24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 640/1530/19
адміністративне провадження № К/9901/8656/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі №640/1530/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Міністерства оборони України, третя особа - Служба у справах дітей Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити дії,
У 2019 році ОСОБА_1 , неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах яких діє ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Служба у справах дітей Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області, в якому просили:
- визнати протиправним та скасування рішення Комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.03.2018 №34 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги дружині - ОСОБА_1 , дочці - ОСОБА_2 , сину - ОСОБА_3 , матері - ОСОБА_4 , батьку - ОСОБА_5 , загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_6 ;
- зобов'язати Міноборони виплатити дружині - ОСОБА_1 , дочці - ОСОБА_2 , сину - ОСОБА_3 , матері - ОСОБА_4 , батьку - ОСОБА_5 , загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_6 , передбачену статтею 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні) або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження військової служби у військовому резерві, у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, у якому здійснюватиметься виплата.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2020 позов задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2020 змінено та викладено абзац третій резолютивної частини рішення наступного змісту:
«Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити дружині - ОСОБА_1 , дочці - ОСОБА_2 , сину - ОСОБА_3 , матері - ОСОБА_4 , батьку - ОСОБА_5 , загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_6 , передбачену статтею 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні або перевірочні та спеціальні збори чи для проходження військової служби у військовому резерві, у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, у якому здійснюватиметься виплата»;
- в решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2020 залишено без змін.
12.03.2021 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України, в якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, з огляду на таке.
За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно із пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У даній справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України є необґрунтованими, оскільки аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпункті "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні.
Таким чином, касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що оскаржувані судові рішення прийнято у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки відсутні, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, якими рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення від 19.12.1997 у справі "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії").
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі №640/1530/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Міністерство оборони України, третя особа - Служба у справах дітей Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.М. Чиркін
Судді: В.М. Кравчук
Л.В. Тацій