22 березня 2021 року
м. Київ
справа №155/1548/17
провадження № 61-860ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , діючого в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 21 вересня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про виділ частки з нерухомого майна,
У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про виділ частки з нерухомого майна, в якому просила суд виділити їй в натурі ј частку в житловому будинку АДРЕСА_1 , та господарських будівель і споруд, які біля нього знаходяться, відповідно до висновку експертизи.
Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 21 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року позов задоволено.
Виділено ОСОБА_3 в натурі у приватну власність ј частину (25/100 частин) житлового будинку з господарськими будівлями та побутовими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: кімнату (1-3) площею 15,1 кв.м, кухню (1-2) площею 9,8 кв.м, веранду (1-1) площею 5,8 кв.м, ганок (а1), сарай (В-1), сарай (Б-1), 1/3 частину погреба з шийкою (Г) (права частина площею забудови 2,70х2,60м). Шийку погреба (Г) (площею забудови 0,8х3,40м) та колодязь (Д) залишено в спільному користуванні сторін.
У січні 2021 року представник ОСОБА_1 , діючий в інтересах ОСОБА_2 , подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 21 вересня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме: для надання належним чином оформленої касаційної скарги.
У березні 2021 року до суду надійшли уточнення до касаційної скарги, якими недоліки скарги не усунуто у повному обсязі.
Залишаючи касаційну скаргу без руху, Верховний Суд вказав на те, що скаржнику необхідно надати до суду виправлену касаційну скаргу, в якій зазначити підстави касаційного оскарження.
На виконання вимог ухвали скаржником надано уточнену касаційну скаргу, якою вимоги процесуального закону не виконано в повному обсязі.
Так, в касаційній скарзі скаржник зазначає, що судове рішення оскаржується на підставі пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, оскільки при винесенні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції застосував положення статті 152 ЖК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом України у постанові Пленуму «Про практику застосування судами законодавства, яке регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04 жовтня 1991 року №7.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, суди при вирішенні справ мають брати до уваги тільки висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Враховуючи законодавчі обмеження щодо формування єдиної правозастосовчої практики, неврахування судами висновків Верховного Суду України, викладених у постановах Пленумів, не можуть бути підставою для касаційного оскарження судових рішень.
Таким чином, касаційна скарга не містить посилання на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 152 ЖК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також не містить посилань на інші підстави касаційного оскарження встановлених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Таким чином, скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в повному обсязі.
За змістом статті 127 ЦПК України встановлений судом строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З метою недопущення надмірного формалізму та порушення принципу доступу до правосуддя, Верховний Суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: для надання скаржником виправленої касаційної скарги з урахуванням вимог цієї ухвали.
Роз'яснити ОСОБА_2 , що у разі невиконання вищевказаних вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Керуючись статтями 127, 261 ЦПК України,
Продовжити ОСОБА_2 строк для усунення зазначених вище недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. А. Калараш