Справа № 401/1589/20
Провадження № 2/401/67/21
22 березня 2021 року місто Світловодськ
Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючий суддя - Андріянова С.М.
за участю секретаря судового засідання - Федоренко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на квартиру та позбавлення права користування квартирою, -
20 липня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном. В своїх позовних вимогах просив суд позбавити відповідачів права користування квартирою АДРЕСА_1 . (а.с.1-5)
Ухвалою від 04 серпня 2020 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачам строк для подання відзиву, а позивачу, у разі його подання, строк для подання відповіді на відзив. Розгляд справи призначено на 29 вересня 2020 року. (а.с.34-35)
Копію даної ухвали, разом з позовною заявою та додатками, відповідач ОСОБА_2 отримала 10 серпня 2020 року. (а.с.40)
Крім того, ухвалою від 04 серпня 2020 року за клопотанням позивача відстрочено сплату судового збору в сумі 1681 грн. 60 коп., до ухвалення судового рішення у справі. (а.с.33)
03 вересня 2020 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву в якому просить поновити строк для подачі відзиву на позовну заяву та відмовити у задоволенні позову повністю. Обгрунтовує це тим, що позивач набув право особистої приватної власності у спірній квартирі лише на 22,1 кв.м., в той час як 43,3 кв.м. вказаної квартири перебувають у їх спільній сумісній власності. Заборгованість за комунальні послуги виникла з причини, що їй було проведено операцію по видаленню щитовидної залози. В зв'язку з чим, на операцію та лікування було витрачено значні кошти. Позивач не довів порушення його прав, як одноособового власника квартири, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню. (а.с.41-42)
24 вересня 2020 року позивач, до початку судового розгляду справи, користуючись своїми процесуальними правами передбаченими ст.49 ЦПК України, подав до суду заяву про зміну предмета позову. Остаточними позовними вимогами позивача, які розглядаються є визнання права особистої приватної власності за ним на квартиру АДРЕСА_1 та позбавлення відповідачів права користування спірною квартирою. Крім того, просить суд відстрочити сплату судового збору та стягнути з відповідачів на його користь понесені судові витрати. (а.с.62-68)
В обґрунтуванні заяви посилається на те, що він разом з ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 27 лютого 1998 року, який заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду кіровоградської області від 30 листопада 2018 року розірвано. Вказане рішення набрало законної сили 03 січня 2019 року. Від даного шлюбу сторони мають повнолітню дочку ОСОБА_4 , 1998 року народження. У період шлюбу позивачем було приватизовано квартиру АДРЕСА_2 . 26 березня 2004 року згідно договору міни житла (квартири на квартиру), вказана квартира була передана у власність ОСОБА_5 , а йому передана у власність квартира АДРЕСА_1 . Міна проведена без грошової доплати. 30 квітня 2013 року право особистої приватної власності позивача зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя. У період шлюбу, 22 листопада 2002 року, позивач приватизував квартиру АДРЕСА_2 , яка мала загальну площу 22,1 кв.м. Власником приватизованого житла став позивач, як особа, яка в установленому законом порядку взяла участь у його приватизації. 26 березня 2004 року згідно договору міни житла (квартири на квартиру) він обміняв належну йому квартиру на квартиру АДРЕСА_1 . Незважаючи на те, що площа квартири ОСОБА_5 більша за розміром, міна проведена без грошової доплати, що вказано в п.1.1. договору міни житла. Оскільки, спірна квартира набута ним у власність хоча й у період шлюбу з відповідачкою, але в результаті відповідних правочинів приватизації та міни належної йому нерухомості, за рахунок належних йому особистих коштів, а не спільних коштів подружжя, вона є його особистою приватною власністю, в силу п.3 ч.1 ст.57 Сімейного кодексу України. У спірній квартирі є зареєстрованими окрім нього, донька - ОСОБА_4 , колишня дружина - ОСОБА_2 та син колишньої дружини - ОСОБА_3 . Відповідачі були вселені у спірну квартиру, як члени сім'ї власника квартири. Із-за погіршення стосунків з ОСОБА_2 , він не проживав у власній квартирі з вересня 2018 року до 01 липня 2020 року. Після розірвання шлюбу, відповідачі продовжили проживати у спірній квартирі і виселилися з неї лише після того, як він повідомив колишній дружині, що 01 липня 2020 року повертається до своєї квартири. Проте, відповідачі залишаються бути зареєстрованими в квартирі. На день виселення їх з квартири, залишилися борги по оплаті комунальних послуг на загальну суму 10500 грн. Після припинення шлюбу між ними, відповідачі перестали бути членами сім'ї власника квартири, відповідно втратили право користування нею.
19 листопада 2020 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , де третьою особою вказує ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.
Ухвалою суду від 14 грудня 2020 року відмовлено представнику відповідача №1 Летюка І.І. в задоволенні клопотання про об'єднання зустрічного позову з первісним. (а.с.115-116)
Ухвалою суду від 27 січня 2021 року вирішення питання щодо витребування доказів з Державного нотаріального архіву в Кіровоградській області. (а.с.131-132)
Таким чином, остаточними позовними вимогами, які підлягають розгляду є вимоги позивача про визнання за ним права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 та позбавлення відповідачів права користування спірною квартирою.
Позивач в судове засідання не з'явився. 27 січня 2021 року подав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує повністю. (а.с.127)
Представник позивача - адвокат Суворова С.М. в судове засідання не з'явилася. 22 березня 1 року подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.
Відповідач №1 ОСОБА_2 та її представник, адвокат Летюка І.І. в судове засідання не з'явилися. 10 лютого 2021 року відповідач №1 подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнає. (а.с.144)
Відповідач №2 ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча повідомлений належним чином, в порядку ст.128 ЦПК України за місцем його реєстрації та шляхом опублікування оголошення про його виклик на сайті Світловодського міськрайонного суду. Причини неявки суду невідомі. Заяв та клопотань про відкладення чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило. Відзив до суду не подав.
Дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.
Заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2018 року, яке набрало законної сили 03 січня 2019 року, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27 лютого 1998 року відділом реєстрації актів громадянського стану Світловодського міськвиконкому Кіровоградської області, актовий запис №52. (а.с.9)
Згідно копії Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 29 листопада 2002 року, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_2 . Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа квартири становить 22,1 кв.м. (а.с.10)
Згідно довідки Світловодського міжміського бюро технічної інвентаризації №447 від 19 червня 2020 року, ОСОБА_1 раніше належала квартира АДРЕСА_2 , яка була обміняна на квартиру АДРЕСА_1 , 26 березня 2004 року. (а.с.11)
Згідно копії договору міни житла (квартири на квартиру) від 26 березня 2004 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , у власність сторони один поступає квартира АДРЕСА_2 , а у власність сторони два поступає квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до п.1.1. договору, міна проводиться без грошової доплати.
Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Соломоненко В.В. 26 березня 2004 року, підписаний обома сторонами. Зареєстрований в реєстрі за №928.
Згода дружини ОСОБА_2 при посвідченні договору міни від 26 березня 2004 року - відсутня. (а.с.12, 145)
Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07 травня 2013 року, ОСОБА_1 є власником 1/1 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . (а.с.13, 14)
Згідно довідки ОСББ «Сімдесяточка» №218 від 04 липня 2020 року, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 - власник, ОСОБА_4 , 1998 року народження - донька, ОСОБА_2 , 1975 року народження - колишня дружина, ОСОБА_3 , 1993 року народження - син колишньої дружини. (а.с.17)
Згідно довідок СП ТОВ «Світловодськпобут», ОКВП «Дніпро-Кіровоград», Кіровоградської обласної ЕК, Нафтогазу України, ТРК «Веселка» станом на червень 2020 року мається заборгованість по комунальним послугам на загальну суму 10500 грн. (а.с.18-22)
Згідно наданих копій виписного епікризу, направлень, консультативних висновків спеціаліста виданих на ім'я ОСОБА_2 , чеків по оплаті проведених аналізів встановлено, що відповідач в період з 2019-2020 років проходила лікування щитоподібної залози та 18 червня 2020 року було проведено операцію екстрафасціальна тиреоідектомія. (а.с.43-60)
Згідно звіту про проведення незалежної оцінки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 від 10 червня 2020 року, вартість квартири становить 320050 грн. 00 коп. (а.с.69-90)
Судом встановлено, що в період шлюбу між позивачем та ОСОБА_2 , станом на 2002 рік, сім'я проживала у однокімнатній квартирі АДРЕСА_2 .
Згідно статті 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», в редакції, яка діяла в 2002 році, приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.
Згідно ст.6 того ж Закону, незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян займані ними однокімнатні квартири.
Згідно ч.2 ст.8 того ж Закону, передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
Аналізуючи діючі норми закону на час приватизації позивачем квартири АДРЕСА_2 , суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 не виявила письмово згоду щодо приватизації на житло, або ж на той час вже скористалася правом на приватизацію іншого житла. Таким чином, ОСОБА_1 в законний спосіб набув право приватної власності на вказану квартиру.
Будучи єдиним власником однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5 , яка мала у власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , 26 березня 2004 року уклали нотаріально посвідчений договір міни житла (квартири на квартиру), за яким у власність сторони один поступає квартира АДРЕСА_2 , а у власність сторони два поступає квартира АДРЕСА_1 .
Договір міни, який передбачений ст.715 ЦК України (в редакції, яка діє з 01 січня 2004 року), входить до групи договірних зобов'язань, направлених на оплатну передачу майна у власність. Основною індивідуалізуючою ознакою такої передачі є те, що зустрічне надання за відчужене майно має товарну форму, а не грошову. За договором міни (бартеру) кожна зі сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.
Договір міни є консенсуальним, оплатним і двостороннім.
Двосторонність договору міни полягає в тому, що кожна зі сторін цього правовідношення має не лише права, а й обов'язки. Ця ознака бартерного договору опосередковано виражена в положенні ч.2 ст.715 ЦК України - кожна зі сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.
У даній статті закладені спеціальні принципи вирішення питання про перехід права власності на майно. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.
За вказаним договором міни, а саме п.1.1. сторони дійшли згоди, що міна проводиться без грошової доплати та відповідно до п.2.1. передача квартир здійснюється кожною з них протягом 14 днів, від дня нотаріального посвідчення цього договору.
Таким чином, ОСОБА_1 будучи в шлюбі з ОСОБА_2 отримав у приватну власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка не є спільною сумісною власністю подружжя, як зазначає у відзиві відповідач №1, виходячи з наступного.
У постанові від 29 липня 2020 року у справі №127/16354/17 Верховний Суд зазначив, що визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним із подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін,о частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.
Тобто, статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками:
1)час набуття майна;
2)кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
Норма ст.60 Сімейного кодексу України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Отже, придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Не належить до спільною сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто».
Враховуючи те, що спірна квартира АДРЕСА_1 набута у власність позивачем, хоча й у період шлюбу з відповідачкою, але в результаті відповідних правочинів приватизації та міни належної йому нерухомості, за рахунок належних йому особистих коштів, а не спільних коштів подружжя, вона є його особистою приватною власністю в силу положень п.3 ч.1 ст.57 Сімейного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №711/2302/18.
Згідно ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи те, що у відзиві відповідач №1 заперечує проти позовних вимог позивача та подавала до суду зустрічний позов про поділ майна, де предметом спору є саме дана спірна квартира, суд приходить до висновку, що право позивача на квартиру оспорюється та підлягає захисту.
Тому, позовна вимога про визнання права особистої приватної власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , підлягає задоволенню.
Щодо вимог про позбавлення відповідачів права користування квартирою позивачу, то суд приходить до слідуючих висновків.
Сервітут - визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.
Згідно ст.406 Цивільного кодексу України сервітут припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Встановлено, що шлюб між позивачем та ОСОБА_2 є розірваним з 03 січня 2019 року. Відповідачі, станом на час звернення позивачем до суду з позовом, були і є наразі зареєстрованими у спірній квартирі. Вселялися до квартири, як члени сім'ї власника квартири ОСОБА_1 та фактично користувалися нею до 01 липня 2020 року. Після припинення шлюбу відповідачі перестали бути членами сім'ї власника квартири, відповідно втратили право користування нею.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі №702/101/18 та від 16 січня 2019 року у справі №243/7004/17-ц.
Таким чином, всі позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує те, що судом було відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення суду, яке фактично ним не сплачено. В зв'язку з чим, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь держави в рівних частках, виходячи з вимог ст.257 ЦПК України.
На розгляді суду перебувало три позовні вимоги. За розгляд вимоги про визнання права особистої приватної власності необхідно сплатити 1% вартості спірної квартири, що становить 3200 грн. 50 коп. та за дві вимоги немайнового характеру - 1681 грн. 60 коп. Загальна сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь держави становить 4882 грн. 10 коп.
Керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-89, 141, 257, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на квартиру та позбавлення права користування квартирою задовольнити повністю.
Визнати право особистої приватної власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .
Позбавити ОСОБА_2 права користування квартирою АДРЕСА_1 .
Позбавити ОСОБА_3 права користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частинах на користь держави судовий збір в сумі 4882 грн. 10 коп. (чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві гривні десять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Світловодського міськрайонного суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області 25 грудня 1998 року, ідентифікаційний код НОМЕР_3 .
Відповідач №1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області 04 серпня 2004 року, ідентифікаційний код невідомий.
Відповідач №2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий Світловодським МВ УМВС України в Кіровоградській області 13 березня 2010 року, ідентифікаційний код невідомий.
Головуючий суддя С.М. Андріянова