24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 640/17414/20
провадження № К/9901/9348/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу представника позивача громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 - адвоката Правдюка Павла Анатолійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі за позовом громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
15 березня 2021 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв'язку.
17 березня 2021 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вимогам процесуального закону, перевіривши аргументи касаційної скарги і вивчивши зміст ухвалених у цій справі судових рішень, Верховний Суд виходить із такого.
На підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» Верховний Суд проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що позивач, звернувшись до суду з цим позовом, заявив такі вимоги:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в місті Києві та Київській області від 16 червня 2020 року №231 про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 08 липня 2020 року №110-20 про відхилення скарги на рішення територіального органу Державної міграційної служби про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов'язати Державну міграційну служби України в особі територіального підрозділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області повторно розглянути заяву громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 26 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року, у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, представник позивача оскаржив їх у касаційному порядку.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Своєю чергою, за змістом пункту 11 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Отже, предметом касаційного оскарження є позовні вимоги, які вищенаведеними приписами процесуального закону віднесені до категорії незначної складності.
Аналіз аргументів касаційної скарги у сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обставин Верховний Суд також не встановив.
На підставі викладеного Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою представника позивача громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 - адвоката Правдюка Павла Анатолійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 640/17414/20 за позовом громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
О. Р. Радишевська