підтвердження в суді.
Так, за умови якщо стягнення за оскаржуваним виконавчим написом буде відбуватися, однак у разі задоволення судом заяви боржника про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, зазначене призведе до порушення прав боржника та створить перешкоди для поновлення його порушених прав.
Виходячи з викладеного, встановивши, що заявник має намір оскаржити виконавчий напис, на підставі якого державним виконавцем вчиняються виконавчі дії, враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до необґрунтованого або надмірного стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 , приймаючи до уваги, що зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 24240 від 12.02.2021 є співмірним заходом забезпечення позову із заявленими позовними вимогами та прямо передбачений п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, - суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису.
Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 150, ст. 352, 354, 432 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, до подачі позовної заяви, задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №64628091, відкритому приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Малковою Марією Вікторівною, на підставі виконавчого документа - виконавчого напису № 24240 від 12.02.2021, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем.
Копію ухвали надіслати приватному виконавцю виконавчого округу міста Київ Малковій Марії Вікторівні для негайного виконання.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Чернова О. В.