25 березня 2021 року
м. Київ
справа № 473/4425/19
провадження № 61-15813ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду від 04 червня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області Кучерова Наталія Миколаївна, про захист і поновлення права власності, яке не підтверджене документально, не визнається чи заперечується, визнання договору дарування недійсним,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 01 червня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області Кучеровою Н. М. (далі - приватний нотаріус), скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказаний житловий будинок, визнати недійсною нотаріально посвідчену 01 червня 2018 року заяву ОСОБА_1 , якою він надав згоду на укладення договору дарування ОСОБА_2 та визнати право власності у спільній сумісній власності майна колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для документального підтвердження права власності ОСОБА_1 , яке не було визнано колишньою дружиною, заперечувалося та оспорювалося ОСОБА_2 .
Позов обґрунтований тим, що 01 червня 2018 року колишня дружина позивача ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Кучерової Н. М., остання перевірила факт належності спільного майна колишнього подружжя, оскільки відповідач мала намір укласти договір дарування житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на ім'я ОСОБА_3 . Цей будинок зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 у період перебування у шлюбі з ОСОБА_1 та набутий в інтересах сім'ї, а тому є спільною сумісною власністю подружжя. Однак, складаючи договір дарування, нотаріус не взяла до уваги те, що власники спільного майна припинили шлюбні відносини. Цей факт приховано і не зазначено нотаріусом на документах про відчуження. Також, нотаріус не внесла відомості про зміну стану колишнього подружжя до Реєстру прав власності нерухомого майна України про те, що обом власникам спільного майна належать частки вказаного будинку та господарських споруд разом із земельною ділянкою розміром по 1/2 частині кожному. Нотаріус не встановила наявності хоча б одного з таких документів: складеного договору про виділення частки майна в натурі, договору про поділ майна або свідоцтв про право власності на частки в спільному майні, оскільки саме у випадку складання документа про відчуження спільного майна встановлення цих фактів необхідне для захисту прав кожного із колишнього подружжя. Разом з тим, згідно з статтями 60, 62 Сімейного кодексу України кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Посилаючись на те, що нотаріус здійснила відчуження вищевказаного будинку без правовстановлюючого документа на частки у спільному майні, порушила право власності ОСОБА_1 на частку в спільному майні подружжя, позивач просив задовольнити позов.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 червня 2020 року, залишеного без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року, в позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що посвідченим договором дарування не порушено права позивача, як співвласника майна, що перебуває у спільній сумісній власності, оскільки нотаріус отримав його згоду, яка посвідчена нотаріально, а відтак і відсутні підстави для скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на спірний житловий будинок. Крім того, позивач заявила вимоги про визнання недійсним договору дарування не до всіх належних відповідачів, про що суд на початку судового засіданні йому роз'яснив.
26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 направив поштовим зв'язком до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вознесенського міськрайонного суду від 04 червня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року визнано поважними причини для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк на касаційне оскарження рішення Вознесенського міськрайонного суду від 04 червня 2020 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків, зокрема заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав).
Касаційна скарга подана у передбачений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, судовий збір сплачено.
Згідно з частиною другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року, провадження № 6-372цс16, від 04 квітня 2011 року, провадження №3-18гс11.
Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття провадження.
Також ОСОБА_1 зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються з підстав визначених пунктами 1, 2, 3 частини третьої, пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України.
Касаційну скаргу подано з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відкрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Витребувати із Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області цивільну справу № 473/4425/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області Кучерова Наталія Миколаївна, про захист і поновлення права власності, яке не підтверджене документально, не визнається чи заперечується, визнання договору дарування недійсним.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 26 квітня 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко