Справа № 401/2322/20; 2/401/113/21
"22" березня 2021 р. Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі : головуючого - судді Гармаш Т.І., при секретарі - Липко О.А, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Світловодську за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-
Позивач АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором. Свій позов мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 22.08.2012 року відповідачу банком відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом. В порушення умов кредитного договору відповідач заборгованість не сплатила, тому станом на 15.09.2020 року відповідач має заборгованість - 53034 грн. В зв'язку з чим АТ КБ "ПриватБанк" був змушений звернутись до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитом. 02.03.2021 року від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, простить стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту -34854,47 грн та заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦП України - 7283,86 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі. У відповіді на відзив звертає увагу на те, що строком дії кредитної картки відповідача є останній календарний день місяця вказаному на ній - 04/2022, позивач звернувся до суду 27.09.2020 року, тобто в межах строку позовної давності. Зазначив, що підстав для застосування спеціальної позовної давності немає оскільки зобов'язання ще триває. Щодо самої заборгованості зазначає, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що до певного часу відповідач належним чином виконувала свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що вона знала про умови кредитування та визнавала свої зобов'язання за договором. (а.с.89-96).
Відповідач в судове засідання не з'явилась, представника відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог. У відповіді на відзив відповідач зазначила, що її не ознайомлювали з Умовами та Правилами банківських послуг в АТ КБ "Приватбанк", також вона не укладала з позивачем договору "Страхування кредитного ліміту". Крім того зазначає, що останній платіж нею було зроблено 16.07.2019 року, тому вважає, що банк звернувся до суду з порушенням строку позовної давності. (а.с. 83).
Ухвалою судді від 23.10.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. (а.с. 66-67).
Судом встановлено, що між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений договір № б/н від 22.08.2012 року відповідно до якого відповідачу банком відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом. ( а.с. 15-43). Про отримання різних сум кредиту у різний час, відповідач користувався послугами позивача, сплачував кошти на погашення заборгованості за кредитом вказує долучена позивачем виписка по картковому рахунку, відкритими у АТКБ «ПриватБанк» за період з 22.08.2012 року по 01.03.2020 року.(а. с.50-55).
Відповідно до уточненого розрахунку заборгованості (а.с.107-113) наданого АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість відповідача, станом на 31.01.2021 року складає: 42 138 грн. 33 коп., яка складається з: 34 854 грн. 47 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 7283 грн. 86 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.. 625 ЦК України.
На підставі інформації АТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 22.08.201 року отримала три картки, остання з яких має термін дії до 04/22 року. (а.с.14).
З виписки про рух коштів встановлено, що відповідач користувалася кредитними коштами з 2012 року, частково погашаючи заборгованість, сплачуючи банку грошові кошти в різних розмірах, однак несвоєчасно та не в повному обсязі погашала кредитні кошти, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 34854 грн. 47 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту, є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 7283,86 грн. за суд виходить з такого.
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У разі порушення боржником зобов'язання він повинен сплатити кредиторові пеню (ст. 549 ЦК України).
Відповідно до частини першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 22.08.2012 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Представник позивача, в уточненій позовні заяві, просив крім заборгованості за простроченим тілом кредиту, стягнути заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 7283,86 грн.
Представник позивача, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22.08.2012 року, посилався на Витяг з «Тарифів банку» та Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» в ПриватБанку.
При цьому, позивач не надав доказів того, що саме даний Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг КБ АТ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Отже, в таких випадках неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (22.08.2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (06.10.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 14-131цс19).
Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приват Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 03 липня 2019 року № 14-131цс19.
Крім того відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із розрахунку заборгованості наданому позивачем неможливо встановити, що саме є індексом інфляції за весь час прострочення, а що саме є трьома процентами річних від простроченої суми. Крім того наданий розрахунок виконаний неналежним шрифтом.
Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) було зазначено, що «у випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання».
Таким чином, нарахування кредитором 3% річних, або процентів у іншому розмірі, встановленому укладеним між сторонами договором, може здійснюватися виключно після закінчення строку виконання грошового зобов'язання та у разі прострочення боржником його виконання.
Отже, враховуючи той факт, що у даній справі позивачем не було доведено, що між сторонами було досягнуто згоди щодо строків виконання відповідачем основного зобов'язання, а саме повернення отриманих кредитних коштів, а строк (термін) виконання останнім обов'язку згідно із ч.2 ст.530 ЦК України визначений моментом пред'явлення вимоги (у даному випадку подачею позову), то у банку були відсутні правові підстави для нарахування за відповідачем заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України.
Положення ч.2 ст.625 ЦК України у частині обов'язку боржника сплатити кредитору відсотки, нараховані на прострочене грошове зобов'язання регламентує саме наслідки такого прострочення, а не встановлює той розмір відсотків за користування кредитними коштами та підстави їх стягнення, які визначаються актами законодавства, зокрема ч.1 ст.1048 ЦК України.
При цьому, позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що сторонами було погоджено у п.2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг, що почали діяти з 01.03.2019 року, відповідно до якого сторони дійшли згоди, що у разі починаючи з 181-ого дня з моменту порушення зобов'язання клієнта з порушення кредиту, клієнт зобов'язується сплатити на корись банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4 % - для картки "Універсальна" та 84,0 % для картки "Універсальна голд". Такі посилання не можуть свідчити про наявність у банку підстав для їх нарахування саме у вказаному розмірі. Матеріалами справи не підтверджено, що сторони дійшли згоди щодо заявленого розміру відсотків, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно ч.2 ст.625 ЦК України, так як вказані Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а підписана відповідачем анкета-заява не містить погодженого розміру ставки відсотків, сплата яких передбачається вказаною нормою.
У зв'язку із викладеним умови для застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України, у даних правовідносинах не наступили.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» та повідомив споживачу про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
З урахуванням того, що Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7283 грн. 86 коп. - заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.. 625 ЦК України є безпідставними через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 22.08.2012 року, а тому задоволенню не підлягають.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн., який він просить стягнути з відповідача на свою користь.
Беручи до уваги наведені норми закону і те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача судові витрати з оплати судового збору в пропорційному відношенні до задоволених вимог у розмірі 2085 грн. 18 коп.
На підставі вищевикладеного, та ст. ст. 526, 530, 551, 625, 634, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись 12, 13, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України,-
Позов Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором за тілом кредитуу сумі 34 854 (тридцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 47 коп.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" судовий збір у сумі 2085 (дві тисячі вісімдесят п'ять) грн. 18 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Світловодський міськрайонний суд у порядку, передбаченому ст. 355 і п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому рішення.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" - код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_1 , МФО 305299), адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 .
Суддя Світловодського
міськрайонного суду : Т.І.Гармаш