24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 400/6/20
провадження № К/9901/7645/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. Р., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної судової адміністрації України, з участю третьої особи: Господарський суд Миколаївської області, про стягнення коштів,
03 березня 2021 року зазначену касаційну скаргу подано засобами поштового зв'язку.
05 березня 2021 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вимогам процесуального закону, перевіривши аргументи касаційної скарги і вивчивши зміст ухвалених у цій справі судових рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 07 липня 2020 року відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної судової адміністрації України про стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання Державною судовою адміністрацією України через Державне казначейство України коштів, виділених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень у сумі 2124610,80 гривень в рахунок майнової шкоди, завданої внаслідок прийняття Верховною Радою України положень закону, визнаних неконституційними.
П'ятий апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 26 січня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач оскаржив їх у касаційному порядку.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і стаття 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Своєю чергою, за змістом пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Отже, предметом касаційного оскарження є позовні вимоги, які вищенаведеними приписами процесуального закону віднесені до категорії незначної складності.
В касаційній скарзі позивач посилається на те, що дана справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зазначаючи, що на розгляді в судах перебувають справи зі спорами, подібними спору у цій справі.
Разом з цим, суд зауважує, що якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджуванні питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Аналіз аргументів касаційної скарги у сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Так само суд не встановив обставин, передбачених пунктом «г» зазначеної норми процесуального закону.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання й обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі № 400/6/20 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної судової адміністрації України, з участю третьої особи: Господарський суд Миколаївської області, про стягнення коштів.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
О. Р. Радишевська