24 березня 2021 року
Київ
справа №240/1919/20
адміністративне провадження №К/9901/8399/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Н.В. Коваленко,
суддів: Я.О. Берназюка, С.М.Чиркіна,
перевіривши касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі за позовом Приватного підприємства "Немильнянський цегельний завод" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування припису,
Касаційна скарга Державної служби геології та надр України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у цій справі надійшла до Верховного Суду 10 березня 2021 року.
Згідно з відтиском поштового штемпелю на поштовому конверті касаційна скарга направлена до суду 09 березня 2021 року.
Ознайомившись із касаційною скаргою, Верховний Суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За змістом пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 102,00 грн.
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України, в якому просив визнати протиправними та скасувати припис від 19 серпня 2016 року за реєстраційним номером 1036-14/06, припис від 11.09.2019 року за реєстраційним номером 1814-14/06 та наказ №429 від 16 листопада 2016 року та № 519 від 24 листопада 2017 року.
Разом з тим, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано припис Державної служби геології та надр України від 11 вересня 2019 року за реєстраційним номером 1814-14/06 в частині зобов'язання Приватного підприємства «Немильнянський цегельний завод» виконати припис від 19 серпня 2016 року № 1036-14/06 щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування в частині проведення повторної державної експертизи та оцінки запасів Немильнянського родовища первинних каолінів. В решті позову відмовлено.
Позивачем в цій справі заявлено чотири позовні вимоги немайнового характеру.
Разом з тим, оскільки скаржником оскаржуються судові рішення, якими задоволено лише одну позовну вимогу, відтак ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 4 204,00 грн (2 102,00х200%).
Відповідно до акта від 10 березня 2021 року № 240/1919/20/14528/21, складеного спеціалістами Верховного Суду під час розкриття конверта (пакета), надісланого Державною службою геології та надр України виявлено відсутність доказів сплати судового збору.
Отже, скаржнику на усунення недоліку касаційної скарги необхідно надати суду докази сплати судового збору у розмірі 4 204,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Якщо касаційну скаргу подано на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в ній зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовими рішеннями із урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Необхідно чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на їх думку, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
В якості підстави для касаційного оскарження, Державною службою геології та надр України зазначено пункт третій частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, застосування підпункту 4 пункту 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Суд відхиляє твердження скаржника про відсутність правового висновку Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами, оскільки у касаційній скарзі останнім не зазначено, який саме висновок необхідно сформулювати та на підставі аналізу яких актів законодавства.
Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Отже, касаційну скаргу Державної служби геології та надр України слід залишити без руху та встановити десятиденний строк для усунення її недоліків з дня отримання ухвали суду шляхом подання документа про сплату судового збору, обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Керуючись статтями 169, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Залишити без руху касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі за позовом Приватного підприємства "Немильнянський цегельний завод" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування припису.
2. Надати Державній службі геології та надр України десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.
3. Надіслати Державній службі геології та надр України копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя С.М.Чиркін