Іменем України
25 березня 2021 року
Київ
справа №440/1298/19
адміністративне провадження №К/9901/25592/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 440/1298/19
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2019, ухвалене судом у складі судді Алєксєєвої Н.Ю.
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді Ральченка І.М., суддів: Катунова В.В., Бершова Г.Є.,
І. РУХ СПРАВИ
1. 09.04.2019 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 16 протоколу від 21.12.2018 №133 в частині відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги (далі - ОГД), передбаченої Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975);
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення йому ОГД, передбаченої Порядком №975 як особі з інвалідністю ІІІ групи з 07.08.2018, інвалідність якого настала внаслідок травми, що пов'язана із захистом Батьківщини, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на перше січня календарного року та вжити заходів до її виконання.
2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що має право на отримання ОГД відповідно до статей 16, 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) та Порядку № 975. Вважає відмову відповідача у призначенні та виплаті йому ОГД протиправною та такою, що порушує його право на соціальний захист. При цьому наголошує на безпідставності застосування до нього положень частини четвертої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ та пункту 8 Порядку № 975 щодо обмеження такої виплати дворічним строком, оскільки інвалідність йому встановлена вперше і він набув право на отримання ОГД з моменту встановлення йому інвалідності.
3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 задоволено позовні вимоги частково. Визнано протиправним і скасовано пункт 16 протоколу від 21.12.2018 №133 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. Зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення ОГД, передбаченої Законом № 2011-ХІІ та Порядком № 975 та прийняти відповідне рішення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач оскаржили його в апеляційному порядку.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019 апеляційну скаргу відповідача - залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Скасовано рішення суду першої інстанції у частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 2011-ХІІ та Порядком № 975 та прийняти відповідне рішення. Прийнято в цій частині нове рішення, яким зобов'язано комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби прийняти рішення про призначення позивачу ОГД передбаченої Порядком № 975 як особі з інвалідністю ІІІ групи з 07.08.2018, інвалідність якого настала внаслідок травми, що пов'язана із захистом Батьківщини, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на перше січня календарного року. В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишено без змін.
4. Не погодившись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій 06.09.2019 відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
5. Протоколом розподілу справи від визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Саприкіна І.В., Мороз Л.Л.
6. Ухвалою Верховного Суду від 10.10.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
7. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10.03.2021 №407/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв'язку з відрахуванням судді ОСОБА_2 зі штату Верховного Суду, яка входить до складу постійної колегії суддів.
8. Протоколом розподілу справи від 10.03.2021 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у період з 16.06.2014 по 08.03.2017 проходив військову службу за контрактом.
В період з 16.06.2014 по 17.12.2014, з 18.02.2015 по 11.03.2015, від 28.05.2016 по 08.03.2017 позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції (бойових діях), забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях.
17.06.2014 виконуючи бойове завдання в зоні антитерористичної операції отримав вибухову травму.
05.12.2014 під час первинного огляду органами медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) позивачу встановлено 10% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби (довідка МСЕК серія ВМ-1 від 05.12.2015 №000839).
На підставі наказу відповідача від 27.08.2015 №280 позивачу виплачено ОГД, у сумі 8 526 грн.
Наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 08.03.2017 №67 відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 (по особовому складу) від 08.03.2017 №21-РС старшого сержанта ОСОБА_1 снайпера -розвідника 3 відділення 2 взводу роти глибинної розвідки звільнено з військової служби у запас у зв'язку з закінченням строку контракту.
16.08.2018 під час огляду позивача органами МСЕК йому встановлено вперше ІІІ групу інвалідності з 07.08.2018 до 01.09.2019 у зв'язку з травмою, пов'язаною з захистом Батьківщини.
07.09.2018 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про призначення йому ОГД у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності.
13.09.2018 Полтавським обласним військовим комісаріатом висновок з усіма належними документами стосовно призначення та виплати позивачу ОГД у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності направлено до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
За результатами розгляду звернення позивача, 21.12.2018 відповідачем прийнято рішення, оформлене протоколом №133, яким позивачу відмовлено в призначенні ОГД з посиланням на те, що групу інвалідності йому встановлено понад дворічний термін, передбачений частиною четвертою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ та пунктом 8 Порядку №975, з дня встановлення ступеня втрати працездатності, про що повідомлено позивача листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.03.2019 №12/818.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні ОГД у зв'язку з встановлення ІІІ групи інвалідності та вважаючи порушеним право на отримання соціальної виплати, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. ВИСНОВКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА ДРУГОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що встановлення інвалідності після встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є самостійною підставою для виплати ОГД, встановлення інвалідності відбулось вперше, а тому положення частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ (щодо виплати допомоги з врахуванням раніше виплаченої суми та обмеження такої виплати дворічним строком) до спірних правовідносин не застосовуються.
Крім того, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що спосіб захисту порушеного права позивача, що обраний судом першої інстанції (у частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача) не призведе до повного та ефективного захисту права позивача за захистом якого він звернувся до суду, а тому належим способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення позивачу ОГД передбаченої Порядком №975.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що IІI група інвалідності позивачу встановлена понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності, що відповідно до положень Закону № 2011-XII та Порядку № 975 є підставою для відмови у призначенні позивачу ОГД у більшому розмірі.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
13. Аналіз установлених у цій справі обставин у зіставленні з обґрунтуванням позовних вимог дають підстави для висновку про те, що звернення із цим позовом до суду зумовлене незгодою позивача з відмовою у призначенні та виплаті йому ОГД як особі з інвалідністю, з посиланням на наявність встановленого законом обмеження права на отримання ОГД у більшому розмірі дворічним терміном з часу встановлення первинного факту втрати працездатності, незалежно від його виду (інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності).
14. Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
15. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
16. Відповідно до статті 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
17. Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
18. За змістом пункту 4 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
19. Пунктом 3 Порядку №975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
20. Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок про те, що виплата ОГД з підстав встановлення інвалідності та/або встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності не є самостійними та окремими підставами для виплати ОГД, оскільки визначальним для встановлення права на виплату ОГД є не ступінь тяжкості ушкодження здоров?я, а рішення органу МСЕК про наявність такого ушкодження (яке викликало втрату працездатності або встановлення групи інвалідності).
21. Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
22. Згідно з пунктом 8 Порядку № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
23. Відтак пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено вирішення питання виплати ОГД шляхом її виплати з урахуванням раніше виплаченої суми тим особам, яким раніше уже було встановлено факт ушкодження здоров?я і які раніше уже таку допомогу отримували.
Одночасно, цією нормою також передбачено обмеження такої виплати строком у два роки з часу попереднього встановлення факту ушкодження здоров?я.
Проте, ті особи, стан здоров?я яких погіршиться після спливу двох років з часу первинного встановлення факту ушкодження здоров?я, втрачають право на виплату ОГД, в тому числі з врахуванням раніше виплаченої суми.
З огляду на вищезазначене, дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров'я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.006957.
24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.12.2014 під час первинного огляду органами МСЕК позивачу встановлено 10% втрати працездатності у зв'язку з проходженням військової служби, у зв'язку з чим призначено та виплачено ОГД у розмірі 8 526 грн.
В подальшому позивачу було встановлено ІІІ група інвалідності з 07.08.2018 - захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини.
25. Таким чином, оскільки з дня встановлення ступеня втрати професійної працездатності позивачу (05.12.2014) до дня встановлення ІІІ групи інвалідності (07.08.2018) минуло понад два роки, позивач не має права на отримання ОГД в більшому розмірі.
26. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
27. Частиною третьою вказаної статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
28. За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, проте неправильно застосували норми матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
29. Міністерство оборони України у касаційній скарзі просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат у цій справі.
30. За змістом статті 139 КАС України розподіл судових витрат при відмові у задоволенні позову особі, яка не є суб'єктом владних повноважень, не передбачено.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019.
Ухвалити нове рішення у справі № 440/1298/19, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
Л.Л. Мороз,
А.Ю. Бучик,
Судді Верховного Суду