25 березня 2021 року
м. Київ
справа №761/44726/16-а
адміністративне провадження №К/9901/21199/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №761/44726/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у місті Києві на постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 16 березня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Макаренко І.О., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Чаку Є.В., суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.,
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Київській області у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Київській області нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 16 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Суди встановили, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України в період з 15.08.1995 по 06.11.2015.
07.11.2015 позивач був звільнений з органів внутрішніх справ України у зв'язку з організаційно-штатними змінами та 07.11.2015 був прийнятий на службу в Національну поліцію на підставі Закону України «Про національну поліцію».
27.01.2016 позивач був звільнений зі служби в поліції на підставі наказу Головного управління Національної поліції у Київській області від 27.01.2016 № 43о/с згідно з п.7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно з постановою військово-лікарської комісії № 11/16 від 07.03.2016 позивач отримав захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ України.
Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК комісією позивачу встановлена ІІІ група інвалідності з 15.09.2016, причиною інвалідності є захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ України.
Позивач 02.11.2016 звернувся до Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою (рапортом) про виплату йому одноразової грошової допомоги.
07.11.2016 листом Головне управління Національної поліції у м. Києва повідомило позивача про те, що на даний час має місце невизначеність окремих норм щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги поліцейським, які захворювання, травму та поранення отримали в період проходження служби в органах внутрішніх справ відповідно до довідок медико-соціальної експертної комісії.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суди дійшли висновку про те, що позивач отримав інвалідність внаслідок захворювання, яке мало місце в період проходження служби, тому має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно Закону України від 2 липня 2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Національної поліції Національної поліції у місті Києві подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
У поданих запереченнях представник позивача просить відмовити у задоволенні скарги.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення скарги з огляду на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
7 листопада 2015 року набрав чинності Закон України № 580-VIII «Про Національну поліцію».
До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України № 565-XII «Про міліцію» та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850, Постанова № 850 відповідно).
Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання вимог статті 23 Закону № 565-XII Постановою № 850 затверджено Порядок.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850).
Згідно з пунктом 5 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (набрав чинності 7 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII.
Разом з тим, за змістом пункту 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.
Згідно із частиною другою статті 97 Закону № 580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (далі - МВС).
З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону № 580-VIII, наказом МВС від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.09.2016 №916 «Про внесення зміни до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського стосовно випадків, за яких призначається одноразова грошова допомога» пункт 5 розділу I доповнено підпунктом 4 змісту щодо пов'язаності інвалідності поліцейського з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що є обставиною, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.
Згідно із пунктом 1 розділу ІІ Порядку №4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці МСЕК.
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №4 визначено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.
Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку №4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
Відповідно до пункту 2 розділу IV Порядку №4 рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймає керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції), у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.
Таким чином, як Порядком №850, так і Порядком №4 регламентовано, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності подається за останнім місцем служби, виплата такої допомоги також проводиться за останнім місцем служби.
Отже, як відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію», так і статті 97 Закону «Про Національну поліцію» право на отримання одноразової грошової допомоги виникає з часу встановлення інвалідності.
Відповідно до пункту 15 Прикінцевих положень Закону України «Про Національну поліцію» право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Таким чином, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги виникає з часу встановлення інвалідності, тому правила пункту 15 Прикінцевих положень Закону України «Про Національну поліцію» поширюються виключно на тих працівників поліції, яким інвалідність встановлена до 07.11.2015 - часу набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Оскільки інвалідність позивачу встановлена 15.09.2016, тому при визначенні права позивача на отримання одноразової грошової допомоги норми Закону України «Про міліцію» та прийнятого на його виконання Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції від 21.10.2015 №850 застосуванню не підлягають.
В свою чергу, за наявності підстав, така допомога може бути призначена відповідно до статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку № 4.
Враховуючи що позивачу IІІ групу інвалідності встановлено в результаті захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ після його звільнення з органів Національній поліції та у період дії Закону України «Про Національну поліцію», тому повноваження щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги належить саме територіальному органу поліції за останнім місцем служби позивача.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постанові Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2019 справа №822/764/18, а також у постановах Верховного Суду від 28.02.2019 справа №822/1615/18, від 28.02.2019 справа №822/1583/17.
Таким чином, повноваження по розгляду питання призначення спірної грошової допомоги наділене Головне управління Національної поліції України в місті Києві, яке зобов'язане розглянути питання виплати відповідно до вимог закону.
Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в місті Києві задовольнити частково.
Постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 16 березня 2017 року змінити, виклавши абзаци 2 та 3 резолютивної частини в наступній редакції:
«Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в місті Києві щодо відмови у призначенні та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Національної поліції місті Києві розглянути документи ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку № 4».
В решті постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 16 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук ,
Судді Верховного Суду