Іменем України
25 березня 2021 року
Київ
справа №805/3226/16-а
адміністративне провадження №К/9901/32255/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року у складі головуючого судді: Козаченка А.В. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г. у справі №805/3226/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш» до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги в частині, -
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати вимогу Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 04.07.2016 № Ю-6294-17 про сплату боргу (недоїмки) частково на суму 155883,38 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш» (далі - позивач) перебуває на обліку Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, Мангуська ОДПІ), є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
30 квітня 2015 року позивач звернувся до Мангуської ОДПІ із заявою про звільнення ТОВ «Укрспецмаш» від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464-VI), а саме своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.
13 травня 2015 року листом №2865/08/05-40-013 відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача, вказавши на те, що товариством не надано сертифікат Торгово-промислової палати на підтвердження обставин форс-мажору. Окрім цього у відповіді зазначено, що підприємство має майно в м. Бердянську Запорізької області.
10 липня 2015 року ТОВ «Укрспецмаш» звернулось до Донецької торгово-промислової палати із заявою № 228 про отримання сертифікату ТПП на підтвердження обставини непереборної сили (форс-мажору), що сталися на території проведення антитерористичної операції, для звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску та для не застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов'язків платника єдиного внеску.
15 липня 2015 року Донецька торгово-промислова палата надала відповідь № 1012/12.12-03, в якій роз'яснила, що Законом № 1669-VII внесені зміни до Закону № 2464-VI, внаслідок чого звільнено осіб від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
04 липня 2016 року податковий орган сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-6294-17, відповідно до якої ТОВ «Укрспецмаш» мало сплатити 1 115 050,35 грн недоїмки зі сплати єдиного внеску станом на 30.06.2016.
Відповідно до розрахунку недоїмка в розмірі 1 115 050,35 грн складається з сум нарахованого єдиного соціального внеску за період: листопад 2014 року - 56213,52 грн, грудень 2014 року - 60552,81 грн, січень 2015 року - 58108,34 грн, лютий 2015 року - 61213,28 грн, березень 2015 року - 62658,03 грн, квітень 2015 року - 66145,62 грн, травень 2015 року - 58217,07 грн, червень 2015 року - 66323,35 грн, липень 2015 року - 78197,2 грн, серпень 2015 року - 73713,77 грн, вересень 2015 року - 83483,67 грн, жовтень 2015 року - 71989,52 грн, листопад 2015 року - 64314,31 грн, грудень 2015 року - 69809,64 грн, січень 2016 року - 36099,97 грн, лютий 2016 року - 41906,45 грн, березень 2016 року - 40012,683 грн, квітень 2016 року - 37849,38 грн, травень 2016 року - 36144,87 грн.
ТОВ «Укрспецмаш» не погодилось із рішенням податкового органу та звернулось до суду із позовом, в якому оскаржує вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-6294-17 в частині сум за лютий - травень 2016 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що ТОВ "Укрспецмаш" здійснює господарську діяльність у м. Бердянськ Запорізької області, що не відноситься до територій проведення антитерористичної операції, а тому положення п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 на нього не поширюються.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Позивачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги позивача ґрунтуються на тому, що товариство звільняється від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, у зв'язку з чим вважає вимогу Мангуської ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 12 жовтня 2016 року № Ю-6249-17 на суму 131 884,65 грн неправомірною. Вказує, що суди дійшли помилкового висновку про здійснення ТОВ «Укрспецмаш» господарської діяльності в населеному пункті, що не належить до території проведення антитерористичної операції, на підставі факту володіння майном у м. Бердянську. Скаржник наголошує на тому, що місцезнаходженням позивача є смт. Мангуш та підтверджує цей факт відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Підприємство перебуває на обліку за своїм місцезнаходженням. Мангуська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області розташована на території населеного пункту смт. Мангуш, включеного до затвердженого Розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 та № 1275-р від 02.12.2015 переліку населених пунктів, де здійснювалася антитерористична операція. Окрім цього ТОВ «Укрспецмаш» звертає увагу, що позивачем до податкового органу було подано заяву про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідачем були подані заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення залишити без змін, як такі, що прийняті на підставі Закону.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 цього Закону встановлено, що Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною першою статті 2 Закону № 2464-VI встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 5, 7, 8 статті 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування; єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку; платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до вимог статті 25 цього Закону рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (у редакції Закону до 01 січня 2015 року - 10 відсотків).
Пункт 9-3 Перехідних положень (з 13 березня 2015 року в зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 2 березня 2015 року №219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4.
Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669 визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України видано розпорядження №1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05 листопада 2014 року "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р" дію розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р зупинено.
02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України".
Відповідно до пунктів 1, 3 Розпорядження №1275-р, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (згідно з додатком), та визнано такими, що втратили чинність: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція"; Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р".
Колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО надано можливість у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану не виконувати встановлені частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обов'язки щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.
Разом з цим, Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Суд вказує, що позивач знаходиться на обліку в контролюючому органі, який розташований на території населеного пункту, визначеного переліком, зазначеним у статті 2 Закону №1669-VII, де проводилася антитерористична операція.
Розпорядженням від 30.10.2014 № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з додатком до вказаного Розпорядження до зазначених населених пунктів належить смт. Мангуш.
Згідно з додатком до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р, смт. Мангуш віднесено до населених пунктів де здійснювалася антитерористична операція.
Згідно з положеннями Закону №1669-VII достатньою підставою, для звільнення від відповідальності за невиконання вимог щодо вчасності нарахування та сплати єдиного внеску є саме встановлення факту знаходження платника податку на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення АТО.
Отже, позивач звільняється від відповідальності за невиконання вимог щодо вчасності нарахування та сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції саме за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція, що не було враховано судами попередніх інстанцій.
Суд враховує, що смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області, на території якого розташована Мангуська ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, на обліку в якій як платник єдиного внеску знаходиться позивач, входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Таким чином, саме факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464-VІ, якою є спірна вимога.
Таким чином, оскільки на час виникнення спірних правовідносин, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористичної операція, тому згідно із положеннями Закону №1669-VII не несе фінансової відповідальності за порушення вимог Закону № 2464-VI в частині несвоєчасного або не в повному обсязі нарахування обчислення і сплачування єдиного внеску.
Не впливає на вказаний зміст правового регулювання також і подальше виключення Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII із Закону №1669 підпункту 8 пункту 4 статті 11, яким і було доповнено розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 пунктом 9-3 (у подальшому - пункт 9-4), оскільки до Закону №2464 у зв'язку з цим відповідних змін внесено не було й вказана норма залишилась чинною.
Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, вбачається, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для формування та направлення позивачу спірної вимоги оскільки, позивач у вказаний період за законом був звільнений від обов'язків платника єдиного внеску щодо своєчасного нарахування та його своєчасної сплати, а орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника в період його звільнення від виконання обов'язків, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464.
Відповідні заходи по стягненню недоїмки (в даному випадку направлення вимоги), яка виникла у позивача як платника єдиного внеску, який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у Законі №1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України №405/2014, можуть вживатись контролюючим органом, після закінчення АТО.
Водночас Верховний Суд наголошує на тому, що Закон № 2464-VІ не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Підсумовуючи викладене, Суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача були правові підстави для формування спірної вимоги про сплату недоїмки.
Крім того, частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Отже, Верховний Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - Суд), викладену, зокрема, в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
Суди попередніх інстанцій в порушення норм матеріального права, а саме положень Закону № 1669-VII, невірно застосували вказані норми Закону та прийшли до помилкового висновку, що положення п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 на позивача не поширюються.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 червня 2019 року у справі №805/4765/16-а (№К/9901/23985/18).
Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 349, статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За вказаних обставин постановлені у справі рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецмаш" - задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецмаш" задовольнити.
Скасувати вимогу Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2016 № Ю-6294-17 про сплату боргу (недоїмки) частково на суму 155 883,38 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М. М. Яковенко